Олексіївка (Богодухівський район)
| село Олексіївка | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Богодухівський район |
| Громада | Краснокутська селищна громада |
| Облікова картка | Олексіївка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1650 |
| Населення | 789 |
| Площа | 3,005 км² |
| Густота населення | 262,56 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 62051 |
| Телефонний код | +380 5756 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°55′23″ пн. ш. 35°20′16″ сх. д. / 49.92306° пн. ш. 35.33778° сх. д.Координати: 49°55′23″ пн. ш. 35°20′16″ сх. д. / 49.92306° пн. ш. 35.33778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
179 м |
| Найближча залізнична станція | Водяна |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 62002, Харківська область, Богодухівський район, смт Краснокутськ, вул. Миру, 127 |
| Карта | |
  Олексіївка | |
 Олексіївка | |
| Мапа | |
| |
Олексі́ївка — село в Україні, у Краснокутській селищній громаді Богодухівського району Харківської області. Населення становить 789 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Олексіївська сільська рада.
Географія[ред. | ред. код]
В селі бере початок річка Княжна, ліва притока Сухого Мерчика.
Село Олексіївка знаходиться на відстані 3 км від річки Коломак. До села примикають великі лісові масиви (дуб).
Поруч із селом проходить залізниця, за 2 км станція Водяна.
Історія[ред. | ред. код]
Давня історія[ред. | ред. код]
Історія села охоплює період понад три століття. Роком заснування села прийнято вважати — 1674, хоча перші переселенці з середнього Подніпров'я (найімовірніше з Київщини) з'явилися ще на початку XVII століття. В архівах церкви Святої Покрови згадується про перших поселенців на чолі з ватажком Сірком.
Запис від 1643 року вказує на заснування поселення Черемушний хутір. 1674 року на хуторі було побудовано Піраміду, яка складалася з дванадцяти склепів та великої кімнати для проведення богослужінь. Напевно, ще було викарбувано дату заснування села — 1674 рік.
У 1719 році Черемушний Хутір перейменовано на село Олексіївку.
В різні роки нашими селами володіли пани: Алексєєв, Потбуцький, Кустуровський, Веселовський, Щербатовський, Харитоненко, Качаловський, Філітов, Фалькенштейн, Дублянський.
За даними на 1864 рік у власницькому селі Валківського повіту Харківської губернії, мешкало 584 особи (287 чоловічої статі та 297 — жіночої), налічувалось 126 дворових господарств, існувала православна церква, бурякоцукровий і цегельний завод[1].
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Олексіївської волості, мешкало 1000 осіб, налічувалось 195 дворових господарств, існували православна церква, поштова станція, 3 лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік[2]. За 2 версти — залізнична станція Водяна.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1424 осіб (715 чоловічої статі та 709 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
У 1854 році була збудована кам'яна церква Святої Покрови.
У селі розташована садиба М. П. Качалова «Олексіївка» загальною площею землі у 500 десятин. У господарстві було запроваджено восьмипільну систему обробітку ґрунту з травосіянням.
У 1886 р. в селі збудовано школу на 4 класи. На початку XX ст. у селі діяло дві школи земська (державна) і церковно-приходська, у яких навчалися також і діти з навколишніх сіл.
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 2337 осіб[4].
ХХ століття[ред. | ред. код]
У грудні 1917 році у селі почалась перша радянська окупація.
Під час примусової колективізації було створено три колгоспи: імені Артема, Перебудова та імені Воровського.
У 1932 році комуністи зруйнували церкву Святої Покрови. Під час Голодомору 1932—1933 рр. село було занесено на «Чорну дошку» Харківської області.
Під час Другої Світової війни село було зайняте гітлерівцями з жовтня 1941 року по вересень 1943року.
З січня 1965 року село Олексіївка знаходиться у складі новоствореного Краснокутського району.
12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Краснокутської селищної громади.[5]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Краснокутського району, село увійшло до складу Богодухівського району[6].
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 930 осіб, з яких 428 чоловіків та 502 жінки[7].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 789 осіб[8].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 94,17 % |
| російська | 5,58 % |
| білоруська | 0,13 % |
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Нехода Іван Іванович (* 24 травня (6 червня) 1910 — † 17 жовтня 1963) — український радянський поет і письменник, журналіст. Народився в убогій селянській родині. Рано втратив батька, з 9 років наймитував пастухом. Закінчив початкову школу в Олексіївці. В 1924 році (у віці 14 років) переїхав до Харкова, тодішньої столиці Радянської України.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-247. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||||
_(1781).png)
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |