Олесь Вахній

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вахній Олександр Віталійович
Псевдо Олесь Вахній
Народився 13 квітня 1971(1971-04-13) (48 років)
Українська РСР Черкаси
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність журналіст, письменник, публіцист, політик, громадський діяч
Партія БУЛАВА, Націонал-консервативна партія "БУЛАВА"
Конфесія греко-католик

Олекса́ндр Віта́лійович Вахні́й (Оле́сь Вахні́й, *13 квітня 1971, Черкаси) — український журналіст, письменник, публіцист, скандально відомий політик та громадський діяч праворадикального спрямування. Вважається одним із очільників українських скінхедів[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 13-го квітня 1971 року в м. Черкаси в родині українських інтелігентів. Батько — викладач філософії в Черкаському філіалі Київського політехнічого інституту. За принципове викладання предмету українською мовою, зазавав утисків від КГБ та керівництва закладу. Мати — вчителька української мови та літератури.

1978—1984 рр. — навчання в Черкаській середній школі № 1. За «прояви націоналізму» батьки змушені були перевести Олеся до середньої школи № 5. 1986—1990 рр. — навчання в Черкаському Державному Музичному училищі ім. С. С. Гулака-Артемовського, кафедра духових і ударних інструментів.

У 1990 році вступив до СНУМ[2] — організації, з появи якої почалося відродження СУМ-у на теренах України. Здобув авторитет у націоналістичних колах безкомпромісним відстоюванням засад націоналістичного світогляду — як у теорії, так і на практиці. Один із авторів сумівського квартальника «Наш Клич».

Відомий своєю діяльністю по зачистці вулиць українських міст і сіл від «пам'яток» тоталітарного минулого. Зокрема, влітку 1991-го року, Олесь Вахній власноручно знищив гранітну табличку московському цереві Петру Романову (Петру Першому) на будинку (Поділ, м. Київ) в котрому останній можливо перебував в 1709-му році. 8 лютого 1993 р. члени Київської СУМ на чолі з Олесем Вахнієм на станції Боярка здійснили частковий демонтаж пам'ятника Леніну. Ініціював «націоналістичний суботник» в часі якого він особисто й гурт СУМівців знищили цілковито пам'ятик Володимиру Леніу біля профтехучилища по вул. Щусєва, й ушкодили два пам'ятники в Дарницькому районі м. Києва. В травні 1993-го року зорганізував виїзд гурту молоді у м. Васильків Київської області де також був ушкоджений пам'ятик Леніу (внаслідок ушкодження, міська влада змушена була прийняти рішення про демонтаж решток й встановлення а тому місці пам'ятника Тарасові Шевченку).[3] Власноручно демонтував гранітні меморіальні таблички діячам комуністично-більшовицького руху (Йону Якіру, Іванову, Довнар-Запольсьому, Вєтрову). 3 лютого 1995р. СУМівці на чолі з Олесем Вахнієм зруйнували пам'ятник «вождеві світового пролетаріату» в Клавдієво-Тарасовому на Київщині[4].

Активне залучення під час головування у Київській СНПУ Олеся Вахнія до лав партії київських скінхедів[6] спричинило розтиражований пресою стереотип про нього як очільника (одного з очільників, координатора) цього руху[7].

За ґратами[ред. | ред. код]

« Я не соромлюся брати приклади з тих організацій, які діяли в минулому, або тих, які успішно діють сьогодні… Враховуючи те, що нинішня влада ігнорує звернення чесних громадян, ігнорує парламентські методи боротьби, ігнорує цивілізоване відстоювання власних поглядів, ми вимушені йти на застосування і т.зв. силових заходів. Тому повинні існувати середовища, готові в будь-яку хвилину стати на захист потреб українського народу…[8] »

У липні 1998-го р. Олесь Вахній заарештований за звинуваченнями у погромі офісу КВУ[9] — організації, яку він вважає «групою молодих пристосуванців», винною в маніпулюванні громадською думкою в часі парламентських виборів 1998 р. на користь своїх фінансистів з-за меж України (США)[10]. Провів в ув'язненні чотири роки й понад дев'ять місяців. Відбував покарання у Черкаській виправній колонії № 62. Завдяки музичній освіті й непоганим оргаізаторським здібностям, отримав посаду завгоспа клубу установи[джерело?]. Керував хором ув'язнених в церкві Євангельських Християн Баптистів.

У січні 2004-го року був заарештованим за звинуваченням у розбійному нападі. В часі судового розгляду з'ясувалось що «потерпілі» є інформаторами Служби Безпеки. Влітку 2005-го р. був звільнений судом з-під варти. Ув'язнення відбував у Лук'янівській в'язниці. Наприкінці 2008-го вже перекваліфіковану справу за фактом нібито пограбування було закрито з формулюванням «за відсутністю доказів».

В травні 2007-го р. був заарештований Печерським райуправлінням МВС і звинувачений в побитті працівника єгипетського посольства. В часі суду працівниками МВС не було надано жодних доказів причетності Олеся до даного обвинувачення й справу було закрито з формулюванням «за відсутністю в діях складу злочину».

16-го травня 2012-го, гурт патріотично налаштованої молоді вдався до показового закриття зали ігрових автоматів поблизу станції метро «Святошин» (м. Київ). Наступного дня в помешканні, де Олесь мешкав, відбувся обшук, який згодом, в часі судового розгляду, був визнаний незаконним й таким, що не може слугувати доказом. Дії Вахнія, котрий здійснював керівництво «акцією» в часі знищення ігрових автоматів, трактували грабунком. В часі доправлення до райвідділу Вахній на ходу вистрибнув з машини й втік. Після оголошення в розшук зумів подати до МВС скаргу на ім'я тогочасного очільника МВС В. Захарченка, в якій виклав власне бачення події й стверджував, що дана справа є «політично мотивованою». В січні 2015-го, «Ухвалою» Святошинського суду м. Києва, Олександр Вахній був цілковито виправданим.

В квітні 2014-го року в приміщенні Святошинського суду м. Києва був затриманий бійцями спецпідрозділу «Сокіл» й звинувачений в побитті й погрозі вбивством працівникові Святошинської прокуратури м. Києва Валентину Брянцеву. В лютому 2015-го Святошинський суд . м. Києва визнав Олеся Вахнія винним в інкримінованих діях, але «Ухвалою» Апеляційного суду м. Києва, в травні 2016-го вирок було скасовано й направлено на повторний розгляд до суду першої інстанції.

Банани проти нелегалів та наркотиків[ред. | ред. код]

В другій половині 2000-их Олесь Вахній був активним учасником ряду масових акцій і, зокрема, спрямованих проти нелегальної міграції[11] та проведення у Києві «конопляних маршів»[12].

22 березня 2007 року під час прес-конференції, присвяченої «Маршу проти расизму», кинув в'язку бананів у Сандея Аделаджу[13] після того, як охорона не дозволила йому зробити це безпосередньо. Аделаджа написав заяву до правоохоронних органів[14] і цей демарш коштував Олесю Вахнію 15 діб адмінарешту.[15]

Вахній підтримує зв'язки з партіями СПАС (іноді виступає її представником) та «Братство» (зокрема, учасник установчого з'їзду «Русских за УПА»[16], Маршу на честь УПА 18 жовтня 2008[17], Контрсистемного клубу).

Галерея[ред. | ред. код]

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Книга[ред. | ред. код]

У 2004 році в Лук'янівській в'язниці Олесь Вахній написав книгу «Від дзвоника до дзвоника, або Поради „закононеслухняним“» (Київ, 2006)[18].

Деякі статті[ред. | ред. код]

Газета «Персонал Плюс»[ред. | ред. код]

Інші видання[ред. | ред. код]

Цитати[ред. | ред. код]

Про Україну[ред. | ред. код]

« Я — українець. І мені не байдуже, що відбувається в Україні. Мої предки витворили феноменальний пласт культури. Я маю обов’язок зберегти її, удосконалити й передати нащадкам. Логіка свідчить, що таким чином удосконалюється нація й уся цивілізація. Я не хочу стати часткою безликої маси, мені боляче споглядати на деградацію та духовне зубожіння. Я не зашорений ксенофоб, але небайдужість до долі рідного народу зобов’язує до адекватної реакції на зневагу…[19] »

Про Росію[ред. | ред. код]

« нинішня Росія цілком інакша, аніж її попередниця часів п'янички імператора і нівелюючого людську та національну гідність комунізму. Часткова втрата підконтрольних територій і поневолених народів (країн соціалістичного табору та союзних республік) для одних виявилася шоком, а для інших — нагодою тверезо поглянути на дійсність і заперечити пущену в світ Філофеєм побрехеньку про «богообраність Росії» та «московський третій Рим».[20] »

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лидер украинских скинхедов Олесь Вахний: «Я имею лучший опыт, чем у всех работников милиции вместе взятых» (російською). Процитовано 16 жовтня 2014. 
  2. Пригадай, як було усе і нехай вітер нас несе…
  3. https://h.ua/story/447208/ [СПОГАД ПРО РУЙНАЦІЮ БОВВАНА]
  4. Історія Спілки Української Молоді
  5. Олег Тягнибок. Хіба любов до матері може бути радикальною?
  6. Скінгеди. ХХІ століття під знаком свастики?
  7. Закопчена Шулявка
  8. Олесь Вахній. Бліц-інтерв'ю
  9. Відверта розмова з українськими скінхедами
  10. Український народе! Звернення Олександра Вахнія з-за ґрат
  11. Рынок на Шулявке
  12. «Европейские ценности» потерпели в Киеве фиаско
  13. Пастора Черновецького Аделаджу закидали бананами (фоторепортаж)
  14. В Украине планируется «Марш против расизма»
  15. ЗА БАНАН — ЗА ҐРАТИ
  16. Установчий з'їзд «Русские за УПА» відбувся!
  17. Олена Білозерська. Побоїще під час Правого маршу
  18. «Від дзвоника до дзвоника…» на порталі «Українське життя в Севастополі» та на сайті «Братства»
  19. Олесь Вахній. Страхіття Пінчука
  20. Олесь Вахній. Московські враження

Джерела[ред. | ред. код]