Олександр Стубб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Стубб
Alexander Stubb
Олександр Стубб Alexander Stubb
Фінляндія Прем'єр-міністр Фінляндії
24 червня 2014 — 29 травня 2015
Попередник Юркі Катайнен
Наступник Юха Сіпіля
Фінляндія Міністр з європейських справ і зовнішньої торгівлі Фінляндії
22 червня 2011 — 14 червня 2014
Попередник посада запроваджена
OSCE logo.svg Голова ОБСЄ
Нині на посаді
На посаді з 4 квітня 2008
Попередник Ілкка Канерва
Наступник Дора Бакоянні
Народився 1 квітня 1968(1968-04-01) (52 роки)
Гельсінкі, Фінляндія
Відомий як політик, дипломат
Місце роботи Коледж Європи
Громадянство Фінляндія Фінляндія
Національність фін
Освіта Лондонська школа економіки та політичних наук, Коледж Європи, Furman Universityd, Університет Париж I Пантеон-Сорбонна, Університет Париж IV і Mainland High Schoold
Політична партія Національна коаліція
Батько Göran Stubbd
У шлюбі з Suzanne Innes-Stubbd[1]
alexstubb.com

Кай-Йоран Олександр Стубб[2][3] (фін. Cai-Goran Alexander Stubb[4]; нар. 1 квітня 1968, Гельсінкі, Фінляндія) — фінський і європейський державний діяч, дипломат, прем'єр-міністр Фінляндії (2014—2015). Був міністром з європейських справ і зовнішньої торгівлі в уряді Юркі Катайнена у 2011—2014. У 2008—2011 роках був міністром закордонних справ Фінляндії. У 2008 році обіймав пост голови Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). У 2004—2008 роках був членом Європарламенту від фінської правоцентристської Національної коаліційної партії. Працював у представництві Фінляндії в Європейському Союзі.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 квітня 1968 року в місті Гельсінки. Його батько Йоран Стубб (фін. Goran Stubb; 1935 року народження) — колишній хокеїст і голова хокейної асоціації Фінляндії, з 1984 року очолював європейський офіс Національної хокейної ліги США (NHL)[5][6][7].

У 1986 році Стубб закінчив гімназію Мейнленда (англ. Mainland High School) в місті Дейтона-Біч, штат Флорида, США[8]. Через два роки закінчив шведську гімназію Ларкан (Gymnasiet Lärkan) в Гельсінкі, склав єдиний державний іспит[5].

У 1988—1989 роках пройшов службу в фінських збройних силах, єгерем в батальйоні Уусімаа[5]. У 1989 році за успіхи в гольфі Стубб отримав спортивну стипендію для вступу до Фурманського університету в Південній Кароліні (США). Спочатку він вибрав підприємницьку спеціальність, а потім перевівся на політологічний факультет. У вільний від навчання час Стубб підробляв хокейним тренером, продавцем в магазині спорядження для гольфу та стажистом на фабриці з виробництва паперу в Німеччині[8]. Крім того, він представляв команду Фінляндії на міжнародних турнірах з гольфу[5][6].

У 1993 році Олександр закінчив факультет політології Фурманського університету з відзнакою, ступень бакалавра (BA)[5][8][9].

У 1994 році закінчив історичний факультет Паризького університету Сорбонна, захистив диплом з історії цивілізації французькою мовою (фр. Dîplome de Langue et Civilisation Française)[5][6][8].

У 1995 році закінчив Коледж Європи в Брюгге, здобув ступень магістра (MA) з питань європейських справ, з 2000 року професор коледжу[4][8].

У 1995—1997 роках Стубб працював радником у міністерстві закордонних справ Фінляндії.

У 1997—1998 роках займався дослідженнями в Фінській академії наук[8]. У 1999 році Стубб здобув ступінь доктора філософії (PhD) в Лондонській школі економіки[4][8].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

З 1999 по 2001 рік — спеціальний дослідник представництва Фінляндії в ЄС в Брюсселі, член фінської урядової делегації на міжурядових переговорах стосовно Ніццького договору[5][8]. З 2001 року Стубб обіймав посаду радника президента Європейської комісії Романо Проді та був членом спеціальної комісії з розробки Європейської конвенції[6][8][10].

У 2003 повернувся до представництва Фінляндії при Європейському Союзі як спеціальний експерт і учасник міжурядових переговорів щодо європейської конституції[4][8].

У 2004 році обраний до Європейського парламенту від правоцентристської Національної коаліційної партії[5][8]. Олександр Стубб входив до європарламентської фракції Європейської народної партії — Європейських демократів (EPP-ED). Входив до комітету з бюджетного контролю, був віце-президентом комітету із захисту споживачів та внутрішнього ринку, брав участь у роботі конституційного комітету, вимагав збільшення витрат на перекладацьку службу Європарламенту[4][6][11].

Олександр Стубб і держсекретар США Гілларі Клінтон на зустрічі міністрів закордонних справ НАТО в Таллінні 2010 року.

1 квітня 2008 року, Олександр Стубб одноголосно призначений міністром закордонних справ Фінляндії після того, як його попередник Ілкка Канерва (фін. Ilkka Kanerva) пішов у відставку через скандальний зв'язок зі стриптизеркою[12]. Стубб вступив на посаду 4 квітня, отримавши від Канерви змінний пост голови Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), бо в 2008 році в організації головувала Фінляндія[13]. На посту міністра закордонних справ Стубб був прихильником входження Фінляндії до НАТО[10].

Під час війни в Південній Осетії в серпні 2008 року Стубб разом з французьким колегою Бернаром Кушнером і президентом Франції Ніколя Саркозі був одним з авторів плану мирного врегулювання[13][14][15]. Олександр Стубб, як голова ОБСЄ, засудив визнання Росією 26 серпня 2008 року незалежності Південної Осетії і Абхазії. Стубб назвав це рішення таким, що суперечить принципам організації, членом якої є Росія[16]. Тим не менш, він був проти введення санкцій проти Росії[17] і вже 7 вересня оголосив про те, що задоволений співпрацею Москви з місією ОБСЄ в Південній Осетії[18].

Олександр Стубб під час зустрічі з урядом України висловив підтримку євроінтеграційним прагненням України, і зазначив, що для досягнення цих цілей Україна має провести реформи, а також адаптувати своє законодавство до вимог ЄС[19]. Також, виступаючи з лекцією в Інституті світової політики в Києві, Олександр Стубб висловив сподівання, що Євросоюз і Україна підпишуть договір про зону вільної торгівлі вже 2011 року[20].

У 2011 році Стубб був обраний до парламенту Фінляндії від Національної коаліційної партії (англ. National Coalition Party, NCP)[21]. У новому уряді, який було сформовано в червні 2011 року, Стубб зайняв пост міністра з європейських справ і зовнішньої торгівлі[22][23].

Олександр Стубб під час забігу в Франкфурті-на-Майні, Німеччина, 2009 рік.

14 червня 2014 був обраний Прем'єр-міністром Фінляндії[24].

Володіє фінською, шведською, англійською, німецькою та французькою мовами. Захоплюється спортом (марафон, гольф, телемарк), літературою, веде власний блог[8].

Наукова та громадська діяльність[ред. | ред. код]

З 1997 року Олександр Стубб друкувався (більше 100 публікацій) в Ekonomi och Teknik-magazine, Ilta-Sanomat, Financial Times, Blue Wings, Apu, Suomen Lehtiyhtyma Nykypaiva і Hufvudstadsbladet[8]. Був автором 10 книг та 30 статей з історії Європейського Союзу[4][5]. На своєму офіційному сайті веде персональний блог, де розповідав про свою роботу в Європейському парламенті та міністерстві закордонних справ Фінляндії[5][8].

Родина[ред. | ред. код]

Олександр Стубб одружений з Сюзанною Іннес-Стубб (англ. Suzanne Innes-Stubb), вона англійка за походженням, працює юристом й бельгійській компанії і займається питаннями антимонопольного законодавства та захисту особистих відомостей[25]. Вони виховують двоє дітей: доньку Емілію 2001 року народження і сина Олівера-Йохана 2004 року народження[4]. Мешкає в Еспоо та Гельсінкі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.mtv.fi/viihde/muut/artikkeli/ulkoministeri-stubb-muuttaa-brysselista-espooseen/2977232
  2. У Команді Фінляндія кипить робота — повідомлення посольства Фінляндії в Україні, 11 вересня 2012 року.
  3. Фінляндія: прем'єр Стубб зазнав поразки на виборах — повідомлення ВВС від 20 квітня 2015 року.
  4. а б в г д е ж (англ.) (фін.) Персональна інформація про Олександра Стубба. — на сайті Міністерства закордонних справ Фінляндії.
  5. а б в г д е ж и к л (англ.) Martin Banks. The Smile. — European Voice від 14 липня 2005 року.
  6. а б в г д (англ.) Anna Karismo. Finland's No.1 eurocrat. — стаття в Helsingin Sanomat від 24 лютого 2002 року.
  7. (англ.) Alan Adams. Ovechkin the jewel of 2004 Draft. — пост на сайті NHL.com, від 6 квітня 2004 року.
  8. а б в г д е ж и к л м н п р (фін.) (англ.) (рос.) Офіційна інформація про Олександра Стубба. Архівовано 24 грудень 2012 у Wayback Machine. — на офіційному сайті політика.
  9. (англ.) Vince Moore. Riley Institute's EU Conference Continues Today; Stubb to Present Closing Address. — Furman University, 29.03.2007.
  10. а б (англ.) MEP Alexander Stubb to replace Ilkka Kanerva as Foreign Minister. — повідомлення в Helsingin Sanomat, від 1 квітня 2008 року.
  11. (англ.) More awareness on translation costs. Alexander Stubb MEP. — EPP-ED Group, 10.07.2007
  12. (англ.) Finnish FM loses job over texts. — повідомлення BBC News від 1 квітня 2008 року.
  13. а б (англ.) (фін.) Stubb and Kouchner in Talks with Moscow. — повідомлення Yleisradio Oy від 12 серпня 2008 року.
  14. (англ.) Sarkozy plans Moscow peace mission. — повідомлення CNN News від 11 серпня 2008 року.
  15. (англ.) Ceasefire bid amid Georgia crisis. — повідомлення BBC News від 11 серпня 2008 року.
  16. (англ.) Russia Recognises Georgia's Rebel Regions; Stubb Cries Foul. — повідомлення Yleisradio Oy від 26 серпня 2008 року.
  17. (англ.) Derek Scally. Finland rejects sanctions against Russia ahead of key EU summit. — The Irish Times, 1.09.2008
  18. (англ.) (рос.) Oleg Shchedrov, Aidar Buribayev. Russia accuses West of provocation in Georgia. — повідомлення Reuters від 6 вересня 2008 року.
  19. Фінляндія підтверджує підтримку євроінтеграції України. Архівовано 29 жовтень 2013 у Wayback Machine. — фоторепортаж Степана Смишляєва на Українських новинах від 8 липня 2010 року.
  20. Міністр закордонних справ Фінляндії Олександр Стубб сподівається, що Україна і Європейський Союз підпишуть угоду про зону вільної торгівлі в 2011 році. Архівовано 29 жовтень 2013 у Wayback Machine. — повідомлення Українського радіо від 8 липня 2010 року.
  21. (англ.) Top 10 individual vote-winners. — стаття в Helsingin Sanomat, від 18 квітня 2011 року.
  22. (англ.) New six-party Finnish government takes shape. — Monsters and Critics, 18 червня 2011 року.
  23. (англ.) Joonas Laitinen. Stubbin nimitykset narastavat ministeriossa. — повідомлення Helsingin Sanomat, від 9 липня 2011 року.
  24. Фінляндія обрала нового прем'єра[недоступне посилання з липня 2019]
  25. (англ.) Suzanne Innes-Stubb. — White & Case LLP, 20 серпня 2008.

Посилання[ред. | ред. код]