Олів'є Вебер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вебер.
Олів'є Вебер
фр. Olivier Weber
Народився12 червня 1958(1958-06-12)[1] (66 років)
Монлюсон, Альє, Овернь-Рона-Альпи, Франція
Країна Франція
Діяльністьжурналіст, кінорежисер, дипломат, письменник, біограф, сценарист
Alma materНаціональний інститут східних мов і цивілізацій, Університет Ніцци, Вища школа соціальних наук і Університет Сан-Францискоd
ЗакладІнститут політичних досліджень
Мова творівфранцузька
Нагороди
CMNS: Олів'є Вебер у Вікісховищі

Олів'є Вебер (фр. Olivier Weber; нар. 12 червня 1958, Монлюсон, Франція) — французький письменник, репортер і військовий кореспондент, відомий насамперед висвітленням воєн в Іраку та Афганістані. Працює доцентом Паризького Інституту політичних досліджень. Вебер виграв кілька національних та міжнародних премій у галузі літератури та журналістики, зокрема за свої історії про Афганістан та за книги про війни. Його книги були перекладені на кількадесят мов.

Біографія

[ред. | ред. код]

Олів'є Вебер народився в 1958 році в Монлюсоні, вивчав економіку та антропологію в Університеті Сан-Франциско, Паризькому університеті Сорбони, Університеті Ніцци (PhD) та в Національному інституті східних мов та цивілізацій[2].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • Документальний фільм: Опіум талібанів, 2001 р., Спеціальна премія FIPA
  • Документальний фільм: Світ, побачений із поїзда, 2010—2016

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Voyage au pays de toutes les Russies, вид. Quai Voltaire (1992)
  • French doctors, вид. Robert Laffont (1995)
  • La route de la drogue, вид. Arléa (1996)
  • Lucien Bodard, un aventurier dans le siècle, вид. Plon (1997)
  • Les enfants esclaves, вид. Mille et une nuits (1999)
  • On ne se tue pas pour une femme, вид. Plon (2000)
  • La mémoire assassinée, вид. Mille et Une Nuits (2001)
  • Le faucon afghan: un voyage au pays des talibans, изд. Robert Laffont (2001)
  • Humanitaires, вид. Le Félin (2002)
  • Je suis de nulle part]], вид. Payot (2003)
  • Le grand festin de l'Orient, вид. Robert Laffont (2004)
  • Routes de la soie, вид. Mille et une nuits (2004)
  • Kessel, le nomade éternel, вид. Arthaud (2006)
  • La bataille des anges, вид. Albin Michel (2006)
  • La mort blanche, вид. Albin Michel (2007)
  • Sur les routes de la soie, вид. Hoëbeke (2007)
  • J'aurai de l'or, вид. Robert Laffont (2008)
  • Le Tibet est-il une cause perdue?, вид. Larousse (2008)
  • Conrad, le voyageur de l'inquiétude, вид. Flammarion-Arthaud (2011)
  • Le Barbaresque, вид. Flammarion (2011)
  • Les Impunis, вид. Robert Laffont (2013)
  • La Confession de Massoud, вид. Flammarion (2013)
  • L'Enchantement du monde, вид. Flammarion (2015)
  • Frontières, вид. Paulsen (2016)
  • Jack London, l'appel du grand ailleurs, вид. Paulsen (2016)
  • Frontières изд. Paulsen (2016)
  • Dictionnaire amoureux de Joseph Kessel, вид. Plon (2019)
  • Si je t'oublie Kurdistan, вид. L'Aube (2020)
  • L'Arrière-pays, вид. Calmann-Lévy (2020)
  • Au Royaume de la lumière, вид. Plon-Terre Humaine (2021).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.franceinter.fr/personne-olivier-weber-0
  2. ↑ Public Seminar with award winning author Olivier Weber. hass.uq.edu.au (англ.). 26 жовтня 2016. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 15 червня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олів%27є_Вебер&oldid=40828491