Олів'є Мартінес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олів'є Мартінес
фр. Olivier Martinez
Олів'є Мартінес з Мірою Сорвіно на Каннському МКФ у 2000 році
Дата народження12 січня 1966(1966-01-12)[1] (58 років)
Місце народженняXV округ Парижа, Париж, Франція[1]
ГромадянствоФранція Франція
Конфесіякатолик
Професіяактор
Alma materВища національна консерваторія драматичного мистецтва
Роки активності1990 — наш час
ДітиMaceo Martinezd
IMDbID 0553648
Нагороди та премії
Сезар (1994)
Олів'є Мартінес у Вікісховищі

Олів'є́ Мартіне́с (фр. Olivier Martinez; нар. 12 січня 1966, Париж, Франція) — французький актор. Лауреат французької національної кінопремії «Сезар» 1994 року в категорії «Багатонадійний актор»[2] .

Біографія та кар'єра

[ред. | ред. код]

Олів'є Мартіес народився 12 січня 1966 року в передмісті Парижа в робітничій сім'ї.[3] Його батько Робер Мартінес, іспанець родом з Іспанського Марокко, понад десять років був професійним боксером, а потім став механіком.[4] Мати, француженка Розмарі, працювала секретарем. Олів'є також декілька років займався боксом, проте автомобільна аварія змусила його відмовитися від спортивної кар'єри.

У 23 роки Олів'є Мартінес поступив до Національної академії драматичного мистецтва.[5] Під час навчання на нього звернули увагу продюсери, і вже наприкінці першого навчального року він отримав епізод у фільмі. У 1992 році Мартінес дебютував великою роллю у фільмі Жана-Жака Бенекса «Острів мастодонтів», який став останньою роботою видатного французького актора Іва Монтана. У 1993 році за роль в «Острові мастодонтів» актор номінувався як багатонадійний актор на французькі національну кінопремію «Сезар». У 1993 році Мартінес знявся в дуеті з Марчелло Мастроянні в експериментальній стрічці Бертрана Бліє «Раз, два, три… сонце»,[6] отримавши премію «Сезар» 1994 року як «багатонадійний актор».[2]

Фільми 1995 року «Гусар на даху», що став хітом у Європі, в якому його партнеркою виступила Жульєт Бінош, зробив Олів'є Мартінеса відомим в середовищі шанувальників артхаусного кіно в США. Ще більшу увагу в Голлівуді він звернув на себе після стрічки Бігаса Луни «Покоївка з „Титаніка“» (1997).[7] У подальші роки актор зіграв в декількох іспанських та французьких кінофільмах.

У 2000 році Олів'є Мартінес уперше знявся в англомовному фільмі — схваленій критиками драмі «Поки не настане ніч».[8] У 2002 році Мартінес приїхав у США і привернув до себе увагу Едріана Лайна, який запросив Олів'є у свою еротичну мелодраму «Невірна» на роль спокусника Поля Мартеля. Партнерами Мартінеса тепер стали Даян Лейн та Річард Гір. Після успіху «Невірної» Мартінес переїхав до Лос-Анджелеса і почав працювати над своєю англійською, намагаючись згладити сильний акцент. Він з'явився на телеекранах у «Римській весні місіс Стоун», а також у бойовику «S.W.A.T.: Спецназ міста ангелів» (2003), трилері «Забираючи життя» (2004) та у фільмі про вампірів «Кров і шоколад» (2007).

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У Олів'є Мартінеса є молодший брат, також актор, Венсан Мартінес.

З 1999 по 2002 рік Мартінеса пов'язували романтичні стосунки з акторкою Мірою Сорвіно.

Найгучніший роман Мартінеса почався у 2003 році — разом з поп-зіркою Кайлі Міноуг він прожив чотири роки. Олів'є підтримав Кайлі, коли у неї виявили рак, та допоміг їй впоратися із страшною хворобою. Проте через деякий час, у 2007 році, коли вона почала одужувати, вони все ж розлучилися.[9]

Після розриву стосунків з Кайлі Міноуг у Мартінеса були короткі романи з ізраїльською моделлю і актрисою Сараї Ґіваті та британською моделлю Розі Гантінгтон, яка удвічі молодша від нього.

У 2010 році Олів'є Мартітес почав зустрічатися з акторкою Голлі Беррі, з якою познайомився на зйомках стрічки «Заклиначка акул»[10][11], з якою одружився 13 липня 2013 році в Парижі.[12] Їхній син, Мацео, народився в жовтні 2013 року в Лос-Анджелесі.[13][14] Після двох років шлюбу, в 2015 році пара оголосила, що вони розлучалися.[15] Остаточно шлюб було розірвано в грудні 2016 року.[16]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
19892006 с Комісар Наварро Navarro Ролло
1990 ф Повне залізо Plein fer Паскаль
1992 тф Odyssée bidon Філ
1992 ф Острів мастодонтів IP5: L'île aux pachydermes Тоні
1992 тф Невидимі паролі Les paroles invisibles
1993 ф Раз, два, три, сонце Un, deux, trois, soleil малий Поль
1995 ф Гусар на даху Le hussard sur le toit полковник Анджело Парді
1996 ф Мій чоловік Mon homme
1997 ф Покоївка з «Титаніка» La femme de chambre du Titanic Орті
1999 ф Місто чудес La ciudad de los prodigios Онофре Бувіля
2000 ф В'язничка La taule німий
2000 ф Тореадори Toreros Мануель
2000 ф Поки не настане ніч Before Night Falls Лазаро Гомкс Каріллес
2000 ф Ми Nosotras Давид
2000 ф Тореадор Bullfighter Жак
2002 ф Страсний тиждень Semana Santa
2002 ф Невірна Unfaithful Поль Мартель
2003 тф Римська весна місіс Стоун The Roman Spring of Mrs. Stone Паоло ді Ліо
2003 ф S.W.A.T.: Спецназ міста янголів S.W.A.T. Алекс Монтель
2004 ф Забираючи життя Taking Lives Пакетт
2006 ф Кров і шоколад Blood and Chocolate Габрієль
2010 ф Лицар дня Knight and Day
20112015 с Реванш Revenge
2011 ф Заклиначка акул Dark Tide Джефф
2012 с Кібергеддон Cybergeddon Густоф Добрефф
2013 ф Лікар. Учень Авіценни The Physician Шах Ала ад-Даула
2015 с Повстання Техасу Texas Rising Антоніо Лопес де Санта Анна
2016 с Марс Mars Ед Ґранн
2018 ф Павло, апостол Христа Paul, Apostle of Christ

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Олів'є Мартінеса[17]
Рік Категорія Фільм Результат
1993 Приз Жана Габена Перемога
Премія «Сезар»
1993 Багатонадійний актор Острів мастодонтів Номінація
1994 Раз, два, три… сонце Перемога

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б http://www.lesgensducinema.com/affiche_acteur.php?mots=Olivier+Martinez&nom_acteur=MARTINEZ%20Olivier&ident=43501&debut=0&record=2&from=ok
  2. а б Olivier Martinez, César 1994 du Meilleur Jeune Espoir Masculin dans UN DEUX TROIS SOLEIL на сайті Vimeo
  3. Today in History - Jan. 12. Associated Press. 12 січня 2007. Процитовано 22 січня 2018.
  4. Olivier Martinez - Interview Magazine May 2002. Cinetropic.com. Процитовано 22 січня 2018.
  5. Olivier Martinez Interview, Blood & Chocolate
  6. Ebert, Roger (1 жовтня 1998). Roger Ebert's movie yearbook 1999. Andrews McMeel Publishing. с. 395. ISBN 978-0-8362-6831-7. Процитовано 22 січня 2018.
  7. Craddock, Jim (20 січня 2005). Videohound's Golden Movie Retriever 2005. Thomson/Gale. ISBN 978-0-7876-7470-0. Процитовано 22 січня 2018.
  8. The Advocate. Here Publishing. 19 грудня 2000. с. 57. ISSN 0001-8996. Процитовано 22 січня 2018.
  9. Kylie Minogue & Olivier Martinez Split. People.com. 3.02.2007. Процитовано 22 січня 2018.
  10. The Carousel of Hope Ball. Marie Claire. 25 жовтня 2010. Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 22 січня 2018.
  11. Are Halle Berry and Olivier Martinez getting married?. Marie Claire. 4 січня 2012. Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 22 січня 2018.
  12. Ehrich Dowd, Kathy; Mikelbank, Peter (13 липня 2013). Halle Berry Is Married: Photos. People. Процитовано 22 січня 2018.
  13. Silverman, Stephen M. (5 жовтня 2013). Halle Berry & Olivier Martinez Welcome Their Son!. People. Процитовано 22 січня 2018.
  14. Chen, Joyce (8 жовтня 2013). Halle Berry and Olivier Martinez names baby son, Maceo Robert Martinez. US Magazine. Процитовано 22 січня 2018.
  15. Zauzmer, Emily (27 жовтня 2015). Halle Berry and Olivier Martinez Are Divorcing After Two Years of Marriage. People magazine. Процитовано 22 січня 2018.
  16. Fisher, Kendall (30 грудня 2016). Halle Berry Finalizes Divorce from Olivier Martinez. E! News. Процитовано 22 січня 2018.
  17. Нагороди та номінації Олів'є Мартінеса на сайті IMDb (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]