Костусєв Олексій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олексій Костусєв)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костусєв Олексій Олексійович
Kostusev фото.jpg
Народився 29 червня 1954(1954-06-29) (65 років)
Невельськ, Сахалінська область, Російська РФСР, СРСР СРСР
Місце проживання Київ, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Одеський національний економічний університет
Сфера інтересів Економіка
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2] і Народний депутат України[3]
Вчене звання Доцент
Науковий ступінь Доктор економічних наук
Відомий завдяки: Колишній міський голова Одеси
Діти Гончаренко Олексій Олексійович
Нагороди
орден «За заслуги» І ступеня орден «За заслуги» II ступеня Орден «За заслуги» III ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України Заслужений економіст України
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Заслужений економіст України

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Костусєв Олексій Олексійович у Вікісховищі?

Ко́стусєв Олексі́й Олексі́йович (* 29 червня 1954, Невельськ, Сахалінська область, РРФСР) — політик. Був міським головою Одеси2010 — по 2013 рр). Доктор економічних наук (2004), доцент (1987), член Партії регіонів (з 2005); з 21 червня 2001 року Голова Антимонопольного комітету України; офіційний представник України у Міжурядовій групі експертів з питань конкурентної політики та законодавства ЮНКТАД (з 2002); член Ради з питань співробітництва між Україною та Європейським Союзом (з 2001); член україно-американського Комітету з питань економічного співробітництва (з 2002); україно-французької Комісії з питань економічного співробітництва (з 2002). Автор близько 150 наукових і навчально-метод. робіт, зокрема монографій: «Політика та політологія» (1998), «Конкурентна політика в Україні» (2004) тощо

Костусєв одіозно відомий своїми українофобськими поглядами.[4][5]

Родина[ред. | ред. код]

Батько Олексій Олексійович (19281983) — капітан 1-го рангу, моряк-прикордонник; мати Віолла Олексіївна (1932) — лікар. Дружина Ірина Василівна (1965) — інженер; син Гончаренко Олексій Олексійович — депутат Верховної Ради України VIII скликання; дочка Віола (нар. 1988) — студентка.

Освіта[ред. | ред. код]

У 1971-75 роках навчався в Одеському інституті народного господарства, за фахом економіст. 2004 року захистив докторську дисертацію на тему Методологічні засади формування ефективного конкурентного середовища в економіці України (Одеський державний економічний університет).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народний депутат України 5-го скликання 04.-10.2006 від Партії регіонів, № 29 в списку. На час виборів: Голова Антимонопольного комітету України. Член Комітету з питань бюджету (07.-10.2006), член фракції Партії регіонів (05.-10.2006). Склав депутатські повноваження 5 жовтня 2006.

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-12.2001 від СПУ-СелПУ, № 20 в списку. На час виборів: президент Благодійного фонду ім. Б.Дерев'янка (м. Одеса). Член фракції Соціалістичної партії і СелПУ («Лівий центр») (з 05.1998), потім (до 12.1999) — член фракції СПУ; член групи «Трудова Україна» (з 12.1999). Голова підкомітету енергетики та енергозбереження Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (07.1998-02.2000); голова Комітету з питань економічної політики, управління нар. госп., власності та інвестицій (02.2000-12.01). Склав депутатські повноваження 14 грудня 2001. 03.1994 — канд. у нар. деп. України, Жовтневий виборчий округ № 294, Одес. обл., висун. виборцями, 1-й тур — 33.33 %, 1 місце з 11 прет.; 2-й тур — 36.45 %, 2 місце з 2 прет.

08.1975-01.91 — м.н.п., аспір., асистент, ст. викладач, доцент, завідувач кафедри соціально-політ. теорії, Одеський інститут інженерів морського флоту. 1976-77 — служба в армії. 01.1991-01.93 — зав. відділу, заступник голови з економічних питань, Київський райвиконком м. Одеси. 01.1993-07.94 — голова, Одес. міський комітет приватизації. Деп. Одес. міськради нар. деп. (1990—1994). Голова Асоц. органів приватизації України (з 1993). Був засновником і лідером Громадянського форуму «Одеса». Був членом політвиконкому партії «Трудова Україна» (з 11.2000). Голова Політ. партії «Союз» (10.2004-11.05). У грудні 2005-го він покинув «Союз», вступив у Партію регіонів, був обраний у Президію політради ПР. На дострокових парламентських виборах 2007 року став депутатом Верховної Ради від Партії регіонів. Заступник голови (2002-04), голова Міждержавної ради з антимонопольної політики країн-учасниць СНД (2004-06). Президент Благодійного фонду ім. Б.Дерев'янка (м. Одеса) (1998). Член Нац. ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування (з 12.2000); член Нац. ради з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (з 08.2000); голова Міждержавної ради з антимонопольної політики країн-учасниць СНД (з 2004); член Міжвідомчої комісії з питань інформ. політики та інформ. безпеки при Раді нац. безпеки і оборони України (з 2003)

Державний службовець 1-го рангу (09.2001). Заслужений економіст України (11.2002). Орден «За заслуги» ІІІ (01.2001), II ст. (05.2004). Почесна грамота КМ України (06.2004). Орден Св. Рівноапостольного великого князя Володимира III (04.2001), II ст. (06.2006).

За результатами підрахунку голосів виборців на місцевих виборах в Україні, що відбулися 31 жовтня 2010 року, міським головою Одеси став кандидат від Партії регіонів, глава Антимонопольного комітету України Олексій Костусєв. Про це повідомив голова Одеської міської виборчої комісії Олександр Ахмеров під час засідання Одеського міськвиборчкому[6].

У 2010 році Костусєв задекларував дохід понад 1,7 мільйонів гривень, з отриманих грошей один мільйон значився як «матеріальна допомога». Пізніше мер заявив, що вписав у графу «матеріальна допомога» — спадок від померлого друга[7]. Згодом 31 січня 2011 на Костусєв ініціював зібрання сесії Одеської міської ради де вони прийняли рішення, що Степан Бандера та Роман Шухевич не герої України.[8]

31 жовтня 2013 року мер Одеси Олексій Костусєв написав заяву про складання повноважень одеського міського голови.[9]

Антиукраїнські погляди[ред. | ред. код]

Одеса 2013.
Проросійський плакат.

Не зважаючи на те що 8 червня 2011 року під-час інтерв'ю для радіостанції «Эхо Москвы» Костуєв заявив, що на його думку «будь-який громадянин України, принаймні молодий, повинен знати українську мову»[10] на практиці Костуєв став одним з найзапекліших борців проти української мови, та став одіозно відомий своїми українофобськими поглядами. Костусєв, окрім іншого, ініціювавши масове закриття україномовних шкіл в Одесі[10] та намагався визнати протиправним постанову Мінкульту 2006 про обов'язковий український дубляж в кінопрокаті. Будучи мером Одеси, він заборонив використання української мови в Одесі.[11] А у 2011 році не зміг процитувати чи назвати назву хоча б одного твору Тараса Шевченка, після прохання це зробити від журналістів.[12]

У 2011 році інформаційна агенція УНІАН оприлюднила список топ-5 найодіозніших українофобів часів Незалежності згідно з думкою їх експертів, куди попав і Костусєв; Юрій Андрухович включив до цієї п'ятірки Костусєва за те що «космополітичне місто [Одесу] перетворює на російське захолустя».[13] Згодом у 2011 році видання «Український тиждень» включило Костусєва у топ-10 найбільших українофобів світу.[4][5]

Участь у спробі скасувати український дубляж[ред. | ред. код]

Був одним з найзапекліших противників впровадження українського дубляжу в кінопрокат України. У 2010 році українські ЗМІ повідомляли що член ПР Олексій Костусєв разом з Вадимом Колесніченком, Дмитром Табачником, Володимиром Семиноженком та Іриною Бережною, лобіює інтереси російських дистриб'юторів, що прагнуть повернути російський дубляж в Україні, намагаючись скасувати обов'язковий український дубляж для українського кінопрокату.[14]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  4. а б «Ліца» антипатріотизму*. Професійні українофоби не здатні переінакшити суспільство, але залишаються одним із чинників дестабілізації ситуації в країні // Український тиждень від 12 вересня, 2011
  5. а б «Ліца» антипатріотизму*. Професійні українофоби не здатні переінакшити суспільство, але залишаються одним із чинників дестабілізації ситуації в країні Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine. // Українсьий тиждень, № 36 (201) за 2-8 вересня 2011. 68 стор.: сс. 22-25
  6. Олексій Костусєв став новим мером Одеси[недоступне посилання з липень 2019] // повідомл. за 5 листопада 2010 року від Укрінформ
  7. Костусєв відмовився оприлюднити декларацію про доходи за 2011 рік
  8. Одеські депутати ухвалили рішення, що Бандера і Шухевич не герої // ukranews.com, 01 лютого 2011
  9. Костусєв раптово відмовився бути мером Одеси Українська правда
  10. а б http://www.pravda.com.ua/news/2011/06/8/6280533/ Костусєв похвалився ліквідацією українських шкіл в Одесі
  11. Мер Одеси заборонив українську мову // Gazeta.ua, 10 грудня 2010
  12. Мер Одеси на прохання процитувати Шевченка попросив «не смішити людей» // Gazeta.ua, 09 березня 2011
  13. Експерти визначили найбільш активних українофобів часів Незалежності // Уніан, 23.08.2011
  14. Хто лобіює інтереси російських дистриб'юторів в Україні — Уніан, 13.05.2010

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник:
Едуард Гурвіц
63-й Мер Одеси
31 жовтня 201031 жовтня 2013
Наступник:
Олег Бриндак