Ольбрахт Радзивілл (староста річицький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольбрахт Радзивілл
Albertas Radvila
Народився25 березня 1717(17170325)
Дятлово
Помер1790
Глуськ
ПідданствоРіч Посполита
Національністьлитвин
Діяльністьдержавний діяч
Посадастароста річицький
Військове званнягенерал-майор
Конфесіякатолик
РідРадзивілли
БатькоМиколай Фаустин Радзивілл
МатиБарбара-Франца Завіша-Кезгайло
Брати, сестриУдальрік Христофор Радзивілл, Єжи Радзивілл (воєвода новогрудський) і Станіслав Радзивілл (підкоморій великий литовський)
У шлюбі зАнна Кунегунда Халецька
Діти1 син і 3 доньки
Нагороди
орден Святого Олександра Невського
Герб
Герб

Ольбрахт (Альберт) Радзивілл (лит. Albertas Radvila, пол. Albrecht Radziwiłł, *25 березня 1717 — †1790) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського в Речі Посполитій. Відомий також як Ольбрахт III Радзивілл.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з литовського магнатського роду Радзивілів, Бердичівської лінії гілки Несвізько-Клецької. Другий син Миколая Фаустина Радзивілла, воєводи новогрудського, і Барбари-Франци Завіша-Кезгайло. Народився 1717 року у резиденції Дятлово. Здобув гарну освіту в Несвізькому єзуїтському колегіумі.

У 1733 році після смерті Августа II, короля Речі Посполитої, разом з батьком і братами доєднався до Варшавської конфедерації, що підтримувала обрання на трон сина померлого короля — Августа Фрідріха, курфюрства Саксонії. Брав участь у боротьбі проти Дзіковської конфедерації, що підтримувала короля Станіслава I Лещинського. У 1734 році отримав у володіння Річицьке староство. В 1736 від Новогрудського повіту його було обрано послом на пацифікаційний сейм, на якому було затверджено припинення конфлікту між конфедераціями й визнано обрання на трон Августа Фрідріха Саксонського.

1742 року оженився на представниці роду Халецьких. 1746 році після смерті батька успадкував маєтності і міста Крожами, Глуськ і Хальчам, Рудобелку. У 1750 році обирається маршалком Трибуналу Великого князівства Литовського.

З 1754 року отримує військовий чин полковника гусарської корогви королевича Фрідріха Крістіана, старшого сина Августа III. 1755 року стає генерал-майором литовських військ. 1757 року отримав орден Св. Олександра Невського. 1756 році в Річиці на власний кошт звів новий костел Святої Трійці.

У 1763 році в період безкоролів'я Ольбрахт Радзивілл стає супротивником магнатської партії Чарторийських. Виступав проти обрання на польський престол Станіслава Августа Понятовського. У 1768 році приєднався до Барської конфедерації і був одним з кандидатів на посаду маршалка конфедерації у Великому князівстві Литовському. У 1770 році стає маршалком Барської конфедерації в Річицькому повіті. Член Генеральної ради Барської конфедерації. У 1771 році розробив спеціальний план, за умовами якого Барська конфедерація повинна була поширитися на всю сучасну Білорусь. Після захоплення головних замків Великого князівства Литовського, литовські війська повинні були зібратися в Бобруйську і звідти виступити маршем на Польщу. Після поразки Барської конфедерації в 1772 році Радзивілл виїхав до Сілезії, а звідти до Італії. 1773 році передав річицьке староство зятю Юзефу Юдицькому.

У 1777 році повернувся на батьківщину і примирився з польським королем Станіславом II Августом. У 1780 році за замовленням Радзивілла Карло Спампані було створено чудовий парк у стилі голландського бароко в маєтку Аннополь. Помер 1790 року.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Анна Кунегунда Халецька

Діти:

  • Алоїза (1749—після 1767), дружина Юзефа Юдицького, стражника великого литовського
  • Марія Олександра (1753—після 1773), дружина: 1) Леонарда Потія, стражника великого литовського; 2) Антонія Грановського, секретаря великого коронного
  • Домінік (1754—1798), староста книшинський
  • Барбара (1755—д/н), дружина Михайла Пузини

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Albertas Radvila III. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, IX t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1982. T.IX: Pintuvės-Samneris, 306 psl.
  • Радзівіл Альбрэхт // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. С. 486.