Оман (рослина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оман
Оман критмоподібний
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Eudicots)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Inuleae
Рід: Оман (Inula)
Види
110
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Inula
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Inula
EOL logo.svg EOL: 59448
IPNI: 9488-1
ITIS logo.svg ITIS: 37795
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 41589

Ома́н (лат. Ínula) — рід багаторічних рослин родині Айстрові (Asteraceae), росте в Європі, Азії й Африці. Типовий вид — оман високий.

Назва оман походить від прасл. *omanъ, утвореного від *maniti: це пов'язане з наркотизуючою дією рослини[1].

Біологічний опис[ред. | ред. код]

Багаторічні, рідше однорічні рослини з цільными листками й великими жовтими суцвіттями.

Квітки жовті чи жовтогарячі, одиночні чи зібрані у волотеподібні чи щиткоподібні загальні суцвіття.

Цвітіння влітку в другій половині.

Розмноження весняне.

Класифікація[ред. | ред. код]

Таксономія[ред. | ред. код]

  ще 12 родин (згідно з Системою APG II), у тому числі Дзвоникові, Стилідієві   ще близько двадцяти триб, у тому числі триба Айстрові  
          близько ста видів, кілька природних гібридів
  порядок Айстроцвіті     підродина Айстрові     рід Оман  
                 
  відділ Квіткові, чи Покритонасінні     родина Айстрові, чи Складноцвіті     триба Оманові, чи Інулеєві    
             
  ще 44 порядки квіткових рослин (згідно з Системою APG II)   підродина Цикорієві   роди Лігуларія, Доронікум, Підбіл та ін.  
       

Види[ред. | ред. код]

Докладніше: Види роду Оман

За інформацією бази даних The Plant List рід включає 110 видів[2], деякі з них:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  2. Inula (en). The Plant List. Version 1.1. 2013. Процитовано 2016-08-04. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Anderberg, A. (1991). Taxonomy and phylogeny of tribe Inuleae (Asteraceae). Pl. Syst. Evol. 176 (1-2): 75–123. doi:10.1007/BF00937947. 
  • Rubina Abid and M. Qaiser (2003). Chemotoxonomic study of Inula L. (s.str.) and its allied genera (Inuleae - Compositae) from Pakistan and Kashmir. Pak. J. Bot. 35 (2): 127–140. 

Посилання[ред. | ред. код]