Олесь Вахній

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вахній Олександр Віталійович
Псевдоніми Олесь Вахній
Народився 13 квітня 1971(1971-04-13) (47 років)
УРСР Черкаси
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Проживання Київ
Діяльність журналіст, письменник, публіцист, політик, громадський діяч
Партія БУЛАВА, Націонал-консервативна партія "БУЛАВА"
Конфесія греко-католик

Олекса́ндр Віта́лійович Вахні́й (Оле́сь Вахні́й, *13 квітня 1971, Черкаси) — український журналіст, письменник, публіцист, скандально відомий політик та громадський діяч праворадикального спрямування. Вважається одним із очільників українських скінхедів[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 13-го квітня 1971 року в м. Черкаси в родині українських інтелігентів. Батько — викладач філософії в Черкаському філіалі Київського політехнічого інституту. За принципове викладання предмету українською мовою, зазавав утисків від КГБ та керівництва закладу. Мати — вчителька української мови та літератури.

1978—1984 рр. — навчання в Черкаській середній школі № 1. За «прояви націоналізму» батьки змушені були перевести Олеся до середньої школи № 5. 1986—1990 рр. — навчання в Черкаському Державному Музичному училищі ім. С. С. Гулака-Артемовського, кафедра духових і ударних інструментів.

У 1990 році вступив до СНУМ[2] — організації, з появи якої почалося відродження СУМ-у на теренах України. Здобув авторитет у націоналістичних колах безкомпромісним відстоюванням засад націоналістичного світогляду — як у теорії, так і на практиці. Один із авторів сумівського квартальника «Наш Клич».

Відомий своєю діяльністю по зачистці вулиць українських міст і сіл від «пам'яток» тоталітарного минулого. Зокрема, влітку 1991-го року, Олесь Вахній власноручно знищив гранітну табличку московському цереві Петру Романову (Петру Першому) на будинку (Поділ, м. Київ) в котрому останній можливо перебував в 1709-му році. 8 лютого 1993 р. члени Київської СУМ на чолі з Олесем Вахнієм на станції Боярка здійснили частковий демонтаж пам'ятника Леніну. Ініціював «націоналістичний суботник» в часі якого він особисто й гурт СУМівців знищили цілковито пам'ятик Володимиру Леніу біля профтехучилища по вул. Щусєва, й ушкодили два пам'ятники в Дарницькому районі м. Києва. В травні 1993-го року зорганізував виїзд гурту молоді у м. Васильків Київської області де також був ушкоджений пам'ятик Леніу (внаслідок ушкодження, міська влада змушена була прийняти рішення про демонтаж решток й встановлення а тому місці пам'ятника Тарасові Шевченку). Власноручно демонтував гранітні меморіальні таблички діячам комуністично-більшовицького руху (Йону Якіру, Іванову, Довнар-Запольсьому, Вєтрову). 3 лютого 1995р. СУМівці на чолі з Олесем Вахнієм зруйнували пам'ятник «вождеві світового пролетаріату» в Клавдієво-Тарасовому на Київщині[3].

Активне залучення під час головування у Київській СНПУ Олеся Вахнія до лав партії київських скінхедів[5] спричинило розтиражований пресою стереотип про нього як очільника (одного з очільників, координатора) цього руху[6].

За ґратами[ред. | ред. код]

« Я не соромлюся брати приклади з тих організацій, які діяли в минулому, або тих, які успішно діють сьогодні… Враховуючи те, що нинішня влада ігнорує звернення чесних громадян, ігнорує парламентські методи боротьби, ігнорує цивілізоване відстоювання власних поглядів, ми вимушені йти на застосування і т.зв. силових заходів. Тому повинні існувати середовища, готові в будь-яку хвилину стати на захист потреб українського народу…[7] »

У липні 1998-го р. Олесь Вахній заарештований за звинуваченнями у погромі офісу КВУ[8] — організації, яку він вважає «групою молодих пристосуванців», винною в маніпулюванні громадською думкою в часі парламентських виборів 1998 р. на користь своїх фінансистів з-за меж України (США)[9]. Провів в ув'язненні чотири роки й понад дев'ять місяців. Відбував покарання у Черкаській виправній колонії № 62. Завдяки музичній освіті й непоганим оргаізаторським здібностям, отримав посаду завгоспа клубу установи[джерело?]. Керував хором ув'язнених в церкві Євангельських Християн Баптистів.

У січні 2004-го року був заарештованим за звинуваченням у розбійному нападі. В часі судового розгляду з'ясувалось що «потерпілі» є інформаторами Служби Безпеки. Влітку 2005-го р. був звільнений судом з-під варти. Ув'язнення відбував у Лук'янівській в'язниці. Наприкінці 2008-го вже перекваліфіковану справу за фактом нібито пограбування було закрито з формулюванням «за відсутністю доказів».

В травні 2007-го р. був заарештований Печерським райуправлінням МВС і звинувачений в побитті працівника єгипетського посольства. В часі суду працівниками МВС не було надано жодних доказів причетності Олеся до даного обвинувачення й справу було закрито з формулюванням «за відсутністю в діях складу злочину».

16-го травня 2012-го, гурт патріотично налаштованої молоді вдався до показового закриття зали ігрових автоматів поблизу станції метро «Святошин» (м. Київ). Наступного дня в помешканні, де Олесь мешкав, відбувся обшук, який згодом, в часі судового розгляду, був визнаний незаконним й таким, що не може слугувати доказом. Дії Вахнія, котрий здійснював керівництво «акцією» в часі знищення ігрових автоматів, трактували грабунком. В часі доправлення до райвідділу Вахній на ходу вистрибнув з машини й втік. Після оголошення в розшук зумів подати до МВС скаргу на ім'я тогочасного очільника МВС В. Захарченка, в якій виклав власне бачення події й стверджував, що дана справа є «політично мотивованою». В січні 2015-го, «Ухвалою» Святошинського суду м. Києва, Олександр Вахній був цілковито виправданим.

В квітні 2014-го року в приміщенні Святошинського суду м. Києва був затриманий бійцями спецпідрозділу «Сокіл» й звинувачений в побитті й погрозі вбивством працівникові Святошинської прокуратури м. Києва Валентину Брянцеву. В лютому 2015-го Святошинський суд . м. Києва визнав Олеся Вахнія винним в інкримінованих діях, але «Ухвалою» Апеляційного суду м. Києва, в травні 2016-го вирок було скасовано й направлено на повторний розгляд до суду першої інстанції.

Банани проти нелегалів та наркотиків[ред. | ред. код]

В другій половині 2000-их Олесь Вахній був активним учасником ряду масових акцій і, зокрема, спрямованих проти нелегальної міграції[10] та проведення у Києві «конопляних маршів»[11].

22 березня 2007 року під час прес-конференції, присвяченої «Маршу проти расизму», кинув в'язку бананів у Сандея Аделаджу[12] після того, як охорона не дозволила йому зробити це безпосередньо. Аделаджа написав заяву до правоохоронних органів[13] і цей демарш коштував Олесеві Вахнію 15 діб адмінарешту.[14]

Вахній підтримує зв'язки з партіями СПАС (іноді виступає її представником) та «Братство» (зокрема, учасник установчого з'їзду «Русских за УПА»[15], Маршу на честь УПА 18 жовтня 2008[16], Контрсистемного клубу).

Галерея[ред. | ред. код]

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Книга[ред. | ред. код]

У 2004 році в Лук'янівській в'язниці Олесь Вахній написав книгу «Від дзвоника до дзвоника, або Поради „закононеслухняним“» (Київ, 2006)[17].

Деякі статті[ред. | ред. код]

Газета «Персонал Плюс»[ред. | ред. код]

Інші видання[ред. | ред. код]

Цитати[ред. | ред. код]

Про Україну[ред. | ред. код]

« Я — українець. І мені не байдуже, що відбувається в Україні. Мої предки витворили феноменальний пласт культури. Я маю обов’язок зберегти її, удосконалити й передати нащадкам. Логіка свідчить, що таким чином удосконалюється нація й уся цивілізація. Я не хочу стати часткою безликої маси, мені боляче споглядати на деградацію та духовне зубожіння. Я не зашорений ксенофоб, але небайдужість до долі рідного народу зобов’язує до адекватної реакції на зневагу…[18] »

Про Росію[ред. | ред. код]

« нинішня Росія цілком інакша, аніж її попередниця часів п'янички імператора і нівелюючого людську та національну гідність комунізму. Часткова втрата підконтрольних територій і поневолених народів (країн соціалістичного табору та союзних республік) для одних виявилася шоком, а для інших — нагодою тверезо поглянути на дійсність і заперечити пущену в світ Філофеєм побрехеньку про «богообраність Росії» та «московський третій Рим».[19] »

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лидер украинских скинхедов Олесь Вахний: «Я имею лучший опыт, чем у всех работников милиции вместе взятых» (російською). Процитовано 16 жовтня 2014. 
  2. Пригадай, як було усе і нехай вітер нас несе…
  3. Історія Спілки Української Молоді
  4. Олег Тягнибок. Хіба любов до матері може бути радикальною?
  5. Скінгеди. ХХІ століття під знаком свастики?
  6. Закопчена Шулявка
  7. Олесь Вахній. Бліц-інтерв'ю
  8. Відверта розмова з українськими скінхедами
  9. Український народе! Звернення Олександра Вахнія з-за ґрат
  10. Рынок на Шулявке
  11. «Европейские ценности» потерпели в Киеве фиаско
  12. Пастора Черновецького Аделаджу закидали бананами (фоторепортаж)
  13. В Украине планируется «Марш против расизма»
  14. ЗА БАНАН — ЗА ҐРАТИ
  15. Установчий з'їзд «Русские за УПА» відбувся!
  16. Олена Білозерська. Побоїще під час Правого маршу
  17. «Від дзвоника до дзвоника…» на порталі «Українське життя в Севастополі» та на сайті «Братства»
  18. Олесь Вахній. Страхіття Пінчука
  19. Олесь Вахній. Московські враження

Джерела[ред. | ред. код]