Федір Коріятович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федір Коріятович
Федір Коріятович
Федір Коріятович
Федір Коріятович
Прапор
Прапор
Князь подільський
1389 — 1393
Попередник: Костянтин Коріятович
Наступник: Спитко Мельштинський
Прапор
Прапор
Князь мукачівський
1396 — 1414
Наступник: Ольга Коріятович
 
Народження: бл.1331
Смерть: 1414(1414)
Мукачеве
Поховання: Мукачево
Рід: Коріятовичі
Батько: Коріят Гедимінович
Шлюб: Валга Драгівна
Діти: Володимир, Жедевид-Іван, Марія, Анна

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Федір Корятович (Коріятович, Коріатович) (бл. 1331 — 1414) — подільський князь з роду Коріятовичів, син Коріята-Михайла Гедиміновича, що князював у Новогрудку.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дмитро Данилюк, дослідник історії Закарпаття, говорить про Федора Корятовича як князя Карпатської Русі у 90-х роках XIV століття, дати його життя визначає так: ? — 1414. На думку Михайла Лучкая, Федір Корятович народився десь на початку XIV століття і в дев'яностих роках цього століття він не міг воювати із князем Литви Вітовтом Великим, бо тоді «міг би мати вже понад дев'яносто років».

Згадується в джерелах на межі XIIIXIV століть. Мав від батька волость у Новогрудському князівстві, Гомельське князівство. Йому підпорядковувався молодший брат Василь — князь Бозький.

Князі Юрій, Олександр та Костянтин Корятовичі після битви на Синіх Водах (1362) стали володарями Подільського князівства. З 1377 року були ленниками Угорщини.

Близько 1389 року Федір Коріятович успадкував Поділля по смерті старших братів. 1392 року вступив в союз з Свидригайлом — на той час князем Вітебським, що також противився політиці Ягайла, спрямованій на повне підпорядкування удільних князівств аж до їх ліквідації; надав своєму слузі Бедришку села на Поділлі.

Восени 1393 року молдовсько-подільські війська зазнали поразки; Федір Коріятович покинув Поділля під натиском Вітовта і з сім'єю виїхав в Угорщину, сподіваючись з допомогою Сигізмунда продовжити боротьбу. Поділля було залишено на воєводу Нестиса, якому на допомогу прибули молдовські та угорські загони. Був прийнятий угорським королем Сигізмундом I і з 1393 року став паном Мукачівської домінії на Закарпатті.

1395 року Вітовт забрав від нього різні міста, зокрема, Скалу[1]. У 13931414 роках був власником Бардіїва. Заснував монастир у Мукачеві (тут подібно був похований) і привів на Закарпаття близько 40 тисяч українців з Поділля (деякі історики вважають це легендою[2]).

1402 року появився на Поділлі після втечі Свидригайла, з допомогою брата Василя, який утримав Бозьке князівство, пробував відновити свої права. Подільські старости його ув'язнили; ціною свободи для братів були акти (пол. homagialne) Ягайлу (Василь склав 1 липня 1403 року в Грубешові, Федір через кілька днів в Щекарові). Зрікся дідицтва, пробачив королю та шляхтичам ув'язнення, отримав свободу.

У документі за 1408 рік титулувався «Dux Podoliae et comes comitatus de Beregh» всупереч підписаним у 1403 році актам.

Сім'я[ред. | ред. код]

Діти:

  • Жедевид-Іван — ймовірно, посідав частину Поділля, за литовсько-руськими хроніками, один з очільників військ ВКЛ під Грюнвальдом 1410 року[3];
  • Марія — разом з сестрою отримала від Сигізмунда Люксембурзького дотацію у 1416 році[4];
  • Анна — дружина Петра Монтигердовича.
Пам'ятник Федору Коріятовичу у замку Паланок

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У кінематографі[ред. | ред. код]

Німа стрічка «Коріатович» (або «Чарівний перстень Карпат») була однією з перших робіт, відзнятих на чеській студії А-В (згодом Barrandov) в 1922 р. Спонсорами художнього фільму виступили монсеньйор Августин Волошин та губернатор Підкарпатської Русі (Карпатської України) Костянтин Грабар, лібрето до фільму написав поет Василь Пачовський. Прем'єра відбулась у Празі 9 листопада 1922 року за присутності президента ЧСР Томаша Масарика[5].

У драматургії[ред. | ред. код]

Вистава «Князь Корятович» (Легенда Мукачівського замку) за однойменною пє'сою Олександра Гавроша поставлена у Мукачівському драматичному театрі у 2017 році

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Skała // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 642. (пол.) — S. 642. (пол.)
  2. Дмитро Дорошенко. Нарис історії України
  3. Stefan M. Kuczyński. Fedor Koriatowicz (†przed 1416)… — S. 383—384.
  4. Stefan M. Kuczyński. Fedor Koriatowicz (†przed 1416)… — S. 383.
  5. Чеські художні фільми 1898—1970, народний архів фільмів. Архів оригіналу за 17 квітня 2011. Процитовано 10 листопада 2009. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Костянтин Коріятович
Князь подільський
1389-1393
Наступник
Спитко II Мельштинський
Попередник
Не було
Князь мукачівський
1396-1414
Наступник
Ольга Коріятович