Слісаренко Олекса Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олекса Слісаренко
Oleksa Slisarenko (1928).jpg
Олекса Слісаренко. 1928 рік
Ім'я при народженні Олекса Андрійович Снісар
Псевдо Олекса Слісаренко, Омелько Буц
Народився 16 (28) березня 1891(1891-03-28)
х. Канівцевий, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 3 листопада 1937(1937-11-03) (46 років)
урочище Сандармох, Карелія, СРСР
Поховання
Громадянство Російська імперіяУНРСРСР
Діяльність поет, прозаїк
Мова творів українська
Роки активності 19101937
Жанр вірш, оповідання, новела, повість, роман, фейлетон

Оле́кса Андрі́йович Слісаре́нко[1] (справжнє прізвище Снісар[2]; *16 (28) березня 1891(18910328), х. Канівцевий, Шиповацька волость, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — †3 листопада 1937 р., урочище Сандармох, Карелія, СРСР) — український поет і прозаїк.

Жертва сталінського терору.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився на хуторі Канівцевому (нині с. Шипувате Великобурлацького р-ну Харківської області) в родині лимаря, Андрія Прокоповича Снісаря, вчився в Кучерівській сільськогосподарськії школі та Харківському рільничому училищі.

Після закінчення з 1912 року працював агрономом.

Учасник Першої світової війни, пройшов шлях від рядового до офіцера артилерії. 1918 року самовільно залишив фронт і переїхав до Києва.

З 1924 pоку мешкав у Харкові, головний редактор видавничого відділу «Книгоспілки» і в 19281929 роках співредактор журналу «Універсального журналу».

Арешт і загибель[ред. | ред. код]

Громадський обвинувач на процесі СВУ (березеньквітень 1930 рік). У квітні 1934 року його заарештували органи ГПУ УРСР, у квітні 1935 року військовий трибунал засудив його до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував на Соловках. У жовтні 1937 року окрема трійка Управління НКВД СРСР по Ленінградській області переглянула справу Олекси Слісаренка й ухвалила застосувати до нього найвищу кару.

Розстріляний 3 листопада 1937  в Карелії (урочище Сандармох).

Реабілітований посмертно Верховним Судом СРСР 19 вересня 1957.

Олекса Слісаренко

Творчість[ред. | ред. код]

З першими віршами виступив 1910 року Друкувався в студентському журналі «До праці» та в газеті «Рілля». У Києві пристав до угруповань українських символістів «Біла Студія» і «Музагет» (1919). Перша збірка символістських поезій Слісаренка, писаних під впливом О. Олеся, П. Тичини, К. Бальмонта й інших російських символістів і позначених деякими елементами експресіонізму, вийшла 1919 року у видавництві «Сяйво» під назвою «На березі Кастальському».

Згодом Слісаренко пристав до угруповань футуристів «Комкосмос» (1921), Асоціації панфутуристів (Аспанфут, 1921) і Асоціації комуністичної культури (Комункульт, 19241925) і видав збірку футуристичних віршів «Поеми» (1923). Обкладинку до збірки виготував Микола Бажан. У названих збірках, як і в книжці вибраної лірики 19111927 роках «Байда» (1928), Слісаренко виявив увагу до поетичного слова й майстерної форми.

Пізніше Слісаренко пориває із футуристами й переходить до Спілки пролетарських письменників «Гарт» (1925) потім ВАПЛІТЕ (19251928). Після «самоліквідації» ВАПЛІТЕ разом з Майком Йогансеном засновує «Техно-мистецьку групу А» (1929).

З 1924 року почав працювати у жанрі прози й видав понад 20 кн. гостро-сюжетних, писаних за зразком англійських і американських новел, оповідань, повістей і романів кримінально-пригодницького жанру: «Бунт» (1928), «Зламаний ґвинт» і «Чорний ангел» (1929) та «Хлібна ріка» і «Страйк» (1932). Теми й сюжети прозових творів Слісаренка взяті переважно з дореволюційного і революційного українського життя, їх герої — «маленькі», «сірі» люди в зустрічі з революційними подіями. Слісаренко писав також вірші й оповідання для дітей.

У 1931 видав під псевдонімом Омелько Буц містифікаційну «Посмертну збірку творів». Вибрані твори Слісаренка видані 1930 року у 3 тт. і повне зібрання творів 19311933 роках у 6 тт. Зв'язок Слісаренка з символістами й футуристами, його активна участь в літературних організаціях «Гарт» і ВАПЛІТЕ, а особливо гостра відповідь М. Ґорькому 1927 року за відмову видати переклад роману «Мати» українською мовою накликали на Слісаренка репресії.

Видання[ред. | ред. код]

  • На березі Кастальському. Поезії. — Сяйво, 1919.
  • Поеми. — Х.: Панфутуристи, 1923.
  • В болотах. Оповіданя. — Х.: ДВУ, 1924.
  • Плантації. — Х.: Книгоспілка, 1925.
  • Сотні тисяч сил. Оповідання. — Х.: Книгоспілка, 1925.
  • Дітям про хліб. — Х.: Книгоспілка, 1927.
  • Жовтенятам про піонерів. Вірші. — Х.: Книгоспілка, 1927.
  • Камінний виноград. Оповідання. — Х.: Книгоспілка, 1927.
  • Сліди бурунів. Збірка оповідань. — Х.: Укр. робітник, 1927.
  • Спроба на огонь. Редут № 16 (Оповідання). Х.: Укр. робітник, 1927.
  • Хто збудував дім? — Х.: Книгоспілка, 1927.
  • Хто нас боронить? — Х.: Книгоспілка, 1927.
  • Авеніта. — Х.: Книгоспілка, 1928.
  • Алхемік. — Х.: Укр. робітник, 1928.
  • Байда. Вибрана лірика. 1911—1927. — Х.: ДВУ, 1928.
  • Бунт. Повість. — Х.: Книгоспілка, 1928.
  • Дід Мартин (Віршове оповідання для дітей дошкільного віку). — Х.: Книгоспілка, 1928.
  • Душа Майстра. Оповідання. — Х.: Книгоспілка, 1928.
  • Плантації. — Х.: Укр. робітник, 1928.
  • Позолочене оливо. Оповідання. — К.: Пролетарська правда, 1928.
  • Президент Кислокапустянської республіки. — Х.: Укр. робітник, 1928.
  • Спроба на вогонь. — Х.: Укр. робітник, 1928.
  • Шпончине життя та смерть. Оповідання. — Х.: Укр. робітник, 1928.
  • Зламаний гвинт. Роман. — Х.: Укр. робітник, 1929.
  • Непереможні сили. Вибрані оповідання. — Х.: ДВУ, 1929.
  • Присуд. — Х.: Юрид. вид. України, 1929.
  • Чорний ангел. Роман. — Х.: Книгоспілка, 1929.
  • Авеніта. Оповідання. — Х.: ДВУ, 1930.
  • Бунт. Повість. — Х.: Молодий більшовик, 1930.
  • Вибрані твори. — Х.: Книгоспілка, 1930. Т. 1-3.
  • Плантації. — Х.: ДВУ, 1930.
  • Полуда. Воєнні оповідання. — Х.: ДВУ, 1930.
  • Сотні тисяч сил. Оповідання. — Х.: Книгоспілка, 1930.
  • Байда. Вибрана лірика. 1911—1927. — Х.-К.: ЛіМ, 1931.
  • В болотах. Поліські оповідання. — Х.: ЛіМ, 1931.
  • Посмертна збірка творів. З портретом автора, некрологом та примітками. — Х.: ЛіМ, 1931. (На тит. стор. авт.: Буц О.)
  • Твори. — Х.: Рух, 1931—1933. Т. 1-6.
  • Горбате життя. Новели. — Х.-К.: ЛіМ, 1932.
  • Страйк. Повість. — Х.-Одеса: Молодий більшовик, 1932.
  • Хлібна ріка. Роман. — Х.: Рух, 1932.
  • Бунт: Роман, повісті, оповідання. — Київ, 1965.
  • Чорний ангел: Вірші, новели, повісті, роман. — Київ, 1990.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Під час хрестин Олекси, глухуватий піп записав хлопчика сином Слісаря, а не Снісаря. Звідси й пішов псевдонім Слісаренко.)
  2. Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.— К. : Наук. думка, 2012.— Т. 9 : Прил—С.— 2012.— С. 628.

Література[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Письменники Радянської України: Біобібліографічний довідник / Упорядники Олег Килимник, Олександр Петровський. — К.: Радянський письменник, 1970.
  • Юрій Смолич. Десять років пізніше // Смолич Ю. Розповідь про неспокій триває. Частина друга: Дещо з двадцятих, тридцятих років і дотепер в українському літературному побуті. — Київ: Радянський письменник, 1969.
  • Юрій Смолич. Слісаренко // Смолич Ю. Розповіді про неспокій немає кінця: Ще дещо з двадцятих і тридцятих років в українському літературному побуті. — Київ: Радянський письменник, 1972.

Посилання[ред. | ред. код]