Оман високий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Оман високий
Inula helenium.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Оман (Inula)
Вид:
Оман високий (I. helenium)
Біноміальна назва
Inula helenium

Оман високий[1], оман правдивий[1], оман справедний[1] (Inula helenium L.) — багаторічна рослина роду оман родини айстрові (Asteraceae). Місцеві назви — дивосил, дев'ятисил, ґалаґан тощо.

Будова[ред. | ред. код]

Ілюстрація оману високого з книги «Deutschlands Flora in Abbildungen» (1796)

Багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих (1—2,5 м заввишки), з товстим м'ясистим кореневищем. Стебло прямостояче, борозенчасте, коротко-гіллясте, запушене шорсткими волосками. Листки чергові, великі (до 50 см завдовжки, до 18—25 завширшки), зверху голі, зісподу сіруватоповстисті, нерівномірно зубчасто-пилчасті, нижні — черешкові, довгасто-еліптичні, стеблові — дрібніші, яйцеподібні, загострені, з серцеподібною стеблообгортною основою. Кошики великі (б—8 см у діаметрі), нечисленні, на товстих квітконосах. Обгортка напівкуляста, багаторядна, із зелених ланцетних листочків. Квітколоже голе, плоске або трохи випукле. Всі квітки жовті, плідні, п'ятичленні, крайові — язичкові, маточкові вдвічі довші за обгортку, серединні — трубчасті, двостатеві. Тичинок — п'ять, маточка одна, з одним стовпчиком з дволопатевою приймочкою і нижньою зав'яззю. Плід — лінійно-довгасто чотиригранна сім'янка з чубком однорядних бруднувато-білих зазубрених волосків, у 2 рази довших за сім'янку.

Оман високий росте по берегах рік, на лісових луках, серед чагарників. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні — липні. Оман високий трапляється майже по всій Україні, частіше в Лісостепу. Райони заготівель Вінницька, Хмельницька, Одеська, Тернопільська і Чернівецька області. Запаси сировини значні.

Поширення[ред. | ред. код]

Природний ареал: південна Європа (Італія, Албанія, Боснія й Герцеговина, Хорватія, Македонія, Чорногорія, Греція, Сербія, Болгарія, Україна, пд.-зх. Росія), західна й середня Азія (Вірменія, Азербайджан, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Іран, Ірак, Туреччина, Сіньцзян — Китай). Це широко інтродукована та культивована рослина в Європі, США, півдні Канади, Китаї, західному Сибіру, Новій Зеландії[2][3][4][5].

Практичне використання[ред. | ред. код]

Inule helenium.jpg

Лікарська, ефіроолійна, харчова, медоносна, фарбувальна, декоративна рослина.

У науковій медицині використовують кореневища оману — Radix Inulae як відхаркувальний засіб при хворобах дихальних шляхів. Також як сечо-, жовчо-, глистогінний і жовчотворний засіб. У коренях і кореневищах оману міститься ефірна олія (до 3 %), інуліни (до 44 %), сліди алкалоїдів, сапоніни, слиз.

У народній медицині оман — одна з найпопулярніших лікарських рослин з універсальною дією. Корені вважаються найкращим засобом при лікуванні гастритів, виразок і туберкульозу легень. Застосовують при астмі, простуді, зниженій кислотності шлункового соку, діабеті, золотусі, жовтяниці, водянці, хворобах серця, гіпертонії, маткових болях, при виснаженні.

У ветеринарії відвар оману використовують як кровоспинний, відхаркувальний, глистогінний засіб при лікуванні коней, овець, свиней і собак, а також як апетитний засіб при порушенні травлення. Міцним відваром лікують хвороби шкіри у тварин.

Ефірна олія, що міститься в стеблах, листках і кореневищах, має антисептичні, протизапальні і протиглистні властивості, а також фітонцидну дію. Завдяки наявності інуліну корінь оману служить цінною сировиною для консервної і кондитерської промисловості, а також використовується для ароматизації напоїв. Всі види оману — посередні літні медоноси.

З кореневищ оману високого можна добувати синю фарбу, особливо яскраву, якщо до неї додати поташ і сік з ягід чорниці, яка придатна для фарбування шерсті. Оман високий має садові форми. Він придатний для оформлення узлісь, струмків, берегів водойм у парках і лісопарках, а також для насаджень на вогких місцях уздовж залізниць і шосейних доріг. Оман британський і верболистий за своїми лікувальними властивостями поступається перед оманом високим і використовується тільки в народній медицині.

Як смакова та ароматична добавка оман використовується в броварстві[6].

Збирання, переробка та зберігання[ред. | ред. код]

Заготовляють кореневища з коренями восени або рано навесні. Викопують їх лопатами, струшують землю, відрізують надземні частини і швидко миють у холодній воді. Сушать на горищах, під залізним дахом, у печах чи сушарках при температурі не вище 40°, попередньо пров'ялюють протягом двох-трьох днів. Суху сировину пакують у тюки вагою по 100 кг і зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях протягом двох років.

Близькі види[ред. | ред. код]

  • Оман верболистий (I. salicina L.) має голе, невисоке стебло, трохи шкірясті ланцетні листки, дрібніші, ніж у попереднього виду, кошики (2,5—4 см у діаметрі). Росте у мішаних і листяних лісах, на галявинах, світлолюбна рослина. Поширений по всій Україні.
  • Оман лучний (I. britannica L.) має шерстисто-запушене, невисоке стебло і м'які довгасто-ланцетні або ланцетні листки. Росте по берегах водойм і ровів, на лісовик луках, у вологих місцях. Тіньовитривала рослина. Поширений по всій Україні.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Inula helenium // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Архів оригіналу за 26 квітня 2020. Процитовано 11.03.2018. 
  3. The Euro+Med PlantBase. Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 11.03.2018. 
  4. Flora of China. Архів оригіналу за 23 квітня 2020. Процитовано 11.03.2018. 
  5. Flora of North America. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 11.03.2018. 
  6. Сайт №1 про паби, бари, пивні ресторани та пиво. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 05.07.2018. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]