Олексіївка (місцевість)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексіївка
Харків
Загальна інформація
Район (у місті) Шевченківський
Головні вулиці проспект Людвіга Свободи,
проспект Перемоги,
вулиця Клочківська
Транспорт
станції метрополітену: Олексіївська, Перемога

Олексі́ївка — історична місцевість та житловий масив у Харкові, у північній частині міста. Традиційно її розділяють на Стару Олексіївку, Нову Олексіївку, Зелене та Флоринку.

Географічне положення[ред. | ред. код]

Олексіївка знаходиться у північно-західній частині Харкова, в Шевченківському районі, між річкою Лозовенька та Олексіївською балкою, по якій тече річка Олексіївка.

На півночі місцевість межує з окружною автомобільною дорогою, на півдні — з річкою Олексіївка, на сході — із зоною відпочинку, на північному-заході — з річкою Лопань.

Історія[ред. | ред. код]

На місці житлового масиву знаходилось однойменне село, яке належало відомому слобожанському роду Квіток — до нього належав і Григорій Квітка-Основ'яненко. Рік заснування села — невідомий. У 1779 році його назвали «власницькою слобідкою» (рос. — «владельческая слободка»). Тоді в Олексіївці проживало 398 чоловіків вахмістрів Івана та Григорія Квіток і 179 неописаних душ (рахували лише чоловіків, жінок не рахували, оскільки вони не платили податки)[1].

У районі нинішньої Олексіївської вулиці в 1920-х роках була побудована церква, навколо якої розрослося селище.

У 1950-ті Олексіївка увійшла до міської межі Харкова.

Забудова Нової Олексіївки розпочалась у 1970-х роках — типовими багатоповерховими панельними будинками, скомпонованими в житлові групи. Розробку проектів проводив інститут «Харківпроект», архітектори — М. І. Авраменко, Т. А. Морєва, В. О. Можейко. Один з мікрорайонів відвели під профтехучилища, технікуми і комунальні підприємства. У південній частині масиву звели студентське містечко — архітектори Ерік Черкасов, Є. Є. Гирш, 1965 рік — розраховане на 20 тисяч мешканців і забудоване типовими багатоповерховими гуртожитками[2].

У десятій п'ятирічці (1976-1980) Олексіївка була одним з основних центрів житлового будівництва у Харкові — займала в загальному об'ємі будівництва понад 19 %. Були побудовані 336-й і 337-й мікрорайони — забудовані дев'яти-, дванадцяти- та шістнадцятиповерховими будинками, в яких проживає близько 30 тисяч людей. У 1978 році на Олексіївському масиві почалося будівництво експериментального житлового комплексу у складі 338-го і 339-го мікрорайонів. Програма експерименту, затверджена Держбудом СРСР, мала підвищити ефективність використання цінних земель і можливість подальшого впровадження прогресивних рішень в практику масового будівництва у Харкові[3].

Основу Нової Олексіївки складають дві головні вулиці — проспект Перемоги, що проходить паралельно окружній дорозі, та проспект Людвіка Свободи.

У квітні 2013 року Олексіївка посіла п'яте місце в соціологічному опитуванні на тему комфортності проживання в районах Харкова — після Павлового Поля, проспекту Гагаріна, Центрального району та Салтівки[4].

Вулиці[ред. | ред. код]

Транспорт[ред. | ред. код]

Тролейбусні і автобусні маршрути починаються на проспекті Людвіга Свободи і з'єднують Олексіївку з Павловим Полем та центром міста. Проспектом Перемоги проходить трамвайна лінія, що сполучає житловий район з промисловою зоною Іванівки та Центральним ринком.

На перетині проспекта Людвіга Свободи та вулиці Асхарова у грудні 2010 року була відкрита станція метро Олексіївська.

Водойми[ред. | ред. код]

Підприємства, установи, заклади, організації[ред. | ред. код]

На місцевості знаходяться, зокрема:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ведомость, исъ какихъ именно городовъ и уездовъ Харьковское наместничество составлено и сколько было въ нихъ душъ на 1779 годъ. — К.: Наукова думка, 1991. — ISBN 5-12-002041-0
  2. Алексеевский жилой массив// Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х.: Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.
  3. Клочковская улица // Дьяченко Н. Т. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-е, испр. и доп. — Х. : Прапор, 1977. — 272 с. — 50 000 прим.
  4. Лидеры и аутсайдеры по комфортности жизни в Харькове: лучшие и худшие районы// Харьковские известия. — 2013. — 18 квітня.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]