Слісаренко Олекса Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олекса Слісаренко)
Перейти до: навігація, пошук
Олекса Слісаренко
Олекса Слісаренко

Олекса Слісаренко
При народженні Олекса Андрійович Снісар
Псевдоніми, криптоніми Олекса Слісаренко, Омелько Буц
Народження 16 (28) березня 1891(1891-03-28)
  х. Канівцевий, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть 3 листопада 1937(1937-11-03) (46 років)
  урочище Сандармох, Карелія, СРСР
Громадянство Російська імперіяУНРСРСР
Мова творів українська
Рід діяльності поет, прозаїк
Роки активності: 19101937
Жанр вірш, оповідання, новела, повість, роман, фейлетон
S: Роботи у Вікіджерелах
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Слісаренко Олекса Андрійович на Вікісховищі

Оле́кса Андрі́йович Слісаре́нко[1] (справжнє прізвище Снісар[2]; *16 (28) березня 1891(18910328), х. Канівцевий, Шиповацька волость, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — †3 листопада 1937 р., урочище Сандармох, Карелія, СРСР) — український поет і прозаїк.

Жертва сталінського терору.

Життєпис[ред.ред. код]

Файл:Слісаренко Олекса.2.jpg
Олекса Слісаренко

Народився на хуторі Канівцевому (нині с. Шипувате Великобурлацького р-ну Харківської області) в родині лимаря, Андрія Прокоповича Снісаря, вчився в Кучерівській сільськогосподарськії школі та Харківському рільничому училищі.

Після закінчення з 1912 року працював агрономом.

Учасник Першої світової війни, пройшов шлях від рядового до офіцера артилерії. 1918 року самовільно залишив фронт і переїхав до Києва.

З 1924 pоку мешкав у Харкові, головний редактор видавничого відділу «Книгоспілки» і в 19281929 роках співредактор журналу «Універсального журналу».

Арешт і загибель[ред.ред. код]

Громадський обвинувач на процесі СВУ (березеньквітень 1930 рік). У квітні 1934 року його заарештували органи ГПУ УРСР, у квітні 1935 року військовий трибунал засудив його до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував на Соловках. У жовтні 1937 року окрема трійка Управління НКВД СРСР по Ленінградській області переглянула справу Олекси Слісаренка й ухвалила застосувати до нього найвищу кару.

Розстріляний 3 листопада 1937  в Карелії (урочище Сандармох).

Реабілітований посмертно Верховним Судом СРСР 19 вересня 1957.

Файл:Слісаренко Олекса.4.jpg
Олекса Слісаренко з дружиною
Файл:Слісаренко Олекса.3.jpg
Олекса Слісаренко під час служби в армії
Олекса Слісаренко

Творчість[ред.ред. код]

З першими віршами виступив 1910 року Друкувався в студентському журналі «До праці» та в газеті «Рілля». У Києві пристав до угруповань українських символістів «Біла Студія» і «Музагет» (1919). Перша збірка символістських поезій Слісаренка, писаних під впливом О. Олеся, П. Тичини, К. Бальмонта й інших російських символістів і позначених деякими елементами експресіонізму, вийшла 1919 року у видавництві «Сяйво» під назвою «На березі Кастальському».

Згодом Слісаренко пристав до угруповань футуристів «Комкосмос» (1921), Асоціації панфутуристів (Аспанфут, 1921) і Асоціації комуністичної культури (Комункульт, 19241925) і видав збірку футуристичних віршів «Поеми» (1923). Обкладинку до збірки виготував Микола Бажан. У названих збірках, як і в книжці вибраної лірики 19111927 роках «Байда» (1928), Слісаренко виявив увагу до поетичного слова й майстерної форми.

Пізніше Слісаренко пориває із футуристами й переходить до Спілки пролетарських письменників «Гарт» (1925) потім ВАПЛІТЕ (19251928). Після «самоліквідації» ВАПЛІТЕ разом з Майком Йогансеном засновує «Техно-мистецьку групу А» (1929).

З 1924 року почав працювати у жанрі прози й видав понад 20 кн. гостро-сюжетних, писаних за зразком англійських і американських новел, оповідань, повістей і романів кримінально-пригодницького жанру: «Бунт» (1928), «Зламаний ґвинт» і «Чорний ангел» (1929) та «Хлібна ріка» і «Страйк» (1932). Теми й сюжети прозових творів Слісаренка взяті переважно з дореволюційного і революційного українського життя, їх герої — «маленькі», «сірі» люди в зустрічі з революційними подіями. Слісаренко писав також вірші й оповідання для дітей.

У 1931 видав під псевдонімом Омелько Буц містифікаційну «Посмертну збірку творів». Вибрані твори Слісаренка видані 1930 року у 3 тт. і повне зібрання творів 19311933 роках у 6 тт. Зв'язок Слісаренка з символістами й футуристами, його активна участь в літературних організаціях «Гарт» і ВАПЛІТЕ, а особливо гостра відповідь М. Ґорькому 1927 року за відмову видати переклад роману «Мати» українською мовою накликали на Слісаренка репресії.

Видання[ред.ред. код]

  • На березі Кастальському. Поезії. — Сяйво, 1919.
  • Поеми. — Х.: Панфутуристи, 1923.
  • В болотах. Оповіданя. — Х.: ДВУ, 1924.
  • Плантації. — Х.: Книгоспілка, 1925.
  • Сотні тисяч сил. Оповідання. — Х.: Книгоспілка, 1925.
  • Дітям про хліб. — Х.: Книгоспілка, 1927.
  • Жовтенятам про піонерів. Вірші. — Х.: Книгоспілка, 1927.
  • Камінний виноград. Оповідання. — Х.: Книгоспілка, 1927.
  • Сліди бурунів. Збірка оповідань. — Х.: Укр. робітник, 1927.
  • Спроба на огонь. Редут № 16 (Оповідання). Х.: Укр. робітник, 1927.
  • Хто збудував дім? — Х.: Книгоспілка, 1927.
  • Хто нас боронить? — Х.: Книгоспілка, 1927.
  • Авеніта. — Х.: Книгоспілка, 1928.
  • Алхемік. — Х.: Укр. робітник, 1928.
  • Байда. Вибрана лірика. 1911—1927. — Х.: ДВУ, 1928.
  • Бунт. Повість. — Х.: Книгоспілка, 1928.
  • Дід Мартин (Віршове оповідання для дітей дошкільного віку). — Х.: Книгоспілка, 1928.
  • Душа Майстра. Оповідання. — Х.: Книгоспілка, 1928.
  • Плантації. — Х.: Укр. робітник, 1928.
  • Позолочене оливо. Оповідання. — К.: Пролетарська правда, 1928.
  • Президент Кислокапустянської республіки. — Х.: Укр. робітник, 1928.
  • Спроба на вогонь. — Х.: Укр. робітник, 1928.
  • Шпончине життя та смерть. Оповідання. — Х.: Укр. робітник, 1928.
  • Зламаний гвинт. Роман. — Х.: Укр. робітник, 1929.
  • Непереможні сили. Вибрані оповідання. — Х.: ДВУ, 1929.
  • Присуд. — Х.: Юрид. вид. України, 1929.
  • Чорний ангел. Роман. — Х.: Книгоспілка, 1929.
  • Авеніта. Оповідання. — Х.: ДВУ, 1930.
  • Бунт. Повість. — Х.: Молодий більшовик, 1930.
  • Вибрані твори. — Х.: Книгоспілка, 1930. Т. 1-3.
  • Плантації. — Х.: ДВУ, 1930.
  • Полуда. Воєнні оповідання. — Х.: ДВУ, 1930.
  • Сотні тисяч сил. Оповідання. — Х.: Книгоспілка, 1930.
  • Байда. Вибрана лірика. 1911—1927. — Х.-К.: ЛіМ, 1931.
  • В болотах. Поліські оповідання. — Х.: ЛіМ, 1931.
  • Посмертна збірка творів. З портретом автора, некрологом та примітками. — Х.: ЛіМ, 1931. (На тит. стор. авт.: Буц О.)
  • Твори. — Х.: Рух, 1931—1933. Т. 1-6.
  • Горбате життя. Новели. — Х.-К.: ЛіМ, 1932.
  • Страйк. Повість. — Х.-Одеса: Молодий більшовик, 1932.
  • Хлібна ріка. Роман. — Х.: Рух, 1932.
  • Бунт: Роман, повісті, оповідання. — Київ, 1965.
  • Чорний ангел: Вірші, новели, повісті, роман. — Київ, 1990.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Під час хрестин Олекси, глухуватий піп записав хлопчика сином Слісаря, а не Снісаря. Звідси й пішов псевдонім Слісаренко.)
  2. Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.— К. : Наук. думка, 2012.— Т. 9 : Прил—С.— 2012.— С. 628.

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Письменники Радянської України: Біобібліографічний довідник / Упорядники Олег Килимник, Олександр Петровський. — К.: Радянський письменник, 1970.
  • Юрій Смолич. Десять років пізніше // Смолич Ю. Розповідь про неспокій триває. Частина друга: Дещо з двадцятих, тридцятих років і дотепер в українському літературному побуті. — Київ: Радянський письменник, 1969.
  • Юрій Смолич. Слісаренко // Смолич Ю. Розповіді про неспокій немає кінця: Ще дещо з двадцятих і тридцятих років в українському літературному побуті. — Київ: Радянський письменник, 1972.

Посилання[ред.ред. код]