Ольга Мак
Ольга Мак | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Ім'я при народженні | Ольга Нилівна Петрова | |||
Народилася | 20 липня 1913 Кам'янець-Подільський | |||
Померла | 18 січня 1998 (84 роки) Торонто | |||
Країна | ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() | |||
Національність | українка | |||
Діяльність | прозаїк | |||
Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1] ![]() | |||
Мова творів | українська | |||
Жанр | повість, роман | |||
У шлюбі з | Дорошенко Вадим Олександрович ![]() | |||
| ||||
О́льга Нилівна Петрова, у шлюбі Дорошенко, Гец; літературний псевдонім — Ольга Мак (20 липня 1913, Кам'янець-Подільський — 18 січня 1998, Торонто) — українська (в діаспорі) письменниця. Членкиня Об'єднання українських письменників «Слово» і Спілки письменників України (1994).
Народилася 20 липня 1913 року в Кам'янці-Подільському в небагатій родині державного урядовця Нила Семеновича Петрова. Ледве Ользі виповнилося півроку, як родина перебралась до Києва і прожила там до 1920 року. Війна змусила переїхати до села Вільхівчик поблизу Корсуня (нині Корсунь-Шевченківський), де протікала річка Рось. Письменниця згадувала, що саме там, у Вільхівчику, відчула себе українкою. Після несподіваної й передчасної смерті двох її сестер та батька родина повернулася до Кам'янця.
1929 року Ольга закінчила третю семилітню школу в Кам'янці-Подільському. Працювала в радгоспі села Цибулівка, ліквідовувала неписьменність, потім вступила до технікуму чужоземних мов.
У травні 1932 року одружилася з ученим-мовознавцем, перекладачем, уродженцем Кам'янця-Подільського Вадимом Дорошенком (1905 — 1944)[2], який навчався в аспірантурі.
1933—1935 — родина Дорошенків мешкала в м. Кривий Ріг. Вадим Дорошенко працював у Криворізькому педагогічному інституті, спочатку викладачем, потім завідувачем кафедри мовознавства[3]. У Кривому Розі народилася перша дочка Ольги та Вадима — Вікторія.
1935 року, після захисту дисертації чоловікові запропонували посаду професора кафедри загального мовознавства в Ніжинському педагогічному інституті. Тож Ольга переїхала з ним у Ніжин і вступила до місцевого педінституту. У цей час народилася друга дочка — Мирослава[4]
1938 року закінчила літературно-лінгвістичний факультет Ніжинського педагогічного інституту. У цей час чоловіка арештували як «учасника української контрреволюційної націоналістичної повстанської організації». Дирекція інституту відмовилася видати Ользі диплом, видала тільки довідку про прослуханий курс. Але Вадима Дорошенка виправдали.
1939 —1940 — родина Дорошенків переїхала в м. Бердичів, де Вадим викладає в учительському інституті, а Ольга — у школі.
1940 року Вадима Дорошенка знову заарештували, суд приговорив його до розстрілу як «ворога народу», але 1941 року вирок замінили на 10 років таборів. 1944 року він помер в Усольтаборі.
1941 року Ольга тікає до матері в Кам'янець-Подільський. 1943 року журналіст, майбутній чоловік — Микола Гец допомагає вибратися у Європу: до Словаччини, а згодом і до Австрії. Жила в Австрії, 1947 року переїхала до Бразилії, одружилася з Миколою Гецом, народила сина Миколу. Від 1970 року жила в Торонто (Канада)[5].
1993 року відвідала Україну, побувала в Кам'янці-Подільському, де зустрілася з подругою дитинства — подільською фольклористкою Тамарою Сис-Бистрицькою.
Після 1996 року знизила творчу діяльність через важку хворобу. Померла Ольга Мак у Торонто 18 січня 1998 року. Її поховали на цвинтарі Святого Володимира в Онтаріо.
Писати почала під час навчання в інституті, але твори не показувала.
На еміграції під псевдонімом стала друкувати оповідання в газеті «Свобода». 1954 року в Мюнхені видала першу книжку — спогади про пережиті роки сталінського терору «З часів єжовщини»[6].
Переважну більшість творів Ольга Мак написала для дітей. У цих творах зображено молодь, яка прагне до морального вдосконалення, шукає свою стежку в житті.
Стиль письма Ольги Мак позначено імпресіоністичною наснагою, прийнято ностальгічними елементами, любов'ю до України. Її герої та героїні вольові, сповнені енергії, люблять свій народ, свою країну.
За оповідання «Дала дівчина хустину», «У великодню ніч», «Столиця голодного жаху» отримувала премії на конкурсах, що їх проводила Світова федерація українських жіночих організацій (СУФУЖО).
Авторка праць «З часів єжовщини» (1954); художніх творів «Бог вогню» (три томи, 1955), «Чудасій» (1956), «Жаїра» (два томи, 1958), «Проти переконань» (1960), «Куди йшла стежка» (1961), «Каміння під косою» (1973), повісті «Лебідка» (1960); книжок для молоді «Призабуті казки» (1977), «Як Олег Царгород здобув» (1989); драматичного етюду «Дала дівчина хустину», відзначеного нагородою Світової Федерації Українських Жіночих Організацій.
Отримала нагороду Українського літературного фонду (1956, Чикаго).
- Спогади «З часів єжовщини» (1954).
- Повість «Бог вогню» (1956).
- Повість «Чудасій» (1956).
- Роман-дилогія «Жаїра» (1957–1958).
- Роман «Проти переконань» (1960).
- Повість «Руслом угору» (1973).
- Повість «Куди йшла стежка» (1961).
- Повість «Руслом угору»
- Повість «Каміння під косою» (Торонто, 1973) — про голодомор 1933.
- Каміння під косою. — К.: Глобус, 1994. — 126 с.
- Кафедра українських студій чи Кафедра малоросіянства // Сучасність. — 1996. — № 11.
- Як Іван-великан чортів перехитрив (З призабутих казок) //Літературна Хмельниччина XX століття: Хрестоматія. — Хмельницький, 2005. — С. 117–122.
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Фінічева, Вікторія (2017). Ольга Дорошенко (Мак) // Історична пам’ять Дніпропетровщини: події, факти, імена : у 5 т. : зб. статей та документів. Т. 5 : Криворіжжя у тенетах політичних репресій. Дніпро: Монолит. с. 195—198.
- ↑ Гусейнов, Григорій (2001). Отруйне перо Вадима Дорошенка // Історія Криворіжжя: сучасний погляд на історичні періоди, постаті та краєзнавчі дослідження. Кривий Ріг. с. 135—139.
- ↑ Забарний, Олександр (2007). Ніжинська Голгофа професора Вадима Дорошенка // Літературний Чернігів. № 4. Чернігів. с. 178—184.
- ↑ 55 нових світів письменниці Ольги Мак. Патріоти України (ua) . Процитовано 7 березня 2025.
- ↑ Diasporiana Електронна бібліотека | Мак О. З часів єжовщини. diasporiana.org.ua. Процитовано 7 березня 2025.
- Василенко Вадим. Між «імперською матір’ю» та «колоніальним батьком»: генераційна травма у повісті «Чудасій» Ольги Мак // Spheres of Culture. Lublin, 2016. Vol. XIII. С. 146–154.
- Vasylenko Vadym. The problem of cultural colonialism in «Žajira», a dilogy by Ol’ha Mak, and «A Mess», a nativity play story by Ivan Bahrjanyj // Ukraine und ukrainische Identität in Europa: Beiträge zur Standortbestimmung aus/durch Sprache, Literatur, Kultur. München: Verlag readbox unipress Open Publishing LMU, 2017. Рр. 230–243. Режим доступу: https://epub.ub.uni-muenchen.de/56520/1/Ukraine_und_ukrainische_Identitaet.pdf
- Василенко Вадим. Оповідаючи про травму: художня проза Ольги Мак // Дивослово 2018. № 6. С. 59–63. Режим доступу: https://dyvoslovo.com.ua/archive/06_2018/statya_11/.
- Василенко Вадим. Сповідь жертви й інтонація помсти: голод, терор і письмо // Слово і Час. 2019. № 6. С. 3–19. Режим доступу: https://il-journal.com/index.php/journal/article/view/790/788.
- Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. — Т. 4. — С. 1435–1436.
- Письменники України. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 369. — (Зазначено, що народилася в с. Карашина, тепер Корсунь-Шевченківського району Черкаської області).
- Сохацька Є. Зустріч з рідною землею: У Кам'янці-Подільському побувала українська письменниця з Канади Ольга Мак // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1993. — 6 жовтня. — С. 4.
- Ольга Мак // Мацько Віталій. Злотонить. — Кам'янець-Подільський, 1994. — С. 104–105.
- Чередниченко Д. Незрадлива пам'ять // Мак О. Каміння під косою. — К.: Глобус, 1994. — С. 125–126.
- Забарний О. Шляхом спокути (Рецензія на повість Ольги Мак «Каміння під косою») // Дивослово. — 1996. — № 11. — С.57-59.
- Сохацька Є. Сумна звістка // Кам'янець-Подільський вісник. — 1998. — 14 березня. — С. 10.
- Сис-Бистрицька Т. Зустріч через шість десятиліть // Кам'янець-Подільський вісник. — 1998. — 11 квітня. — С. 7.
- Дніпро. — 2001. — № 9-10. — C. 138. — (Народилася 21 липня, померла в лютому 1998).
- Храплива-Щур Леся. Письменниця непохитних переконань: Незабутні // Українське слово. — 2003. — 11-17 грудня. — С. 12.
- Мацько В. Ольга Мак // Літературна Хмельниччина XX століття: Хрестоматія. — Хмельницький, 2005. — С. 116–117.
- Кирпа Г. «Я є кимсь…» // Літературна Україна. — 2003. — № 36. — 9 жовтня. — С. 7.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- Кузьменко Світлана. Ольга Мак та її літературна творчість // Хрестоматія з української літератури в Канаді. — Едмонтон, 2000. — С. 565–568.
- Мацько В. Злочин без кари // Слово і час. — 1995. — № 9-10. -С. 76-80.
- Мацько В. Пріоритетні жанрові модуси в діаспорній прозі XX століття // Мацько В. Українська еміграційна проза XX століття. — Хмельницький: ПП Дерепа І. Ж., 2009. — С. 117–275.
- Olha Mak // Ukraine a concide encyclopedia. 988–1988 / By Halyna Petrenko [ S. l. : s. n.]. — P. 157.
- Бузейчук В. Вона жива, доки ми її пам'ятаємо: До 100-річчя від дня народження Ольги Мак // Слово Просвіти. — 2013. — 25-31 липня. — С. 11.
- Ольга Мак. Писати так, як вимагалося — не бажала
- Олександр Горобець 55 нових світів письменниці Ольги Мак