Олешко Попович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олешко Попович
Viktor Vasnetsov - Богатыри - Google Art Project.jpg
«Три богатирі» (Віктор Васнецов)
Період життя XI—XII століття
Частина від Російський фольклорd
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Оле́шко Попо́вич, або (в російському фольклорі) Альоша Попович, — один з героїв руського билинного народного епосу, легендарний богатир часів Київської Русі. Разом з Іллею Муромцем та Добринею Микитечем оберігав рідну землю від ворогів.

Сильний богатир Олешко Попович

Походження[ред. | ред. код]

Батьківщиною Поповича є місто Пирятин, дослідники билин і літописів упевнені — він дійсно історичний герой, про подвиги якого згадується в літописах. Історичні дані свідчать, що він часто бував на пирятинських ярмарках.

В одній із билин розповідається, як мати проводжала Олешка на базарній площі міста Пирятина у похід на ворога. Тоді Пирятин стояв на кордоні давньоруської держави й був одним із її опорних пунктів у боротьбі проти кочівників.

Літописні згадки[ред. | ред. код]

Никонівський літопис повідомляє — Олешко Попович відзначився в боротьбі з половцями, убивши половецького хана та його брата. Близько 1201 року Олешко Попович згадується в літописі як учасник боротьби з печенігами.

У Тверському літописі записано, що він брав участь у відомій битві на Калці (1223 р.) і загинув разом з іншими сімнадцятьма витязями.

Літописний богатир Олешко Попович боронив землі на лівому березі Дніпра, де були розташовані Київське, Чернігівське та Переяславське князівства. Це слугує ще одним підтвердженням того, що саме місто Пирятин було батьківщиною богатиря. Цікаво й те, що саме на Пирятинщині прізвище Попович збереглося до наших днів.

В один зі своїх приїздів до Пирятина Т. Шевченко написав «Думу про пирятинського поповича Олексу».[1]

У 992 р. Олексій Попович разом із Яном Усмошвецем уславилися також при обороні Переяслава від печенігів. Як свідчить Никонівський літопис, за свій подвиг вони були взяті в княжу дружину. У 1001 р. Олекса Попович і Ян Усмошвець розбили печенізького хана Радмана і взяли в полон трьох його синів.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Я. І. Дзира. Букварь южнорусскій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 394. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.

Посилання[ред. | ред. код]