Олійник Леонід Артемович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Олійник.
Олійник Леонід Артемович
Народився 15 (28) травня 1913
Великі Деревичі, Любарський район
Помер 2 жовтня 1996(1996-10-02) (83 роки)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність кінорежисер, педагог
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого і Волинський обласний академічний музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка
Нагороди

Леоні́д Арте́мович Олі́йник (нар. 28 травня 1913 року, с. Великі Деревичі, тепер Любарського району Житомирської області — пом. 2 жовтня 1996, Київ) — український режисер, педагог, заслужений діяч мистецтв України (1973).[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

1940 — закінчив Київський театральний інститут, після чого працював у Луцькому українському музично-драматичному театрі. Вистави: «Сватання на Гончарівці» Квітки-Основ'яненка, «Варвари» М. Горького, «Неспокійна старість» Рахманова.

Від 1945 — викладач Київського театрального інституту імені Івана Карпенка-Карого. Працював асистентом у свого вчителя Івана Чабаненка, прихильника традицій акторської школи корифеїв українського театру. Згодом допомагав у роботі на курсі театральному режисерові й педагогу Костянтинові Хохлову. Від 1965 — професор.

Пішов з життя 2 жовтня 1996 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі[2].

Учні[ред. | ред. код]

Виховав понад 240 акторів та режисерів. Серед його учнів понад 50 заслужених артистів, більш як 10 народних артистів України, серед них В'ячеслав Сумський, Ірина Дука, Григорій Артеменко, Остап Ступка, Олексій Богданович, Ігор Сачко, Олег Шаварський, Лідія Бєлозьорова, Станіслав Мойсеєв[3], Віталій Лінецький, три народні артисти СРСР (Еліна Бистрицька, Сергій Данченко, Степан Олексенко), письменниця Соломія Зеленська, телеведучий Юрій Горбунов, телережисер та режисер документальних фільмів Михайло Воробйов, поетеса Галина Кияшко та ін.

Праці[ред. | ред. код]

  • Спільне виховання акторів і режисерів / Л. А. Олійник // По той бік очей. — К., 2003

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Відомості Верховної ради УРСР. Том 32. — Київ, 1973.  — с. 550
  2. ↑ Про поховання Л. А. Олійника zakon.rada.gov.ua
  3. ↑ Кірік, Олександр (10.01.2021). (uk) https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B9%D1%81%D0%B5%D1%94%D0%B2_%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87. Процитовано 10.01.2021.  Пропущений або порожній |title= (довідка)

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олійник_Леонід_Артемович&oldid=30512986