Оман лучний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оман лучний
Inula July 2013-1.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Inuleae
Рід: Оман (Inula)
Вид: Оман лучний
Біноміальна назва
Inula britannica
L., 1753
Синоніми
Pentanema britannicum (L.) D.Gut.Larr., Santos-Vicente, Anderb., E.Rico & M.M
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Inula britannica
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Inula britannica
EOL logo.svg EOL: 468041
IPNI: 225778-1
ITIS logo.svg ITIS: 503171
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 119176

Оман лучний[1], оман британський[2] (Inula britannica) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений у більшій частині Євразії.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина 10–80 см заввишки. Вся рослина сіро-зелена, опушена, тонко-шерстистого-повстяна. Верхні стеблові листки з серцеподібною стеблоохопою основою, нерідко з вушками. Зовнішні та внутрішні листочки обгортки майже однакової довжини. Крайові язичкові квітки голі, гладкі[2]. Листки сидячі; базальні пластини ланцетні, (3)6–7 см × 8–20(30) мм; стеблові — ланцетно-еліптичні до ланцетно-лінійні, 2–5+ см × 5–12(20) мм. Квіткових голів 1–8, 2.5–5 см в діаметрі. 2n = 16, 32[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у більшій частині Євразії; натуралізований на сході Канади й США[4][5].

В Україні вид зростає в сирих місцях, на луках, берегах річок, а також як бур'ян по полях — на всій території, але в Криму рідше, відсутня в високогір'ях Карпат і Криму. Лікарська рослина[2].

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Inula britannica // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 326. (рос.)(укр.)
  3. Flora of China. Процитовано 03.05.2019.  (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 03.05.2019.  (англ.)
  5. Euro+Med Plantbase. Процитовано 03.05.2019.  (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]