Оман (рослина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Оман
Оман високий (Inula helenium) типовий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Айстрові (Asteroideae)
Триба: Inuleae
Рід: Оман (Inula)
L., 1753
Вікісховище: Inula
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Оман (значення).
Не слід плутати з Дев'ятисилом, що також відомий під народними назвами дивосил, дев'ясил.

Ома́н, також народна назва Дев'ясил (Ínula) — рід багаторічних рослин родини айстрові (Asteraceae), росте в Європі, Азії й Африці. Типовий вид — оман високий. Рід містить приблизно 80 видів[1].

Це однорічні чи багаторічні трав'янисті рослини чи напівкущики, які дуже відрізняються за розміром, від невеликих видів у кілька сантиметрів заввишки до величезних багаторічних рослин понад 2 м у висоту. Вони несуть жовті чи оранжеві складні квіткові голови. Кілька видів є популярними квітами для саду, а їх вирощування сягає глибокої давнини[2][3].

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва оман походить від прасл. *omanъ, утвореного від *maniti: це пов'язане з наркотизуючою дією рослини[4].

Назва цього роду (Inula) могла походити від аналогічного латинського слова, яке римляни використовували для позначення цих рослин. Інші автори пропонують іншу етимологію: похідне від грецького слова enàein (= очищати), очевидно, посилаючись на передбачувані лікувальні властивості рослини[5].

Загальноприйняте нині використання наукової назви Inula було запропоновано Карлом фон Лінне, шведським біологом і письменником, який вважається батьком сучасної наукової класифікації живих організмів, у публікації Species Plantarum 1753 року.

Біологічний опис[ред. | ред. код]

Оман високий. Ботанічна ілюстрація з книжки Köhler's Medizinal-Pflanzen

Багаторічні, рідше однорічні рослини з цільними листками й великими жовтими суцвіттями. Стебла некрилаті, зі смоляними каналами або частіше без них. Листки прикореневі і стеблові, чергові, прості, зазвичай сидячі, іноді в прикореневій розетці, по краях зазвичай пилчасті або зубчасті, іноді цілі.

Квітки жовті чи жовтогарячі, одиничні чи зібрані у волотеподібні чи щиткоподібні загальні суцвіття. Обгортки 10–40 мм у діаметрі. Променеві квітки (15)50–150+, жіночі, фертильні; віночок від жовтого до оранжевого забарвлення. Дискові квітки двостатеві, переважно (50)100–250+; віночок жовтий, часток 5.

Сім'янки еліпсоїдні чи циліндричні, ребристі. Папус стійкий, з базально зрощеними, щетинками або щетинкоподібними лусочками зазвичай в 1 серії. x = 8, 9, 10.

Цвітіння влітку в другій половині. Розмноження весняне.

Використання[ред. | ред. код]

Медичне[ред. | ред. код]

Рослини цього роду містять невелику кількість ефірної олії та високий відсоток (19–45%) інуліну[5]. Деякі речовини цієї рослини (наприклад, сесквітерпенові лактони) можуть викликати алергічний контактний дерматит; велика кількість цих речовин може викликати блювоту та діарею. Ці та інші речовини досі роблять ці рослини цікавими для лікування різних захворювань (згідно з народною медициною). У різних текстах про природну медицину ми знаходимо багатий перелік властивостей.

Садівництво[ред. | ред. код]

Користь рослин цього роду також поширюється на садівництво та прикрашання зрізаними квітами. Навіть якщо вони на вигляд трохи грубі, їх легко вирощувати і вони мають потужний вегетативний розвиток.

Класифікація[ред. | ред. код]

Таксономія[ред. | ред. код]

  ще 12 родин (згідно з Системою APG II), у тому числі Дзвоникові, Стилідієві   ще близько двадцяти триб, у тому числі триба Айстрові  
          близько ста видів, кілька природних гібридів
  порядок Айстроцвіті     підродина Айстрові     рід Оман  
                 
  відділ Квіткові, чи Покритонасінні     родина Айстрові, чи Складноцвіті     триба Оманові, чи Інулеєві    
             
  ще 44 порядки квіткових рослин (згідно з Системою APG II)   підродина Цикорієві   роди Лігуларія, Доронікум, Підбіл та ін.  
       

В Україні[ред. | ред. код]

В Україні росте два види: оман високий (Inula helenium) і оман дивиноподібний (Inula thapsoides); однак близько 10 колишніх членів цього роду тепер перенесено до роду Pentanema.

Види[ред. | ред. код]

Докладніше: Список видів роду оман
Список видів згідно з Plants of the World Online:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Inula L.. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 14.09.2022.
  2. ↑ Peter William Ball, Thomas Gaskell Tutin: Inula L. In: T. G. Tutin, V. H. Heywood, N. A. Burges, D. M. Moore, D. H. Valentine, S. M. Walters, D. A. Webb: Flora Europaea. Volume 4: Plantaginaceae to Compositae (and Rubiaceae). Cambridge University Press, 1976, ISBN 0-521-08717-1, P. 133–136
  3. ↑ Neil A. Harriman: Inula. In: Flora of North America Editorial Committee: Flora of North America North of Mexico. Volume 19: Magnoliophyta: Asteridae, part 6: Asteraceae, part 1 (Mutisieae–Anthemideae). Oxford University Press, ISBN 0-19-530563-9, P. 473
  4. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  5. ↑ а б Giacomo Nicolini, Enciclopedia Botanica Motta, Milano, Federico Motta Editore, 1960

Джерела[ред. | ред. код]

  • Anderberg, A. (1991). Taxonomy and phylogeny of tribe Inuleae (Asteraceae). Pl. Syst. Evol. 176 (1-2): 75—123. doi:10.1007/BF00937947.
  • Rubina Abid and M. Qaiser (2003). Chemotoxonomic study of Inula L. (s.str.) and its allied genera (Inuleae - Compositae) from Pakistan and Kashmir. Pak. J. Bot. 35 (2): 127—140.

Посилання[ред. | ред. код]

Бази даних таксонів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оман_(рослина)&oldid=39326375