Ольшинка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Ольшинка, Дмитровичі
пол. Olszynka
Церква Різдва Богородиці у Дмитровичах (коло Перемишля).jpg
Церква Різдва Богородиці у Дмитровичах,
споруджена у 1634 або 1641 р.,
знищена у 1956 р.

Координати 49°53′ пн. ш. 22°44′ сх. д. / 49.883° пн. ш. 22.733° сх. д. / 49.883; 22.733Координати: 49°53′ пн. ш. 22°44′ сх. д. / 49.883° пн. ш. 22.733° сх. д. / 49.883; 22.733

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Орли
Перша згадка 1383
Населення 387 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-716
Автомобільний код RPR
SIMC 0607529
Ольшинка, Дмитровичі. Карта розташування: Польща
Ольшинка, Дмитровичі
Ольшинка, Дмитровичі
Ольшинка, Дмитровичі (Польща)
Ольшинка, Дмитровичі. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Ольшинка, Дмитровичі
Ольшинка, Дмитровичі
Ольшинка, Дмитровичі (Підкарпатське воєводство)

Ольшинка (пол. Olszynka) , до 1986 року Дмитровичі — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Орли Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 387 осіб (2011[1]).

Розташування[ред. | ред. код]

Село розташоване за 12 км на північ від Перемишля та 54 км на схід від Ряшева.

Назва[ред. | ред. код]

Після виселення українців польська влада змінила українську назву села Дмитровичі на польську Ольшинка.

Історія[ред. | ред. код]

У 1488 р. спалили село волохи, в 1502, 1624 і 1676 рр. — татари.

У 1880 р. село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, у селі було 348 жителів (228 греко-католиків, 50 римо-католиків і 70 юдеїв).[2]

У 1934-1939 рр. село належало до ґміни Хлопіце Ярославського повіту Львівського воєводства. У 1939 році в селі проживало 540 мешканців, з них 475 українців-грекокатоликів, 35 українців-римокатоликів, 10 поляків, 15 польських колоністів міжвоєнного періоду і 5 євреїв[3].

В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом. 16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (402 особи — 106 родин)[4]. Українське населення села, якому вдалося уникнути вивезення до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистка під час проведення Операції «Вісла» і було депортовано на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 213 54 135 24
Жінки 174 27 101 46
Разом 387 81 236 70

Церква[ред. | ред. код]

У 1634 р. українці збудували дерев’яну греко-католицьку церкву Різдва Пр. Богородиці. До їх депортації була філіяльною церквою, яка належала до парафії Заміхів Перемиського деканату (після Першої світової війни — Радимнянського деканату) Перемишльської єпархії.

Примітки[ред. | ред. код]