Олександр Заславський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Янушович Заславський
Народився 1577-1589
Помер 14 листопада 1629(1629-11-14)
Підданство Річ Посполита
Національність русин
Відомий магнат, інтелектуал
Титул князь
Посада Брацлавські воєводи і Воєвода київський
Батько Януш Янушович Заславський
Мати Олександра Заславська
Дружина Єфросина з Острозьких
Діти Франциск, Кароль, Януш Василь, Костянтин Олександр, Владислав Домінік, Януш Ісидор, Сузанна, Констанція
  • Баклай Заслав герб.JPG

Олександр Янушович Заславський гербу Баклай (пол. Aleksander Zasławski; між 1577 і 1589 — 14 листопада 1629) — князь, руський магнат, військовик та урядник Українських земель Речі Посполитої. Спадкоємець частини маєтків князів Острозьких, відомий прихильник Берестейської унії.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився між 1577 і 1589 роками.

Впродовж 12 років студіював науки в західноєвропейських університетах.

У своїх володіннях займався будівництвом. Зокрема, причетний до розбудови Новозаславського замку, в якому мешкав, будівництва Луцької брами в Дубному, добудови монастиря бернардинців у Заславі[1]. Надав кошти, зокрема, для кляштору домініканців Ляхівців.[2]

Дерманський монастир знаходився на території володінь брацлавського воєводи О. Заславського, який коротко перед 1627 роком став католиком. Князь О. Заславський разом з митрополитом Йосифом Велямином Рутським[3] сприяли переходу його архимандрита Мелетія Смотрицького на унію.[4]

Під час конфлікту львівського бургомістра Бартоломея Уберовича, зі шляхтичем С. Немиричем, коли останній викрав похилого віку Б. Уберовича, Ян Юлій Лоренцович попросив допомоги у князя О. Заславського. Той надав роту жовнірів, які проходили через Львів, Я. Ю. Лоренцович на їх чолі кинувся в погоню за С. Немиричем, догнав за три милі після Заслава, відбив Уберовича. Немирича було піймано, сковано, відправлено за замок у Заславі.[5]

Олександрові Заславському присвячені твори письменника-полеміста Мелетія Смотрицького «Apologia peregrinatiey do kraiów wschodnych» (1628) та «Paraenesis albo napomnienie» (1629)[6].

Помер 14 листопада 1629 року у Львові, де брав участь в з'їзді греко-католиків. Труна з тілом князя Олександра Заславського стояла у львівській фарі до зими, потім перевезли, поховали в рідному Заславі[7][8]. З 1630-х прах спочивав у родинній крипті в храмі святого Івана Хрестителя[9].

У варшавській бібліотеці оо. Капуцинів зберігаються книги з приватної бібліотеки Олександра Заславського, зокрема: лат. Joan Herdani. De quatuor summis inferiis libri tres. Argentorati 1556; Opus chronologicum… auctore Jacobo Gordono Lesmoreo. Scoto. Societatis Jesu doctore theologo. Coloniae 1614; Petri Matthaei. Historiarum Franciae continuatarum… interprete Johanne Friderico Salveldt. Darmstadino. Francofurti 1613. Ймовірно, що до варшавської бібліотеки книги потрапили через бібліотеку монастиря оо. Капуцинів в Острозі[10]. У острозькому Музеї книги та друкарства зберігається лат. Thesaurus Polonolatinograecus seu Promptuarium linguae Latinae et Graecae (1621) з суперекслібрисом Олександра Заславського.

У Державному архіві у Кракові, відділі на Вавелі, в архіві Санґушків, зберігається унікальний копіярій листів князя Олександра Заславського за 16161628 роки. Введені до наукового обігу Броніславом Горчаком 1902 року[11]. Копіярію листів Олександра Заславського немає аналогів в збереженій епістолярній спадщині Речі Посполитої[12].

Уряди (посади)[ред.ред. код]

Волинський каштелян (16051613), житомирський староста (16091627), брацлавський (1613-1628) та київський (1628—1629) воєвода.

Родинні зв'язки[ред.ред. код]

Олександр Янушович був пошлюблений з Єфросиною Янушівною Острозькою (1605). Мав восьмеро дітей: Франциска, Кароля, Януша Василя, Костянтина Олександра, Владислава Домініка, Януша Ісидора, Сузанну, Констанцію. На хресних батьків для своїх дітей запрошував убогих і жебраків[13].

Олександра Григорівна Ходкевичівна
 
 
 
Роман Федорович Санґушкович
 
Маріанна Петрівна Чапличівна-Шпановська
 
 
 
Януш Кузьмич Заславський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олександра Романівна Санґушківна
 
 
 
 
 
 
 
Януш Янушович Заславський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олександр Янушович Заславський
 
 
 
 
 
 
 

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Александрович В. Мистецькі клопоти князя Олександра Заславського… — С. . (Перевірено 5 січня 2017)
  2. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności … — T. 4. — S. 692.
  3. 9 січня 1629 року написав листа Папі, в якому підтвердив щирість його намірів перейти на унію
  4. Frick D. A. Smotrycki Maksym (Maksenty), imie zakonne Melecjusz (Meletij) (ok. 1577—1633) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1999. — T. XXXIХ/3, zeszyt 162. — S. 360—361. (пол.)
  5. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 69. (пол.)
  6. В. М. Коваль Модель ідеального реципієнта в публіцистиці українського раннього бароко (Перевірено 6 серпня 2012)
  7. Дополнения к Актам историческим относящимся к России. Собраны в иностранных архивах и библиотеках и изданы Археографическою коммиссиею. Т. 3. Санкт-Петербург 1848. С. 159. (рос.)
  8. Зубрицький Д. Хроніка міста Львова. — Львів, 2002. — С. 245.
  9. Володимир Александрович. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття (Перевірено 6 серпня 2012)
  10. Rewski Z. Dawna biblioteka ks. Zasławskich w Ostrogu // Ziemia Wołyńska. — 1939. — Cz. 1. — S. 13. (Перевірено 6 серпня 2012)
  11. Володимир Александрович. Мистецькі клопоти князя Олександра Заславського // Український археографічний щорічник. Вип. 15. Т. 18. Київ 2010. (Перевірено 6 серпня 2012)
  12. Наталя Яковенко. Жарти зі смертю (пародійна мініатюра князя Олександра Заславського на тлі його конфесійної ідентичності) (Перевірено 6 серпня 2012)
  13. Eustachy Heleniusz (Eustachy Antoni Iwanowski). Wspomnienia polskich czasów dawnych i późniejszych przez Eu……go Heleniusza. T. 1. — Lwów, 1894. — S. 102. (пол.)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Якуб Потоцький
Bratslav voyev COA.jpg Воєвода брацлавський
1613-1628
Bratslav voyev COA.jpg Наступник
Стефан Потоцький
Попередник
Томаш Замойський
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Воєвода Київський
1628-1629
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Наступник
Стефан Хмелецький


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.