Ольховський Федір Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольховський Федір Михайлович
Народився 1903
Новотроїцьке, Маріупольський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер невідомо
Країна  Російська імперія
 Російська республіка
 УНР
 Українська Держава
 Українська СРР
 СРСР
Діяльність політик
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання лейтенант-полковник
Партія КПРС
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1944Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1985Орден Трудового Червоного Прапора — 1948
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «40 років перемоги у ВВВ» — 1985
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Фе́дір Миха́йлович Ольхо́вський (1903, Новотроїцьке, Маріупольський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — невідомо) — український радянський діяч, 1-й секретар кількох райкомів КП(б)У Кам'янець-Подільської і Станіславської областей, 3-й секретар Станіславського обкому КП(б)У. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1940–1947).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1903(1903) року в багатодітній родині селянина-бідняка в селі Новотроїцьке, тепер Волноваський район, Донецька область, Україна. Навчався в сільській початковій школі. З вісімнадцятирічного віку працював на шахті: вантажник вугілля, вагонщик, свердляр, кріпильник, забійник.

У 1925–1927 роках — у Червоній армії. Став молодшим командиром РСЧА.

З 1927 року — забійник шахти Ново-Чайкіне на Донбасі. Без відриву від виробництва оволодів спеціальністю електрика.

Член ВКП(б) з 1931 року.

З 1931 по 1932 рік — культпроп партійного осередку шахти Ново-Чайкіне, з 1932 по 1933 рік — культпроп шахтного партійного комітету.

З 1933 по 1935 рік навчався в Маріупольській вищій комуністичній сільськогосподарській школі Донецької області.

У 1935–1937 роках — заступник директора Вільховецької машинно-тракторної станції (МТС) Вінницької області з політичної частини.

У 1937–1938 роках — 2-й секретар Ново-Ушицького районного комітету КП(б)У Кам'янець-Подільської області.

З 1938 по осінь 1939 року — 1-й секретар Теофіпольського районного комітету КП(б)У Кам'янець-Подільської області.

З вересня 1939 року — голова Тимчасового управління Калуського повіту Станіславського воєводства. У січні — червні 1940 року — 1-й секретар Калуського районного комітету КП(б)У Станіславської області.

У червні — липні 1940 року — 2-й секретар Чернівецького повітового комітету КП(б)У Буковини.

24 березня 1940 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Калушському виборчому округу № 358 Станіславської області.

26 серпня 1940 — липень 1941 року — 3-й секретар Станіславського обласного комітету КП(б)У.

З 1941 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни з червня 1942 року. Служив військовим комісаром управління тилу 38-ї армії, заступником начальника із політчастини тилів 38-ї армії 1-го Українського фронту.

З 1944 року — на партійній і радянській роботі в Кам'янець-Подільській (Хмельницькій) області.

На 1947 рік — 1-й секретар Віньковецького районного комітету КП(б)У Кам'янець-Подільської (Хмельницької) області.

Потім — на пенсії у місті Хмельницькому.

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ольховський Федір Михайлович: облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 243–244.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 63.
  • Список депутатів, обраних у Верховну Раду УРСР // Вісті [Рад депутатів трудящих УРСР] : газета. — Київ, 1940. — № 72 (5861). — 28 березня. — С. 1.
  • Мітасов М. Федір Михайлович Ольховський // Червона зірка : газета. — Калуш, 1940. — № 34 (74). — 12 березня. — С. 2.