Олсуф'єв Захар Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олсуф'єв Захар Дмитрович
Захар Дмитриевич Олсуфьев
Olsufjev 1 Zahar Dmitrievich.jpg
Народився 24 березня 1772(1772-03-24)
Q4144218?, Кімрський район
Помер 20 березня 1835(1835-03-20) (62 роки)
Москва, Російська імперія
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність військовослужбовець
Знання мов російська
Учасник Російсько-шведська війна, Наполеонівські війни і Битва при Шампобері
Роки активності з 1786
Військове звання генерал і генерал-лейтенант
Рід Олсуф'євиd
Нагороди
орден Святого Георгія 3 ступеня Орден Святого Олександра Невського орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня з діамантовими прикрасами орден Святої Анни I ступеня орден Червоного орла орден Червоного орла 1-го класу Золота зброя «За хоробрість» Орден святого Георгія Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира

Олсуф'єв Захар Дмитрович (24 березня 1772, село Гориці, Тверська губернія, Російська імперія20 березня 1835, Москва, Російська імперія) — російський генерал-лейтенант (1807), учасник наполеонівських воєн.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у дворянській родині. В армії служив з 1786 року. З 1786 року служив прапорщиком у Лейб-гвардії Ізмайловському полку, брав участь у російсько-шведській війні 1788-1790 років. З 1795 — капітан, з 1797 — полковник. З 8 квітня 1798 року — генерал-майор, шеф Брянського піхотного полку. З 1801 року — шеф Виборзького мушкетерного полку. За Павла І недовго перебував у відставці, але за Олександра І відновився по службі.

Активний учасник наполеонівських воєн. У 1805 році брав участь в битві під Аустерліцем, за що отримав орден Святої Анни 2-го ступеня. У битві при Прейсіш-Ейлау у лютому 1807 року був важко поранений, за мужність і героїзм був нагороджений орденом Святого Володимира 3-го ступеня. Виграв бій під Гейльсбергом у травні 1807 року, за що отримав золоту шаблю «За хоробрість» від Олександра І та прусський орден Червоного орла 1-го ступеня. Із 30 серпня 1807 року — генерал-лейтенант, командир 22-ї піхотної дивізії. Брав участь у російсько-турецькій війні 1806-1812 років.

На початку російсько-французької війни 1812 року командував 17-ю піхотною дивізією 1-ї Західної армії. Брав участь у Бородінській битві. Під час Тарутинської битви очолив 2-й піхотний корпус.

Під час Війни шостої коаліції командував 9-м російським піхотним корпусом у складі Сілезької армії прусського генерала Блюхера. Корпус Олсуф'єва поніс величезні втрати під час битви під Брієнном наприкінці січня 1814 року, а у битві при Шампобері 10 лютого 1814 року взагалі був знищений французами. Олсуф'єв потрапив у полон, де перебував до кінця війни.

Після війни Олсуф'єв знову командував 17-ю піхотною дивізією, але в 1821 році генерала розбив параліч і він був вимушений піти у відставку. Жив і помер у Москві. Був похований у родовому маєтку в селі Гориці. Склеп був зруйнований більшовиками у 1920-ті роки.

Вищі військові звання[ред. | ред. код]

  • Генерал-майор (8 квітня 1798)
  • Генерал-лейтенант (30 серпня 1807)

Нагороди[ред. | ред. код]

Був нагороджений орденами Святого Георгія 4-го ступеня, Святого Володимира 3-го ступеня, Святої Анни 2-го ступеня, медалями, прусським орденом Червоного орла 1-го ступеня.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ястребцев Е. Олсуфьев, Захар Дмитриевич // Русский биографический словарь : в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
  • Словарь русских генералов, участников боевых действий против армии Наполеона Бонапарта в 1812—1815 гг. // Российский архив. История Отечества в свидетельствах и документах XVIII—XX вв. : Сборник. — М.: студия «ТРИТЭ» Н. Михалкова, 1996. — Т. VII. — С. 496—497. — ISSN 0869-20011. (Комм. А. А. Подмазо)