Олексієнко Олександр Минович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Минович Олексієнко
Олексієнко Олександр Минович.jpg
Народження 15 березня 1924(1924-03-15)
Суходільське
Смерть 5 грудня 1945(1945-12-05) (21 рік)
Кривий Ріг
Поховання Кривий Ріг
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1942–1945
Звання старшина
Формування 153-я стрілецька дивізія
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Орден Слави III ступеня Медаль «За відвагу»

Олександр Минович Олексієнко (15 березня 1924(19240315) — 5 грудня 1945) — радянський кулеметник часів Другої світової війни, командир кулеметного розрахунку 566-го стрілецького полку 153-ї стрілецької дивізії (49-а армія,2-й Білоруський фронт), старший сержант. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 15 березня 1924 в селі Суходільському, нині Долинського району Кіровоградської області в селянській родині. Українець. Згодом разом з батьками переїхав до Кривого Рогу, навчався в школі Зеленого містечка.

З початком німецько-радянської війни евакуйований до Нижнього Тагілу Свердловської області Росії, де працював на металургійному заводі.

До лав РСЧА призваний Нижньотагільським РВК у 1942 році. З жовтня того ж року — на фронті. Воював на Південно-Західному, Західному та 2-у Білоруському фронтах. Двічі був поранений у 1942 році, тривалий час перебував на лікуванні. Знову на фронті з 1944 року.

Особливо старший сержант О. М. Олексієнко відзнався в Білорусі, під час форсування річки Дніпро. 26 червня 1944 на саморобному плоту переправився через Дніпро і кулеметним вогнем підтримав переправу підрозділів полку. Наступного дня відбив 4 контратаки ворога, знищивши до 190 солдатів і офіцерів ворога, залишившись один, продовжував вести бій у напівоточенні. 28 червня відбив 2 контратаки, знищив автомобіль і 45 солдатів супротивника. 2 липня першим форсував річку Березина, ведучи кулеметний вогонь прямо з плоту; перебуваючи в бойових порядках піхоти, брав участь у відбиття контратаки, відсікаючи вогнем ворожу піхоту від танків; коли кулемет вийшов з ладу, взявши в руки автомат і гранати першим застрибнув до ворожих траншей в районі села Жарківка.[1]

По закінченні війни старшина О. М. Олексієнко демобілізувався й повернувся до Кривого Рогу. Працював на заводі «Комуніст». Помер від ран 5 грудня 1945 року. Похований у братській могилі на центральному цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, старшому сержанту Олексієнку Олександру Миновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7247).

Також був нагороджений трьома орденами Червоної Зірки (18.12.1942, 07.09.1944, 08.11.1944), орденом Слави 3-го ступеня (18.07.1944) і медаллю «За відвагу» (10.10.1942).

Пам'ять[ред. | ред. код]

У Центрально-Міському районі Кривого Рогу вулиця Адміністративна була перейменована у вулицю Олександра Олексієнка.

Меморіальна дошка з портретом О. М. Олексієнка встановлена на Алеї Героїв у місті Долинська.

Література[ред. | ред. код]

  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 220–222.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]