Олена Левчанівська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олена Левчанівська
Олена Левчанівська.jpg
Народилася 27 січня 1881(1881-01-27)
Городнаd, Столинський район, Берестейська область, Білоруська РСР
Померла 1940
·розстріл
Країна Україна
Діяльність політична діячка
Alma mater Віденський університет

Оле́на Ка́рпівна Левчані́вська (у дівоцтві Гродзі́нська; 21 січня 1881, Волинь — 1940, Казахська РСР) — українська політична та громадська діячка, член Сенату Речі Посполитої (з 1922 по прибл. кінець 1930-х).

Життєпис[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґродзінські

Народилася в маєтку Городно на Волині в сім'ї дрібного шляхтича. Початкову освіту отримала вдома. 1903 року склала екстерном іспити за повний курс при Олександрійській жіночій гімназії в Петрограді, після чого вступила на філологічний відділ Віденського університету. Через смерть батька змушена була перервати навчання і повернутися на Волинь. 1905 року вийшла заміж за Олександра Левчанівського, разом із яким виїхала до Петрограда, а згодом переїхала до Москви, де закінчила історичний відділ на Вищих жіночих курсах.

Ще перед першою світовою війною вона відкрила школу в рідному селі. Після 1917 року Олена Левчанівська протягом двох років мешкала в Житомирі, де разом із іншими заснувала Український клуб і працювала в культурно-просвітній організації «Просвіта», викладаючи в школі для дорослих; брала участь у виданні газет «Волинська газета» і «Громадянин». Наприкінці 1919 року повернулася на Волинь (в село Линів), де очолювала добродійну секцію товариства «Просвіта», беручи участь в організації шкіл та викладаючи в них.

Зображення Олени Левчанівської на українському поштовому конверті.

1922 року Левчанівську обрали до сенату Другої Речі Посполитої, до комісії закордонних справ. Член Українського парламентського клубу, співзасновниця Міжнародної жіночої ліги за мир і свободу, від якої виступала в різних країнах Європи (Франції, Чехословаччині, Швейцарії), відстоюючи права українського населення в Польщі.

Після закінчення сенаторських повноважень Левчанівська якийсь час мешкала в Луцьку, а 1931 року переїхала до того ж таки села Линова. У вересні 1939 року господарство перейшло у власність радянського сільського комітету. 24 грудня 1939 Олену Левчанівську заарештували, ув'язнивши в Горохові.

Подальша її доля мало відома. За одними даними в січні 1940 року вона стала в'язнем луцької тюрми, після чого 24 квітня 1940 їй було винесено смертний вирок. За іншими даними, її було депортовано до Казахстану, де вона й загинула (при цьому точні обставини смерті невідомі).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Раєвич Т. Замість квітів на могилу Олени Левчанівської // Волинь. — 2012. — 10 травня. — С. 8.
  • Каліщук О. Олена Левчанівська: Матеріали до бібліографії / О. Каліщук // Літопис Волині. — 2017. — Чис. 18. — С. 53—57.

Джерела і посилання[ред. | ред. код]