Олексапіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Олексапіль
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Білокуракинський
Рада/громада Лозно-Олександрівська селищна рада
Код КОАТУУ 4420955701
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1758 р.
Населення 223[1]
Площа 0,96 км²
Густота населення 232,29 осіб/км²
Поштовий індекс 92211
Телефонний код +380 6462
Географічні дані
Географічні координати 49°51′08″ пн. ш. 38°45′04″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 38.75111° сх. д. / 49.85222; 38.75111Координати: 49°51′08″ пн. ш. 38°45′04″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 38.75111° сх. д. / 49.85222; 38.75111
Середня висота
над рівнем моря
100 м
Водойми р. Лозна
Відстань до
районного центру
36 км
Місцева влада
Адреса ради 92211
Луганська область,
Білокуракинський район,
смт Лозно-Олександрівка,
вул. Леніна, 1.
Телефон: 93334
Карта
Олексапіль. Карта розташування: Україна
Олексапіль
Олексапіль
Олексапіль. Карта розташування: Луганська область
Олексапіль
Олексапіль
Мапа

Оле́ксапіль (колишня Попівка) — село в Україні, в Білокуракинському районі Луганської області. Орган місцевого самоврядування — Лозно-Олександрівська селищна рада. Площа села 434,4 га[2].

Історія[ред. | ред. код]

На території села знаходяться археологічні пам'ятки епохи бронзи — кургани-могили на березі річки Лозна, відомі знахідки речей кочовиків X—XIV століть[2].

Перші козацькі переселенці з'являються в першій половині XVII століття. Хутір був заснований вихідцями з Тамбовської губернії у 1758 році. Статус села набув 1950 року.

На пагорбі, де пізніше розміщувалась контора КСП «Заріччя», був зведений маєток пана Попова з садками та ставами[2].

1929 року в селі було створено колгосп «Заріччя». Споруджено гаражі, склади, майстерня, тік, їдальня, інші господарські будівлі[2].

Населення[ред. | ред. код]

Населення становить 223 особи, 222 двори.

Вулиці[ред. | ред. код]

У селі є такі вулиці: Підгірна, Миру.

Економіка[ред. | ред. код]

Транспорт[ред. | ред. код]

Село лежить за 53 км від районного центру, з яким пов'язане асфальтованою дорогою, і за 15 км від залізничної станції Солідарний на лінії Валуйки — Кіндрашівська-Нова[2].

Культура[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Церква[ред. | ред. код]

Відомостей про існування церкви в селі не збереглося.

Видатні особистості[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. За Всеукраїнським переписом 2001 року.
  2. а б в г д Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси / Упорядник В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9

Література[ред. | ред. код]

  1. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968.

Посилання[ред. | ред. код]