Олексичі
| село Олексичі | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Львівська область |
| Район | Стрийський район |
| Тер. громада | Стрийська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46100230300093779  |
| Основні дані | |
| Засноване | 1850 року |
| Населення | 674 особи |
| Площа | 12,55 км² |
| Густота населення | 53,71 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 82440 |
| Телефонний код | +380 3245 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°15′7″ пн. ш. 23°57′30″ сх. д. / 49.25194° пн. ш. 23.95833° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
291 м |
| Водойми | р. Бережниця |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 82443, Львівська обл., Стрийський р-н, смт. Дашава, вул. Т. Шевченка, 5 |
| Карта | |
  Олексичі | |
 Олексичі | |
| Мапа | |
 | |
Оле́ксичі — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Населення становить 674 осіб. Орган місцевого самоврядування — Стрийська міська рада.
1 серпня 1934 р. в Стрийському повіті Станиславівського воєводства було створено гміну Дашава з центром в Дашаві. В склад гміни входили сільські громади: Ходовичі, Дашава, Гельсендорф, Комарів, Лотатники, Олексичі, Підгірці, Стриганці, Піщани (в 1934 році село мало назву Татарське), Верчани і Йосиповичі[1].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Стрийської міської територіальної громади[2].
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 461438, розташована у приміщенні будинку культури.
- Результати
- зареєстровано 467 виборців, явка 62,10 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 36,90 %, за партію «Голос» — 20,69 %, за «Європейську Солідарність» — 17,24 %.[3] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Андрій Кіт ([самовисування) — 34,72 %, за Володимира Наконечного (Слуга народу) — 19,10 %, за Олега Канівця (Громадянська позиція) — 10,42 %[4].
Згідно з дослідженнями місцевих істориків в Олексичах у 1700 р. була невеличка дерев’яна каплиця. Її посвятили на честь Різдва Ісуса Христа. За одними даними її спалили татари, а за іншими каплицю розібрали, а на тому ж місці в 1719 році спорудили парафіяльний храм на 150 осіб, який у 1831 році коштом місцевого дідича Йогана-Станіслава Бронєвського оновили. Церква була найменована на честь Покрова Пресвятої Богородиці. У 1903 році під час душпастирської праці священника Петра Яцишина вирішили спорудити нову церкву, бо «…церква в Олексичах в злім стані, що при сильному вітрі колишиться і грозить завалитися і є небезпечна для людей», «…парохійка в Олексичах з прилученям Ярушич числить 418 душ і має церковцю стареньку. Ця церква знищена зубом часу, маленька і розвалюється». Дерев’яні конструкції нової церкви будували навколо існуючої. Будівництво тривало шість місяців, коштувало 12 000 корун і завершилось 29.11.1903 р. посвяченням храму з попередньою назвою. Ще 4000 корун пішло на облаштування сакральної споруди. Після будівництва стару церкву, яка увійшла під час будівництва в інтер’єр нової, розібрали. У 1968 році церкву електрифіковано, а в 1970 році розписано. Після 1946 року парафія була насильно переведена до складу РПЦ і під керівництвом о. Василя Савківа залишилася діючою. Під час становлення незалежності України релігійна громада УГКЦ в Олексичах зареєструвала Статут парафії УГКЦ і відновила свою діяльність. Громадськими лідерами у справі відродження УГКЦ у селі були Микола Романишин, Ярослав Лесів, Степан Перевізник, Анна Зубик, Павліна Вагіла і Дмитро Хомин. Процес повернення релігійної громади в лоно УГКЦ здійснив місцевий священник Юрій Свистун. Сакральна споруда була передана релігійній громаді УГКЦ на підставі рішення Львівського облвиконкому від 13. 04. 1992 р.[5]
Сфрагістичні матеріали парафії с. Олексичі представлені кількома зразками. Повністю збережений також сургучевий відтиск, який є цікавим у процесі його дослідження. Він досить ілюстративний, агіографічно-гласного типу, з мінімальним дефектом овалу навколо легенди, рельєфний на червоній сургучевій основі і з легендою друкованими літерами латинського алфавіту: SIG. ECC: PARO:.IN OLEXICE: PROTECTIONIS: BVM † † (ПЕЧ. [атка] ЦЕР.[кви] ПАРО.[хії] В ОЛЕКСИЧАХ: ЗАХИСТ (заступництво): Б[лагословенної] Д[іви] М[арії]. Легенда відділена від мініатюри овалом. Літери легенди розділені крапками, двокрапками і малими хрестами. На мініатюрі відтворено рельєфне зображення Богородиці на хмарі з покровом- омофором у її розпростертих на рівні талії руках. Навколо голови Марії німб. Аналізуючи відтиск, робимо висновок про його повну інформативність і однойменність з назвою парафіяльної церкви. (Ілюстрація 1). Паралельне дослідження оригінального документу, на якому зберігся сургучевий відтиск, дозволило встановити, що в 1864 році на парафії душпастирював Іван Сабат (Ivan Sabat in Olexice). Це підтверджують також тогочасні єпархіальні реєстри духовенства[6].
Досліджуючи оригінальні документи, приходимо до висновку, що сургочевий відтиск існував паралельно з традиційним сажовим відбитком, оскільки зустрічається на парафіяльних актах того самого періоду. Сажовий відбиток виготовлений з ідентичного кліше і тому не відрізняється зображенням. Цей вивчений сфрагістичний елемент також агіографічно-гласного типу, читабельний, овальної форми, з чорним відтінком і легендою літерами латинської абетки: SIG. ECC: PARO:.IN OLEXICE :PROTECTIONIS :BVM † † (ПЕЧ.[атка] ЦЕР.[кви] ПАРО.[хії] В ОЛЕКСИЧАХ: ЗАХИСТ (заступництво): Б[лагословенної] Д[іви] М[арії])201. Літери легенди розділені крапками, двокрапками і малими хрестами. На мініатюрі відтворено зображення Богородиці на хмарі з покровом-омофором у її розпростертих на рівні пояса руках. Навколо голови Марії німб. Отже, відтиск за своєю інформативністю належить до парафії і є суголосний з назвою церкви. (Ілюстрація 2)[7].
Третій відтиск печатки релігійної громади частково дефектний через брак чіткості зображення і легенди. Відбиток агіографічно- гласного типу, слабо читабельний, овальної форми, з чорним та фіолетовим чорнильним відтінком і легендою літерами кириличної абетки: ГР. КАТ. УРЯДЪ ПАРОХІАЛЬНЫЙ ВЪ ОЛЕКСИЧАХ. Літери легенди розділені малими хрестами. Легенда містить інформацію про конфесійну приналежність релігійної громади. На мініатюрі відтворено зображення Богородиці на хмарі з покровом-омофором у її розпростертих на рівні талії руках. Навколо голови Марії німб. Отже, відтиск за своєю інформативністю належить до парафії с. Олексичі і за аналізом мініатюри є однойменний з назвою церкви. (Ілюстрація 3). Цей відбиток цікавий ще тим, що ним, крім затвердження парафіяльних актів, скріплювали також локальні світські умови контракту земельної даровизни між жителями с. Олексичі і сусіднього с. Комарів[8].
Розвиток місцевої сфрагістики в релігійній громаді Олексич добре спостерігаємо на відображенні наступного парафіяльного відтиску. Він читабельний, агіографічно-гласного типу, круглої форми з фіолетовим чорнильним відтінком і кириличною легендою: ГР. - КАТ. ПАРОХІЯЛЬНИЙ УРЯД *в Олексичах*. Літери легенди друковані й розділені восьмикутними зірками. Легенда містить інформацію про конфесійну приналежність релігійної громади. На відтиску печатки зображена Богородиця на хмарі з покровом-омофором у її розпростертих на рівні талії руках. Навколо голови Марії німб. Проаналізувавши мініатюру відбитку і порівнявши її з зображеннями та легендами попередніх відтисків, приходимо до висновку, що дана печатка також є суголосною з назвою парафіяльного храму. (Ілюстрація 4)[9].
- Николин Богдан Іванович (1931—1994) — український матеріалознавець.
- Яворський Тарас Степанович (1974—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- ↑ Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 21 липня 1934 року про поділ стрийського повіту в станіславівській провінції на гміни(сільські муніципалітети). Dz. U. z 1934 r. Nr 68, poz. 628 (пол.)
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 3 лютого 2026.
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 20 травня 2020.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 20 травня 2020.
- ↑ о. Тарас Пошивак. SIGILLUM ECCLESIAE. Сфрагістичні пам'ятки парафій Стрийщини (ХІХ - початок ХХ століття). - Одеса: Видавничий дім "Гельветика", 2025. - С. 70-71. ISBN 978-617-554-689-5.
- ↑ о. Тарас Пошивак. SIGILLUM ECCLESIAE. Сфрагістичні пам'ятки парафій Стрийщини (ХІХ - початок ХХ століття). - Одеса: Видавничий дім "Гельветика", 2025. - С. 71-72. ISBN 978-617-554-689-5.
- ↑ о. Тарас Пошивак. SIGILLUM ECCLESIAE. Сфрагістичні пам'ятки парафій Стрийщини (ХІХ - початок ХХ століття). - Одеса: Видавничий дім "Гельветика", 2025. - С. 72-73. ISBN 978-617-554-689-5.
- ↑ о. Тарас Пошивак. SIGILLUM ECCLESIAE. Сфрагістичні пам'ятки парафій Стрийщини (ХІХ - початок ХХ століття). - Одеса: Видавничий дім "Гельветика", 2025. - С. 73-74. ISBN 978-617-554-689-5.
- ↑ о. Тарас Пошивак. SIGILLUM ECCLESIAE. Сфрагістичні пам'ятки парафій Стрийщини (ХІХ - початок ХХ століття). - Одеса: Видавничий дім "Гельветика", 2025. - С. 74-75. ISBN 978-617-554-689-5.
 |
Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
