Олеша (Чортківський район)
| село Олеша | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Чортківський район |
| Рада | Олешівська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 6124287201 |
| Облікова картка | Олеша |
| Основні дані | |
| Засноване | 1448 |
| Населення | 363 |
| Територія | 1.432 км² |
| Густота населення | 253.49 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48323 |
| Телефонний код | +380 3555 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°07′42″ пн. ш. 25°15′40″ сх. д. / 49.12833° пн. ш. 25.26111° сх. д.Координати: 49°07′42″ пн. ш. 25°15′40″ сх. д. / 49.12833° пн. ш. 25.26111° сх. д. |
| Відстань до районного центру |
11 км |
| Найближча залізнична станція | Бучач |
| Відстань до залізничної станції |
17 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48323, с. Олеша |
| Карта | |
  Олеша | |
 Олеша | |
Оле́ша — село Монастириської міської громади Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на заході району. Центр Олешівської сільської ради, якій було підпорядковане село Савелівка (до 2020 року). До 1951 поблизу Олеші був хутір Захарівка, виключений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів.
Населення — 363 особи (2001).
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу Олеші виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.
Згадується село 7 травня 1438 року в книгах галицького суду[1].
Перша писемна згадка — 1448.
У податковому реєстрі 1515 року в селі Holyesze документується піп (отже, уже тоді була церква) і 4 ланb (близько 100 га) оброблюваної землі та ще 2 лани тимчасово вільної[2].
Діяли «Просвіта» й інші українські товариства.
Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985), насипана символічна могила УСС (1991).
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, ПАП «Нива».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.49, № 435 (лат.)
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 171 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
Література[ред. | ред. код]
- Olesza 1.) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 475. (пол.)
- І. Савка, В. Уніят. Олеша // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — 706 с. — ISBN 966-528-199-2.
- Олеша: з глибини віків до сьогодення : [про село Монастир. р-ну Тернопіл. обл.] : іст.-літ. нарис / Тарас Савка, Світлана Шабат-Савка. — Чернівці : Місто, 2009. — 135 с. : іл., портр. — Бібліогр.: с. 134. — ISBN 978-966-2951-51-6
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||