Омалізумаб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.
Омалізумаб
Систематизована назва за IUPAC
рекомбінантні гуманізовані моноклональні антитіла до IgE
Класифікація
ATC-код R03DX05
PubChem
CAS 242138-07-4
DrugBank
Хімічна структура
Формула C64570H9916N1714O2023S38 
Мол. маса 145058,2 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 62% (п/ш)
Метаболізм Ретикулоендотеліальна система
Період напіввиведення 26 діб
Екскреція НД
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата КСОЛАР,
«Новартіс Фарма Штейн АГ», Швейцарія
UA/9055/01/02
13.09.2013-13/09/2018

Омалізумаб (англ. Omalizumab, лат. Omalizumabum) — синтетичний препарат, який є генно-інженерним моноклональним антитілом до імуноглобулінів Е[1][2], та застосовується підшкірно.[3][4]

Історія створення[ред. | ред. код]

Омалізумаб розроблений після тривалих досліджень, які розпочала у 1987 році американська біофармацевтична компанія «Tanox», та які мали на меті створення моноклональних антитіл проти імуноглобуліну Е.[5] У процесі досліджень було виявлено два кандидати на схвалення до застосування: TNX-901, який пізніше отримав назву талізумаб та CGP51901. Подальші дослідження цих препаратів проводились також у лабораторії компанії «Ciba-Geigy» (яка пізніше стала частиною «Sandoz», яка сама пізніше увійшла до складу «Novartis») сумісно із американською компанією.[6][5] У результаті подальших досліджень встановлено більшу ефективність препарату із кодовою назвою CGP51901[7][8], що підверджувалось подальшими клінічними дослідженнями[9][10] який пізніше отримав назву «омалізумаб», і був затверджений FDA у 2003 році для лікування важкої бронхіальної астми.[11] Натепер омалізумаб випускається компанією «Novartis» під торговою маркою «Ксолар».[12][1]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Омалізумаб — синтетичний лікарський препарат, який є генно-інженерним рекомбінантним гуманізованим моноклональним антитілом до імуноглобулінів Е.[13][12] Механізм дії препарату полягає у зв'язуванні із вільними молекулами імуноглобулінів Е, що призводить до блокування їх зв'язування із рецепторами на поверхні імунних клітин, а особливо із високоспецифічними рецепторами FcεRI на опасистих клітинах та базофілах, що призводить до зниження експресії цих рецепторів на клітинах, та, як наслідок, зниження продукції медіаторів запалення та зменшення вираженості самого запалення. Проте омалізумаб не діє на імуноглобулін Е, який уже зафіксований на імунних клітинах.[1][13] Омалізумаб також сприяє зниженню кількості еозинофілів у периферичній крові та в слизовій оболонці дихальних шляхів, та знижує експресію і низькоспецифічних рецепторів до IgE, що призводить до зниження виділення й інших медіаторів запалення, які пов'язані з еозинофілами.[1][13] Омалізумаб застосовується в лікуванні бронхіальної астми, що не контролюється введенням глюкокортикоїдних гормонів[14][13], як у дорослих, так і дітей.[12][1] Омалізумаб також застосовується для лікування хронічної кропив'янки, у тому числі при її важкій формі.[2] При застосуванні омалізумаба побічні ефекти спостерігаються нечасто, та переважно є неважкими.[1]

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Омалізумаб відносно повільно розподіляється в організмі після ін'єкції, максимальна концентрація досягається протягом 7—8 діб після введення препарату.[4][1] Біодоступність препарату після підшкірного введення становить 62 %.[11][3] Згідно із клінічними дослідженнями, омалізумаб метаболізується у ретикулоендотеліальній системі.[1][11] Точні шляхи виведення препарату з організму не встановлені, ймовірно він виділяється із жовчю.[4] Період напіввиведення препарату з організму становить у середньому 26 діб, і цей час не змінюється при печінковій та нирковій недостатності.[3][1]

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Омалізумаб застосовується при важкій або середньоважкій атопічній персистуючій бронхіальній астмі.[3]

Побічна дія[ред. | ред. код]

Омалізумаб переважно добре переноситься хворими, і при його застосуванні побічні ефекти спостерігаються нечасто. Найчастішими побічними явищами при застосуванні препарату є місцеві реакції після ін'єкції (припікання та свербіж шкіри, почервоніння шкіри, поява інфільтрату на шкірі); алергічні реакції у вигляді риніту, кропив'янки, набряку Квінке, сироваткової хвороби та анафілактичного шоку; у хворих із високим ризиком розвитку раку частіше, ніж у загальній популяції діагностувались злоякісні пухлини.[1] При застосуванні омалізумабу частіше спостерігаються гельмінтози.[13] Серед інших побічних ефектів препарату найчастішими є[3]:

Протипоказання[ред. | ред. код]

Омалізумаб протипоказаний при застосуванні при підвищеній чутливості до препарату.[3] Хоча омалізумаб проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко, протипоказів щодо його застосування при вагітності та годуванні грудьми немає.

Форми випуску[ред. | ред. код]

Омалізумаб випускається у вигляді ліофілізату для приготування розчину для ін'єкцій у флаконах по 75 та 1500 мг.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л Омализумаб в лечении аллергических болезней [Архівовано 24 березня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ а б Омализумаб: новые горизонты в терапии хронической спонтанной крапивницы [Архівовано 8 червня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б в г д е https://www.vidal.ru/drugs/molecule/1817 [Архівовано 26 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ а б в Omalizumab [Архівовано 11 січня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  5. ↑ а б [Twombly R. Couple Lead Quest for New Allergy Drug. The Scientist 7 січня 1991. http://www.the-scientist.com/?articles.view/articleNo/11548/title/Couple-Lead-Quest-For-New-Allergy-Drug/ [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.].] (англ.)
  6. ↑ Development and Licensing Agreement, between Tanox and Ciba-Geigy 1990. [Архівовано 16 травня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. ↑ Chang TW, Davis FM, Sun NC, Sun CR, ((MacGlashan DW Jr)), Hamilton RG (Лютий 1990). Monoclonal antibodies specific for human IgE-producing B cells: a potential therapeutic for IgE-mediated allergic diseases. Biotechnology (N Y). 8 (2): 122—6. doi:10.1038/nbt0290-122. PMID 1369991. (англ.)
  8. ↑ Davis FM, Gossett LA, Pinkston KL, Liou RS, Sun LK, Kim YW, Chang NT, Chang TW, Wagner K, Bews J, Brinkmann V, Towbin H, Subramanian N, Heusser C (1993). Can anti-IgE be used to treat allergy?. Springer Semin Immunopathol. 15 (1): 51—73. doi:10.1007/BF00204626. PMID 8362344. (англ.)
  9. ↑ Corne J, Djukanovic R, Thomas L, Warner J, Botta L, Grandordy B, Gygax D, Heusser C, Patalano F, Richardson W, Kilchherr E, Staehelin T, Davis F, Gordon W, Sun L, Liou R, Wang G, Chang TW, Holgate S (March 1997). The effect of intravenous administration of a chimeric anti-IgE antibody on serum IgE levels in atopic subjects: efficacy, safety, and pharmacokinetics. J Clin Invest. 99 (5): 879—87. doi:10.1172/JCI119252. PMC 507895. PMID 9062345. (англ.)
  10. ↑ Racine-Poon A, Botta L, Chang TW, Davis FM, Gygax D, Liou RS, Rohane P, Staehelin T, van Steijn AM, Frank W (Грудень 1997). Efficacy, pharmacodynamics, and pharmacokinetics of CGP 51901, an anti-immunoglobulin E chimeric monoclonal antibody, in patients with seasonal allergic rhinitis. Clin Pharmacol Ther. 62 (6): 675—90. doi:10.1016/S0009-9236(97)90087-4. PMID 9433396. (англ.)
  11. ↑ а б в Пульмонология: национальное руководство (рос.)
  12. ↑ а б в Клинико-экономическое обоснование применения Ксолара (омализумаб) при бронхиальной астме [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ а б в г д Омализумаб в терапии тяжелой бронхиальной астмы [Архівовано 17 червня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. ↑ Бронхообструктивні захворювання: від стандартних підходів до персоніфікованої медицини. Архів оригіналу за 8 червня 2017. Процитовано 4 червня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Омалізумаб&oldid=39292946