Олександр (Павлович)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єпископ Олександр
Соловецкий монастырь и описание бомбардирования его англичанами 7-го июля 1854 года. Стр. 01. Илл. 1.jpg
Священо-Архімандрит Олександр, Настоятель першокласного Ставропігіального Соловецького монастиря. [1]
Єпископ Архангельський та Холмогорський
17 листопада 1857 — 13 вересня 1860
Попередник: Арсеній (Верещагін)
Наступник: Аполлос (Байбаков)
ігумен Соловецького монастиря
25 липня 1853 — 1857
 
Ім'я при народженні: Андроник Іванович Павлович
Народження: 17 травня 1799(1799-05-17)
Україна Україна село Кобринова Гребля, Уманський повіт, у Київській губернії
Смерть: 8 листопада 1874(1874-11-08) (75 років)
Київ
Похований: Дальні печери Києво-Печерської лаври
Єп. хіротонія: 17 листопада 1857
Олександр у Вікісховищі?

Єпископ Олександр (Андроник Іванович Павлович; 17 травня 1799(17990517), село Кобринова Гребля, Уманський повіт, Київська губернія — 8 листопада 1874, Київ) — єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії, єпископ Полтавський та Переяславський ВПСРІ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї священика. Початкову освіту отримав у сільській школі.

17 липня 1817 — закінчив Київську духовну академію і був рукопокладений у диякона у містечку Бородянка Київського повіту, залишений вчителем латинської мови при митрополичому хорі у Києві.

15 червня 1820 — рукопокладений у священики і призначений до Полоцького піхотного полку.

18271832 — був священиком у містечку Рижанівка Звенигородського повіту Київської єпархії.

1832 — за власним проханням був знову призначений священиком Олексопольського полку, в якому служив протягом 15 років до 1847.

12 грудня 1841 — зведений в сан протоієрея.

18471853 — був настоятелем Солмбальського Преображенського Морського собору Архангельської єпархії.

20 червня 1853 — єпископом Христофором Андроником був пострижений в чернецтво.

21 червня 1853 — зведений в сан архімандрита, а 25 червня призначений настоятелем Соловецького монастиря.

1854 — під час нападу на обитель англійців організував оборону островів. Англійцям захопити обитель не вдалося.

За цю перемогу отримав низку нагород, зокрема від царя Миколи I.

17 листопада 1857 — у хіротонія в єпископа Архангельського та Холмогорського.

На Архангельській катедрі служив протягом 3 років.

1858 — віце-президент Архангельського тюремного комітету.

13 вересня 1860 — призначений єпископом Полтавським та Переяславським.

17 листопада 1862 — звільнений на покій за власним бажанням.

17 червня 1864 — звернувся до Синоду із проханням призначити йому в управління Києво-Видубецький Георгієвський монастир. Прохання було виконане, але до монастиру не переселявся, продовжував жити у Києві при катедральному соборі.

1867 — захотів відвідати Єрусалим та інші святі місця. Отримавши відпустку на 6 місяців виїхав із України.

Відвідавши Єрусалим, побував і в Афоні.

У вересні 1868 — повернувся до Києва.

17 жовтня 1874 — востаннє взяв участь у богослужінні. У той день обійшов усі печери Києво-Печерської лаври. 18 жовтня почувався зле, і вже не виходив із своєї келії.

Помер 8 листопада 1874. 10 листопада був похований у Дальні печери Києво-Печерської лаври.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]