Оман німецький
| ?Оман німецький | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| — | Судинні (Tracheophyta) |
| — | Покритонасінні (Angiosperms) |
| — | Евдикоти (Eudicots) |
| — | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Підродина: | Asteroideae |
| Триба: | Inuleae |
| Рід: | Оман (Inula) |
| Вид: | Оман німецький |
| Біноміальна назва | |
| Inula germanica L., 1753 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Pentanema germanicum |
 Віківиди: | Inula germanica |
 EOL: | 6177739 |
| IPNI: | 225879-1 |
 NCBI: | 313945 |
Оман німецький[1][2] (Inula germanica) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений у Європі й Західній Азії.
Багаторічна трав'яниста рослина 15–60 см заввишки. Зелена або сіро-зелена рослина, вкрита довгими, волосками. Стебло густо залистяне. Листки чергові, прості, видовжено-еліптичної чи видовжено-ланцетної форми, майже цільні, налягають один на одного, запушені з обох боків, але знизу густіше. Кошики порівняно дрібні (7–11 мм в діаметрі), численні, зібрані в густому щитку. Приквітки розташовані в кілька рядів. Квітки золотисто-жовті; крайові язичкові — нечисленні, до 9 мм довжиною; трубчасті квітки мають п'ять тичинок. Зав'язь і сім'янки гладенькі, голі або тільки у верхній частині розсіяно-коротко-волосисті. Сім'янка завдовжки ≈ 1,5 мм[2].
Поширений у Європі й Західній Азії: Німеччина, Австрія, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Італія, Хорватія, Боснія та Герцеговина, Чорногорія, Сербія, Косово, Північна Македонія, Албанія, Румунія, Болгарія, Греція, європейська Росія, Молдова, Україна (зокрема Крим), західний Казахстан, Північний Кавказ, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Туреччина (європейська й Анатолія), Іран (Іранський Азербайджан)[3][4][5].
В Україні вид зростає серед чагарників у степах, лісах і на сухих луках — у Лісостепу і Степу, б.-м. зазвичай, а також у Криму (передгір'я, Керченський півострів і ПБК)[2].
-
ілюстрація -
квітки
- ↑ Inula germanica // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 326.
- ↑ Germplasm Resources Information Network. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 14.09.2019. (англ.)
- ↑ The Euro+Med Plantbase Project. Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 14.09.2019. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online / Kew Science. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 14.09.2019. (англ.)
|
Це незавершена стаття про айстрові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
