Олена Павлівна Романова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олена Павлівна Романова
рос. Елена Павловна Романова
KuegelgenHelenePaulowna.jpg
Портрет Олени Павлівни пензля Герхардта фон Кюгельгена, 1801
Ім'я при народженні Олена
Народилася 25 грудня 1784(1784-12-25)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Померла 24 вересня 1803(1803-09-24) (18 років)
Людвігслюст, Мекленбург-Шверін, Священна Римська імперія
·сухоти
Поховання мавзолей Олени Павлівни, Людвігслюст
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність благодійність
Титул спадкоємна принцеса Мекленбург-Шверіна
Попередник Луїза Саксен-Гота-Альтенбурзька
Наступник Кароліна Луїза Саксен-Веймар-Ейзенахська
Конфесія православ'я
Рід Романови, Мекленбурги
Батько Павло I
Мати Софія Доротея Вюртемберзька
Брати, сестри
У шлюбі з Фрідріх Людвіг Мекленбург-Шверінський
Діти Пауль Фрідріх, Марія Луїза
Нагороди
Орден Святої Катерини 1 ступеня

Олена Павлівна Романова (рос. Елена Павловна Романова), (нар. 13 (25) грудня 1784(17841225) — пом. 12 (24) вересня 1803) — велика княжна Російської імперії з дому Романових, донька імператора Російської імперії Павла I та вюртемберзької принцеси Софії Доротеї, дружина спадкоємного принца Мекленбург-Шверіна Фрідріха Людвіга, матір великого герцога Мекленбург-Шверіна Пауля Фрідріха.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Олена з'явилась на світ 13 (25) грудня 1784 року[1] в Санкт-Петербурзі. Була четвертою дитиною та другою донькою великого князя Російської імперії Павла Петровича та його другої дружини Софії Доротеї Вюртемберзької, яка після переходу в православ'я взяла ім'я Марія Федорівна. Дівчинка народилась здоровою, про що свідчить метричне свідоцтво, складене лейб-медиками Карлом Фрідріхом Крузе[2] та Іваном Філіповичем Беком, якого за два роки призначили лейб-медиком дітей Павла Петровича. Стан немовлят ретельно оцінювався і найближчими родичами, й, ознайомившись з онукою, імператриця Катерина II відмітила її надзвичайну красу та дала їй ім'я Олена — на честь Олени Прекрасної.[3]

Портрет великої княжни Олени невідомого майстра за картиною В. Л. Боровіковського, близько 1796 року

Через свою вроду новонароджена відразу стала улюбленицею можновладної бабусі. У 1790 році та писала барону Фрідріху Мельхіор Гримму, своєму постійному корреспондентові,[4] що Олена «здається, буде красунею в повному розумінні слова, у неї надзвичайно правильні риси обличчя, вона струнка, легка, спритна та граційнa від природи; характер у неї дуже живий і пустотливий, серце добре. Брати й сестри дуже люблять її за веселий норов».[5]

Дівчинка мала старших братів Олександра та Костянтина й сестру Олександру. Протягом всього її життя в Росії кількість її молодших братів та сестер збільшувалась: до 1799 року народились Марія, Катерина, Ольга, Анна, Микола та Михайло. Мешкало сімейство у Гатчинському палаці, мали також Павловську дачу та палац на Кам'яному острові в дельті Неви у центрі Санкт-Петербургу.

Вихованням Олени, як і її сестер, займалася баронеса Шарлотта Карлівна Лівен.[6] Велика княжна отримала добру освіту та володіла п'ятьма мовами. Викладачка англійської, міс Сеймс, стала її найближчою подругою. Змальовували дівчину як сентиментальну, дещо екзальтовану, але старанну, яка дуже любить квіти й сама вирощує їх на своїй ділянці. З раннього віку велика княжна полюбляла складати букети, збирала гербарії. Ідеали бачила у сільському житті та дружбі.[5]

В одинадцять років була представлена двору, стала відвідувати бали, її портрети розсилалися Європою для подальшого підбору нареченого. Втім, Катерина II померла у листопаді 1796 року, не встигнувши підібрати партію для другої онуки. Батько Олени став після цього російським імператором.

У 1798 році почалися переговори щодо її шлюбу зі спадкоємним принцом Мекленбург-Шверіна Фрідріхом Людвігом. Павло I вважав такий шлюб вигідним через географічне розташування герцогства з виходом до Балтійського моря, також йому імпонували слов'янські корені німецької династії Мекленбургів.[7]

17 лютого 1799 року до Петербургу прибули мекленбурзькі принци Фрідріх Людвіг та Карл. Вони були прийняті у Мармуровому палаці та запрошені до імператорського столу. Їхній приїзд став приводом до численних балів та святкувань. Граф Ростопчин змалював нареченого словами: «Принц —пан манірний, по суті простакуватий і неосвічений, але добрий малий». Він же повідомляв у своїй кореспонденції, що заручини довелося перенести через напад лихоманки у нареченої.[5]

5 травня 1799 року У Павловську відбулися офіційні заручини великої княжни Олени Павлівни зі спадкоємним принцом Фрідріхом Людвігом. З цього приводу був даний 51 гарматний залп. Після оголошення відбувся святковий обід. Ввечері пара відкривала урочистий бал. Тоді ж відбувся великий концерт, під час якого був даний 31 гарматний залп. Після церемоній Олені Павлівні почали підбирати штат почту та слуг, які мали супроводжувати її до нової батьківщини, а також призначили духовником отця Данковського. [7]

Шлюб та діти[ред. | ред. код]

Великі княжни Олена (зліва) та Олександра

12 жовтня 1799 року у Гатчині відбулося вінчання 14-річної Олени Романової з 21-річним принцом Фрідріхом Людвігом Мекленбург-Шверінським. З приводу весілля знову був даний 51 гарматний залп, відбувся розкішний бенкет, після чого були проведені бал та концерт. До півночі запускали феєрверки. За тиждень відбулося вінчання її сестри Олександри з палатином Угорщини Йозефом Австрійським. Гаврило Державін присвятив цим подіям оду «На шлюбні урочистості».[8] За згадками фрейліни Варвари Головіної:

« «Государь бажав аби свята відбулися з усім потрібним їм блиском і пишнотою, але Гатчинський палац був для цього незручний, дуже малий і не міг належним чином вмістити в своїх стінах все петербурзьке суспільство, так що ті особи, які за матеріальним становищем і за рангом повинні були неодмінно бути присутнім на церемоніях, ледь змогли розміститися в Гатчині. Окрема будівля, куди доводилося йти дивитися домашні спектаклі, вкрай тісні квартири перших чинів двору і осіб, що належать до вищого петербурзького суспільства, бруд та осіннє небо, вкрите хмарами, — все це робило урочистості вкрай сумними для учасників, приречених тіснитися в Гатчинському палаці, і смішними — для глядачів, поставлених в набагато краще становище... Свята тривали до листопада, безперестанку відновлюючись внаслідок сприятливих звісток з армії.»[9] »

Олександра з чоловіком від'їхали до Відня у листопаді. Олена продовжувала залишатись у Петербурзі з родиною. Вона хворіла, придворні лікарі знаходили її надто слабкою для подорожі. Зрештою, у грудні місяці, вона з Фрідріхом Людвігом також вирушила до Мекленбургу. Жителі герцогства, зустрічаючи її, виходили до дороги, якою прямували карети, аби побачити нову принцесу і захоплено вітали її, вражені її вродою.[5] У Штеттіні молодят сердешно зустріли батьки Фрідріха Людвіга, влаштувавши для них велике свято. Усіх придворних вразили діаманти, які вдягла принцеса. Надалі вона віддавала перевагу скромним сукням і не вдягала пишні прикраси.[7]

Майже відразу Олена завагітніла і за одинадцять місяців після весілля народила сина. Пологи були важкими. Організм дівчини був ще недостатньо розвиненим, тілобудовою вона нагадувала підлітка. Однак, все оточення постійно підтримувало її. Потроху принцеса почала одужувати, але її часто лихоманило та з'явився кашель.[5] Всього у подружжя було двоє дітей:

Портрет Фрідріха Людвіга пензля Франсуа Жерара, 1807

Олена була рівною, привітною та простою у спілкуванні зі слугами, які дивувалися відсутності холодності та манірністі. На новій батьківщині її швидко полюбили. Особливо прихильним до неї був свекор Фрідріх Франц I, який ставився до дівчини як до власної доньки та як до дитини, всіляко намагаючись розважити її. Здоров'я принцеси залишалось слабким і більшу частину часу подружня пара проводила у заміському палаці Людвігслюста з великим садом, більше схожому на віллу. За порадою матері, Олена продовжувала навчання, опановуючи історію та культуру Мекленбурга й Німеччини.[7] Зранку з чоловіком полюбляла гуляти у парку.

Активно займалася благодійністю, причому не просто жертвувала певні суми, а особисто розглядала кожен окремий випадок, намагалася дізнатися про сім'ї, які втратили годувальника або житло в результаті пожежі. Складала списки людей, які потребували допомоги і слідкувала, щоб кожному була виплачена потрібна сума.[5]

У 1801 році разом з чоловіком здійснила подорож до Берліну, де була представлена королю Пруссії Фрідріху-Вільгельму III та королеві Луїзі. З останньою вона потоваришувала, і жінки часто гуляли разом. Мешканці Берліну захоплювалися їхньою вродою та називали «четою троянд».

Після других пологів у березні 1803 року, які були ще більш важкими, ніж перші, принцеса ледве вижила. Потроху вона почала одужувати, але в неї діагностували сухоти. Дізнавшись про важку хворобу подруги, з Берліна до Мекленбургу прибула королева Луїза у супроводі чоловіка та багато часу проводила у ліжка Олени.

Принцеса дуже сумувала за батьківщиною, весь час чекаючи на листи з дому. Вона пішла з життя, коли її англійська гувернантка в черговий раз перечитувала листа від матері.[5] Олени не стало 24 вересня 1803 року. Фрідріх Людвіг важко переживав втрату дружини. Через відчай, в якому він перебував, врачі побоювалися за його здоров'я. Надалі він обожнював дітей від першого шлюбу, хоча одружувався ще два рази.

Олена Павлівна була похована у крипті замкової церкви Людвігслюста. Фрідріх Франц I звелів звести для улюбленої невістки окремий мавзолей. Будівництво було почате 1804 року і звершено у 1806 році. Тоді ж відбулося перепоховання тіла спадкоємної принцеси, яке спочіває там і досі.[10] У 1819 році поруч був похований Фрідріх Людвіг, який помер за життя батька, так і не вступивши на престол.

Нагороди[ред. | ред. код]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Карл Фрідріх Гольштейн-Готторпський
Carl Frederick of Sweden c 1722 by David von Krafft.jpg
 
Анна Петрівна
Anna Petrovna of Russia by L.Caravaque (1725, Tretyakov gallery).jpg
 
Крістіан Август Ангальт-Цербстький
Christian August of Anhalt-Zerbst, 1725 (Antoine Pesne).jpg
 
Йоганна Єлизавета Гольштейн-Готторпська
Johanna Elisabeth of Holstein-Gottorp (Podstanitsky collection).jpg
 
Карл Александр
1684 Carl Alexander.jpg
 
Марія Августа Турн-унд-Таксіс
Landesmuseum Württemberg - Kunstkammer-1365.jpg
 
Фрідріх Вільгельм
Frederick William, Margrave of Brandenburg-Schwedt.jpg
 
Софія Прусська
Sophia Dorothea of Prussia, margravine of Brandenburg-Schwedt.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Петро III
Peter III of Russia01.jpg
 
 
 
 
 
Катерина II
Katharina-II-von-Russland.jpg
 
 
 
 
 
Фрідріх II Євгеній
Friedrich Eugen Württemberg.jpg
 
 
 
 
 
Фредеріка Бранденбург-Шведтська
Friederike Dorothee Sophie.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Павло I
Paul I by A.F. Mitrokhin.jpeg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Доротея Вюртемберзька
Alexander Roslin 015.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олена
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тимофей Семенович Мальгин. Зерцало россïйских государей с 862 по 1789 год, изображающее их родословие, союзы, потомство, время рождения, царствования, кончины и вкратцѣ дѣянии с достопамятныхми происшествиями. при Императорской Академии наук, 1789. 101 стор. — стор. 100 [1] (рос.)
  2. Був лейб-медиком ще при імператриці Єлизаветі Петрівні.
  3. Игорь Зимин. Врачи двора Его Императорского Величества, или Как лечили царскую семью. Повседневная жизнь Российского императорского двора. Litres, 2017. [2] (рос.)
  4. Історія Царського Села. Фрідріх Мельхіор Гримм [3] (рос.)
  5. а б в г д е ж Прокофьева Елена Владимировна. Принцессы Романовы: царские дочери. издательство «БХВ-Петербург». 2016 — Глава «Великая княжна Елена Павловна, герцогиня Мекленбург-Шверинская»
  6. Ливен, Шарлотта Карловна // Русский биографический словарь : в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918 [4] (рос.)
  7. а б в г Балязин Вольдемар Николаевич. Тайны дома Романовых. Родственные союзы... ОЛМА Медиа Групп, 2007. 448 стор. — стор. 184—188 [5] (рос.)
  8. На брачные торжества (Державин) [6] (рос.)
  9. Головина Варвара Николаевна. Мемуары. 1819 [7] (рос.)
  10. Мавзолей Олени Павлівни [8] (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Пчелов Е. В. Романовы. История династии. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2004.
  • Григорян В. Г. Романовы. Биографический справочник. — М.: АСТ, 2007.
  • Данилова А. Пять принцесс. Дочери императора Павла I.Биографические хроники. — М.: Изограф, ЭКСМО-ПРЕСС, 2001.

Посилання[ред. | ред. код]