Олешня (Ріпкинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
село Олешня
Панорама села
Панорама села
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Ріпкинський район
Рада/громада Олешнянська сільська рада
Код КОАТУУ 7424486801
Облікова картка Олешня 
Основні дані
Засноване 1706
Населення 982
Площа 2,82 км²
Густота населення 348,23 осіб/км²
Поштовий індекс 15030
Географічні дані
Географічні координати 51°57′14″ пн. ш. 31°09′04″ сх. д. / 51.95389° пн. ш. 31.15111° сх. д. / 51.95389; 31.15111Координати: 51°57′14″ пн. ш. 31°09′04″ сх. д. / 51.95389° пн. ш. 31.15111° сх. д. / 51.95389; 31.15111
Водойми річка Сухий Вир
Відстань до
обласного центру
60 км
Відстань до
районного центру
24 км
Найближча залізнична станція Олешня
Місцева влада
Адреса ради 15043, с. Олешня, вул. Трудова, 23
Сільський голова Надія Павлівна Авраменко
Карта
Олешня. Карта розташування: Україна
Олешня
Олешня
Олешня. Карта розташування: Чернігівська область
Олешня
Олешня

Олешня у Вікісховищі?

Оле́шнясело в Ріпкинському районі Чернігівської області, батьківщина видатної української діячки освітянського та жіночого рухів Софії Федорівні Русової, з 1922 центр Олешнянської сільської ради, до якої також належать села Грибова Рудня та Олександрівка і селище Заводське.

Історія[ред.ред. код]

За однією інформацією Олешня була заснована 1706 року як населений пункт Чернігівського полку, проте в ревізіях Чернігівського полку за першу половину 18 століття таке село не значиться.

У 1782 царський режим ліквідував разом з іншими полками й Чернігівський полк, на місці якого були утворені повіти. Через це Олешня відійшла до Городнянського повіту Чернігівського намісництва, який з 1796 входив до Малоросійської губернії. У 1802 ця губернія була розформована і Городнянський уїзд був включений до складу новоствореної Чернігівської губернії.

Околиці Олешні багаті на якісну глину, придатну для гончарства. Тому у 1895 році Чернігівське земство сприяло відкриттю у селі гончарної майстерні, в якій працювали понад 40 професійних гончарів. За радянської доби на базі майстерні з ручною працею було створене механізоване підприємство, яке виготовляло цеглу, черепицю і посуд[1].

На початку 1918 Олешня підпала під радянську владу, а вже з березня 1918 вона увійшла до складу Городнянського повіту Чернігівської землі УНР[2]. Але і цей етап теж видався лише короткотривалим.

У січні 1919 Червона армія захопила Олешню і в селі остаточно встановилася радянська влада. З перервою за часів нацистської окупації (19411943) вона проіснувала в Олешні до відновлення української незалежності 24 серпня 1991. Проте партизанські дії проти більшовиків у лісовій місцевості навколо Олешні тривали до середини 1920-х років. Особливою активністю вирізнявся загін, яким командував отаман Іван Галака. Повстанці здійснювали регулярні атаки на підрозділи червоноармійців та місцевих більшовиків, проте тероризували також місцеве єврейське населення, яке активно підтримувало більшовиків. Бійці Галаки налагодили співпрацю з загонами Білоруської Народної Республіки під проводом генерала Станіслава Булак-Балаховича [Станіслаў Булак-Балаховіч]. Зимою 1921 року, підтримуючи наступ військ УНР, отаман Галака із загоном біля 700 вояків встановив контроль над усіма лісовими теренами Чернігівського й Городнянського повіту, активно діяв і на білоруському Поліссі. Після захоплення повстанськими силами містечка Ріпки повстанський штаб поширив таку відозву: "Громадяни! Спасайтесь од насильників-більшовиків, які розстрілюють вас у ЧеКа. Ви не ждіть, доки вас усіх перестріляють, а бийте їх. Ми боремось за вас. Галака". 3 липня 1921 року отаман Галака був убитий бійцями карального більшовицького загону у сьогоднішньому Галаківському лісі. Пізніша радянська історіографія традиційно називала отамана бандитом і приписувала йому різноманітні звірства, які у спогадах місцевих жителів пов'язуються натомість із червоним терором[2].

Після стабілізації комуністичного режиму в Олешні у 1922 була створена одна з перших у Городнянському повіті сільська рада.

У результаті адміністративно-територіальної реформи 1923 року Олешня відійшла до новоутвореного Ріпкинського району також новоутвореної Чернігівської округи, яка належала до Чернігівської губернії. 1 серпня 1925 губернський поділ припинив своє існування і таким чином Чернігівська округа була безпосередньо підпорядкована республіканській владі в Харкові (столиця УРСР до 1934). Вже в 1930 були розформовані й округи УРСР, через що Ріпкинський район став однією з найвищих територіальних одиниць Української РСР. Але цей поділ теж був недовготривалим і 15 жовтня 1932 Олешня разом зі всім Ріпкинським районом увійшла до складу щойно створеної Чернігівської області.

Важкого лиха зазнала Олешня під час ходи Голодомору Україною в 19321933 роках, хоча на селі й не було та не планувалося створення колгоспу.

Наприкінці серпня 1941 до Олешні увійшли підрозділи 43-го армійського корпусу Вермахту, штаб котрих був розташований у хаті № 2 Шкільної вулиці. Нацистська окупація тривала більше двох років, до жовтня 1943. Під час Другої Світової Війни особливих пошкоджень зазнали олешнянські кар'єри.

Після поновлення української державності 24 серпня 1991 в Олешні знову була встановлена українська влада.

14 липня 2008 року через наявність сказу у однієї з тварин на теренах всієї Олешнянської сільської ради було запроваджено двомісячний карантин [3].

Географія[ред.ред. код]

Вулиця Шевченка

Олешня розташована на сході Поліської низовини, серед соснового бору. Через село з півдня на північ тече дев'ятикілометровий струм Сухий Вир, який належить до басейну Дніпра. Відстань до державного кордону з Республікою Білорусь становить автошляхом 18 км.

З 1928 Олешню перетинає залізниця, яка прямує з Чернігіва до білоруського Гомеля. У 1980-их роках з'явилась особиста, поки що ґрунтова, залізнична платформа. Основна частина Олешні знаходиться на сході від залізниці, у той час як на заході, уздовж Піонерської вулиці, розташована менша частина, так званий «Хутір».

Через велику кількість носіїв прізвища «Кобзар» у минулому олешнянська шкільна околиця здобула назви «Кобзаровщина», а східний сільський окіл зветься «Балабайовщина», бо свого часу був відданий у власність родині Балабайових, одній з нечисленних російських за походженням родин.

Центральна олешнянська вулиця, Трудова, є відразу і сполученням села з автострадою Чернігів — Гомель, відстань до якої становить 9 км.

Відомі уродженці Олешні[ред.ред. код]

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

В Олешні знаходиться церква Св. Катерини середини XIX століття, на подвір'ї якої розташовано каплицю в імя Смоленської ікони Божої матері, збудовану над могилами батьків Софії Русової, а також могили інших членів родини Ліндфорсів. До того ж на церковній землі у 1991 році за підтримкою Михайла Івановича Денисенка, заслуженого майстра народної творчості та уродженця села, був встановлений пам'ятний знак на честь Софії Русової[6].

Окрім цього, в селі збереглася садиба Ліндфорсів, у якій свого часу народилась Софія Русова, а зараз знаходиться фельдшерсько-акушерський пункт та невеликий музей Софії Русової, розташований у приміщенні колишньої гончарної майстерні, яка знаходилася на території садиби. На присадибній території розташована старовинна липова алея та дубові насадження.

У сільському сквері з 1950-х років стоїть пам'ятник селянам, загиблим під час Другої Світової Війни.

Зайнятість населення[ред.ред. код]

Гончарство[ред.ред. код]

Олешня є гончарним центром Чернігівської області. Декілька селян були відзначені званням «заслужений майстер народної творчості». Олешнянські гончарні вироби багато представлені у Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному. Одних тільки творів Заслуженого майстра народної творчості України та уродженця Олешні, Григорія Денисенка, там зберігається понад 130[7].

Кварцові скляні піски[ред.ред. код]

Пісочний кар'єр

В Олешні та її околицях залягають високоякісні кварцові скляні піски загальнодержавного значення[8], що їх видобувають у відкритих кар'єрах, на яких працює велика кількість сільських мешканців. На основі порожніх кар'єрів були створені ставки, так званні «Голубі озера», які зараз служать рекреації та відпочинку населення.

Господарство[ред.ред. код]

Функціонує Дочірнє підприємство "ЧЕРНІГІВРИБСЕРВІС", яке спеціалізується на рибальстві та наданні послуг у рибальстві. [9]

Освіта[ред.ред. код]

Олешня має дуже стару освітянську традицію. Ще у середині XIX століття батько Софії Русової — Федір Федорович Ліндфорс створив на селі школу, в якій свого часу учителювала і його відома донька.

Зараз на основі того навчального закладу в Олешні діє середня загальноосвітня школа I — III ступенів. 23 вересня 1993 постановою Кабінету Міністрів України № 796-93-п школі було присвоєне ім'я Софії Русової[10].

10 квітня 2007 нащадки Софії Русової передали Олешнянській шкільній бібліотеці багатий книжковий фонд[11]. У школі також діє маленький музей Софії Русової[12].

У жовтні 2007 директор Олешнянської школи Петро Григорович Куліш отримав обласну Премію імені Софії Русової[13], яка 29 листопада 2006 була створена Чернігівською обласною радою[14].

Політика[ред.ред. код]

З 2002, вже другий термін поспіль посаду голови сільської ради обіймає Надія Павлівна Авраменко. До складу сільської ради входять 16 членів.

Олешня знаходиться на теренах територіального виборчого округу № 212. Через це село є центром виборчої дільниці № 87[15].

Культура і спорт[ред.ред. код]

В Олешні діє парафія Української Православної Церкви, яка існує з середини XIX століття і призупиняла свою діяльність лише за радянського режиму. У селі є також сільський клуб.

На південній околиці Олешні, на місті старого клубу, зараз знаходиться спортивний майданчик.

Інші цікавинки[ред.ред. код]

8 квітня 2008 в Олешні був знешкоджений великий артилерійський снаряд часів Другої Світової Війни, якого було знайдено 7 квітня під час земляних робіт[16].

Джерела[ред.ред. код]

  1. Чернігівщина: Путівник / А.Левенко, С.Сімонович, М. Яцура. - К.: Облвидав, 1962. - С. 230
  2. а б Center, Polissya Information. ГОЛУБІ ОЗЕРА Олешні на Чернігівщині (с. Олешня, Софія Русова, отаман Галака). www.polissya.eu. Процитовано 2017-06-30. 
  3. www.mns.cn.ua
  4. а б www.gorod.cn.ua
  5. www.honchar.org.ua
  6. www.dt.ua
  7. www.opishne-museum.narod.ru
  8. www.regadm.cn.ua
  9. http://www.4sg.com.ua/orgcatalog.php?f=233927
  10. zakon.rada.gov.ua
  11. uabooks.info
  12. www.day.kiev.ua
  13. monitor.chernigov.net
  14. www.chernihiv-oblrada.gov.ua
  15. www.cvk.gov.ua
  16. www.sian-ua.

Посилання[ред.ред. код]