Ольга Токарчук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольга Токарчук
Olga Tokarczuk
Olga Tokarczuk (2018).jpg
Ольга Токарчук, 2018 р.
Псевдо Natasza Borodin
Народилася 29 січня 1962(1962-01-29) (57 років)
Сулехув
Громадянство Польща Польща
Місце проживання
Діяльність романістка, письменниця, психологиня, поетеса, лібретист, видавчиня, донатор
Alma mater Факультет психології Варшавського університетуd (1985)
Мова творів польська
Жанр поезія, есей, роман, історичний роман і наратив
Magnum opus Книги Якова, Бігуни[d], Дім денний, дім нічнийd, Правік та інші часи, Анна в гробницях світуd і Веди свій плуг понад кістками мертвих
Членство Асоціація письменників Польщі і Stefan Batory Foundationd[1]
Партія Партія зелених[d]
Брати, сестри Tatiana Tokarczukd[2]
У шлюбі з Роман Фінґасd і Grzegorz Zygadłod[3]
Діти (1) Збіґнєв Фінґасd
Автограф Olga Tokarczuk signature.svg
Нагороди

премія Вілениці (2013)

Премія Самуеля Богуміла Ліндеd (2008)

Премія Фундації ім. Косцєльських (1997)

Будинок культури і Міський театрd (2016)

Літературна нагорода «Ніке» (2008)

Міжнародна Букерівська премія[d] (2018)

премія Брукераd (2015)

Літературна нагорода «Ніке» (2015)

Сілезька літературна лавраd (2009)

Silver Medal for Merit to Culture – Gloria Artis‎

Нобелівська премія з літератури (2018)

Літературна премія Яна Міхальськогоd (2018)

почесне громадянствоd (2019)

Нагорода «Батальйон Лауре»d (2019)

EBRD Literature Prized (лютий 2019)

Warwick Prize for Women in Translationd (2018)

Warwick Prize for Women in Translationd (2019)

Ambassador of the correct Polish languaged (вересень 2019)

Сайт: tokarczuk.wydawnictwoliterackie.pl
tokarczuk.wydawnictwoliterackie.pl/biografia

Ольга Токарчук у Вікісховищі?

Ольга Навоя Токарчук (пол. Olga Nawoja Tokarczuk[4], 29 січня 1962, Сулехув, Польща) — польська письменниця, есеїстка, сценаристка, поетеса, психологиня, лауреатка літературної премії «Ніке», Міжнародної Букерівської премії та Нобелівської премії за 2018 рік[5].

Життєпис[ред. | ред. код]

Виросла в Сулехові у родині вихідців з України: її бабця, родом з України, свого часу вийшла заміж за поляка[6][7][8]. Потім разом з батьками переїхала до Кетша, де закінчила загальноосвітній ліцей ім. Норвіда. Є випускницею факультету психології Варшавського університету. Під час навчання опікувалася психічно хворими особами як волонтер.

Після університету працювала психотерапевтом у Валбжиху. Коли її перші твори набули популярності, звільнилася з роботи і, переїхавши до Нової Руди, присвятила себе літературній праці. Довший час мешкала в Краянові біля Нової Руди, у Судетах. Краєвиди й культуру цих околиць змальовано в кількох її творах. Зараз мешкає у Вроцлаві. Провадить лекції з написання прози в Літературно-мистецькій студії Ягеллонського університету в Кракові.

Ольга Токарчук — співорганізатор Фестивалю оповідання, під час якого автори коротких літературних форм з Польщі та закордону представляють свої твори. З 2008 веде заняття із творчого писання в Опольському університеті. Членкиня партії «Зелені 2004», а також член редколегії щоквартального журналу «Політична критика».

Творчість та премії[ред. | ред. код]

Нагороджена численними преміями, зокрема премією Польського товариства книговидавців, премією фундації ім. Костельських (1997), «Паспортом» журналу «Політика», а також кількома номінаціями до літературної премії «Ніке», чотирикратна лауреатка «Читачів Ніке». У 2008 вперше нагороджена цією премією рішенням журі.

Дебютувала у 1979 на сторінках журналу «Навпростець», де під псевдонімом «Наташа Бородіна» опублікувала перші оповідання. Перший роман, «Мандрівку людей книги», написала у 1993. Книга отримала премію «Польського товариства книговидавців».

У 1995 з'явився другий роман авторки, «E. E.». Книжка розповідає про дозрівання дівчинки, яка раптом набуває паранормальних здібностей, а потім так само раптово їх утрачає. Найбільшим досі успіхом Токарчук став виданий у 1996 роман «Правік та інші часи». Книгу номінували до літературної премії «Ніке» у 1997, отримуючи премію читачів. 1998 рік приніс збірку оповідань «Шафа», а також черговий роман під назвою «Дім денний, дім нічний». Це другий роман Токарчук, номінований до престижної премії «Ніке». На цю ж премію номіновано збірку з дев'ятнадцяти оповідань під назвою «Гра на багатьох барабанчиках», видану в 2001.

У 2004 видано «Останні історії». Ця книжка торкається найбільш універсальних проблем людини й складається з трьох окремих повістей, представлених у незалежних для себе часових та просторових рамках.

На початку жовтня 2007 вийшов роман «Бігуни». Над ним Ольга Токарчук працювала три роки. Згадує, що більшість нотаток робила під час подорожі. «Але це не книжка про подорож. У ній немає описів пам'яток чи якихось місць. Це не щоденник мандрівки й не репортаж. Я швидше хотіла придивитися до того, що значить подорожувати, рухатися, переміщатися. Який у цьому сенс? Що це нам дає? Що це значить», — пише авторка у вступі. Як каже сама Токарчук, «писання романів — для мене перенесене в зрілість розповідання собі самій казок. Так, як це роблять діти, перш ніж заснути. При цьому користуються мовою, що знаходиться на межі сну й дійсності, описують і вигадують». 5 жовтня 2008 Ольга Токарчук отримала за «Бігунів» літературну премію «Ніке». Книжка перемогла також у рейтингу читачів.

Останній роман «Веди свій плуг понад кістками мертвих» побачив світ восени 2009 року й викликав бурхливі дискусії. Книжки перекладено 27 мовами.

У 2018 році за книгу «Бігуни» отримала Міжнародну Букерівську премію. Вона була перекладена Дженніфер Крофт англійською під назвою «Flights[en]» (Польоти).[9]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Miasto w lustrach («Місто у свічадах»,1989 — збірка віршів)
  • Podróż ludzi Księgi («Мандрівка людей Книги», 1993), укр. пер. 2004
  • E. E. («E. E.» 1995)
  • Prawiek i inne czasy («Правік та інші часи»,1996), укр. пер. 2004
  • Szafa («Шафа»,1997)
  • Dom dzienny, dom nocny («Дім денний, дім нічний», 1998)
  • Opowieści wigilijne («Святвечірні оповіді» разом з Єжи Пільхом та Анджеєм Стасюком, 2000)
  • Lalka i perła («Лялька й перлина», 2000)
  • Gra na wielu bębenkach («Гра на багатьох барабанчиках», 2001), укр. пер. 2004)
  • Ostatnie historie («Останні історії», 2004), укр. пер. 2007
  • Anna In w grobowcach świata («Анна Ін у гробівцях світу», 2006)
  • Bieguni («Бігуни», 2007, укр. пер. 2011)
  • Prowadź swój pług przez kości umarłych («Веди свій плуг понад кістками мертвих», 2009, укр. пер. 2011)
  • Moment niedźwiedzia («Момент ведмедя», 2012) — колекція есеїв
  • Księgi Jakubowe («Книги Якова», 2014)

Українські видання[ред. | ред. код]

Рецензії[ред. | ред. код]

Цікавий факт[ред. | ред. код]

11-13 жовтня 2019 року у місті Вроцлаві (де на той час проживала письменниця), можна було безкоштовно проїхати громадським транспортом, просто показавши книжку письменниці. Таким чином мер міста вирішив відзначити заслуги письменниці, а заодно і заохотити містян більше користуватися громадським транспортом[10].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю[ред. | ред. код]