Оман (рослина)
| Оман | |
|---|---|
| |
| Оман високий (Inula helenium) типовий | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Підродина: | Айстрові (Asteroideae) |
| Триба: | Inuleae |
| Рід: | Оман (Inula) L., 1753 |
 Вікісховище: Inula
| |
Ома́н, також народна назва Дев'ясил (Ínula) — рід багаторічних рослин родини айстрові (Asteraceae), росте в Європі, Азії й Африці. Типовий вид — оман високий. Рід містить приблизно 80 видів[1].
Це однорічні чи багаторічні трав'янисті рослини чи напівкущики, які дуже відрізняються за розміром, від невеликих видів у кілька сантиметрів заввишки до величезних багаторічних рослин понад 2 м у висоту. Вони несуть жовті чи оранжеві складні квіткові голови. Кілька видів є популярними квітами для саду, а їх вирощування сягає глибокої давнини[2][3].
Назва оман походить від прасл. *omanъ, утвореного від *maniti: це пов'язане з наркотизуючою дією рослини[4].
Назва цього роду (Inula) могла походити від аналогічного латинського слова, яке римляни використовували для позначення цих рослин. Інші автори пропонують іншу етимологію: похідне від грецького слова enàein (= очищати), очевидно, посилаючись на передбачувані лікувальні властивості рослини[5].
Загальноприйняте нині використання наукової назви Inula було запропоновано Карлом фон Лінне, шведським біологом і письменником, який вважається батьком сучасної наукової класифікації живих організмів, у публікації Species Plantarum 1753 року.
Багаторічні, рідше однорічні рослини з цільними листками й великими жовтими суцвіттями. Стебла некрилаті, зі смоляними каналами або частіше без них. Листки прикореневі і стеблові, чергові, прості, зазвичай сидячі, іноді в прикореневій розетці, по краях зазвичай пилчасті або зубчасті, іноді цілі.
Квітки жовті чи жовтогарячі, одиничні чи зібрані у волотеподібні чи щиткоподібні загальні суцвіття. Обгортки 10–40 мм у діаметрі. Променеві квітки (15)50–150+, жіночі, фертильні; віночок від жовтого до оранжевого забарвлення. Дискові квітки двостатеві, переважно (50)100–250+; віночок жовтий, часток 5.
Сім'янки еліпсоїдні чи циліндричні, ребристі. Папус стійкий, з базально зрощеними, щетинками або щетинкоподібними лусочками зазвичай в 1 серії. x = 8, 9, 10.
Цвітіння влітку в другій половині. Розмноження весняне.
Рослини цього роду містять невелику кількість ефірної олії та високий відсоток (19–45%) інуліну[5]. Деякі речовини цієї рослини (наприклад, сесквітерпенові лактони) можуть викликати алергічний контактний дерматит; велика кількість цих речовин може викликати блювоту та діарею. Ці та інші речовини досі роблять ці рослини цікавими для лікування різних захворювань (згідно з народною медициною). У різних текстах про природну медицину ми знаходимо багатий перелік властивостей.
Користь рослин цього роду також поширюється на садівництво та прикрашання зрізаними квітами. Навіть якщо вони на вигляд трохи грубі, їх легко вирощувати і вони мають потужний вегетативний розвиток.
| ще 12 родин (згідно з Системою APG II), у тому числі Дзвоникові, Стилідієві | ще близько двадцяти триб, у тому числі триба Айстрові | ||||||||||||||||||
| близько ста видів, кілька природних гібридів | |||||||||||||||||||
| порядок Айстроцвіті | підродина Айстрові | рід Оман | |||||||||||||||||
| відділ Квіткові, чи Покритонасінні | родина Айстрові, чи Складноцвіті | триба Оманові, чи Інулеєві | |||||||||||||||||
| ще 44 порядки квіткових рослин (згідно з Системою APG II) | підродина Цикорієві | роди Лігуларія, Доронікум, Підбіл та ін. | |||||||||||||||||
В Україні росте два види: оман високий (Inula helenium) і оман дивиноподібний (Inula thapsoides); однак близько 10 колишніх членів цього роду тепер перенесено до роду Pentanema.
-
- Inula acaulis Schott & Kotschy ex Boiss.
- Inula acuminata DC.
- Inula anatolica Boiss.
- Inula angustifolia DC.
- Inula arbuscula Delile
- Inula aucheriana DC.
- Inula barbata Wall. ex DC.
- Inula candida (L.) Cass.
- Inula ciliaris Matsum.
- Inula clarkei (Hook.f.) R.R.Stewart
- Inula cuanzensis Hiern
- Inula decurrens Popov
- Inula discoidea Boiss.
- Inula eminii (O.Hoffm.) O.Hoffm.
- Inula engleriana O.Hoffm.
- Inula fragilis Boiss. & Hausskn.
- Inula gimbundensis S.Moore
- Inula glareosa E.M.Antipova
- Inula glauca C.Winkl.
- Inula glomerata C.Winkl.
- Inula gombczewskyi E.M.Antipova
- Inula gossweileri S.Moore
- Inula grandiflora Willd.
- Inula grandis Schrenk ex Fisch. & C. A. Mey.
- Inula helenium L.
- Inula helianthus-aquatica C.Y.Wu ex Y.Ling
- Inula hendersoniae S.Moore
- Inula hissarica R.Nabiev
- Inula hookeri C.B.Clarke
- Inula huillensis Hiern
- Inula hupehensis (Y.Ling) Y.Ling
- Inula inuloides (Fenzl) Grierson
- Inula japonica Thunb.
- Inula kalapani C.B.Clarke
- Inula klingii O.Hoffm.
- Inula koelzii R.Dawar & Qaiser
- Inula limosa O.Hoffm.
- Inula linariifolia Turcz.
- Inula macrocephala Boiss. & Kotschy
- Inula macrolepis Bunge
- Inula magnifica Lipsky
- Inula mannii (Hook.f.) Oliv. & Hiern
- Inula mildbraedii Muschl.
- Inula montbretiana DC.
- Inula multicaulis Fisch. & C.A.Mey.
- Inula obtusifolia A.Kern.
- Inula oligocephala S.Moore
- Inula paludosa O.Hoffm.
- Inula peacockiana (Aitch. & Hemsl.) Korovin
- Inula perrieri (Humbert) Mattf.
- Inula persica F.Ghahrem. & Narimisa
- Inula poggeana O.Hoffm.
- Inula racemosa Hook.f.
- Inula rajamandii Narimisa & F.Ghahrem.
- Inula rhizocephala Schrenk ex Fisch. & C.A.Mey.
- Inula rhizocephaliformis Kamelin & Turak.
- Inula robynsii De Wild.
- Inula royleana DC.
- Inula salsoloides (Turcz.) Ostenf.
- Inula sarana Boiss.
- Inula schischkinii Gorschk.
- Inula schmalhausenii C.Winkl.
- Inula sechmenii Hartvig & Strid
- Inula sericeo-villosa Rech.f.
- Inula sericophylla Franch.
- Inula serratuloides (Gilli) Grierson
- Inula speciosa O.Hoffm.
- Inula stenocalathia (Rech.f.) Soldano
- Inula stewartii Abid & Qaiser
- Inula stolzii Mattf.
- Inula subfloccosa Rech.f.
- Inula taiwanensis S.S.Ying
- Inula thapsoides (Spreng.) Spreng.
- Inula tuzgoluensis M.Öztürk & Ö.Çetin
- Inula urumoffii Degen
- Inula vernonioides O.Hoffm.
- Inula viscidula Boiss. & Kotschy
- Inula welwitschii O.Hoffm.
- ↑ Inula L.. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 14.09.2022.
- ↑ Peter William Ball, Thomas Gaskell Tutin: Inula L. In: T. G. Tutin, V. H. Heywood, N. A. Burges, D. M. Moore, D. H. Valentine, S. M. Walters, D. A. Webb: Flora Europaea. Volume 4: Plantaginaceae to Compositae (and Rubiaceae). Cambridge University Press, 1976, ISBN 0-521-08717-1, P. 133–136
- ↑ Neil A. Harriman: Inula. In: Flora of North America Editorial Committee: Flora of North America North of Mexico. Volume 19: Magnoliophyta: Asteridae, part 6: Asteraceae, part 1 (Mutisieae–Anthemideae). Oxford University Press, ISBN 0-19-530563-9, P. 473
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- ↑ а б Giacomo Nicolini, Enciclopedia Botanica Motta, Milano, Federico Motta Editore, 1960
- Anderberg, A. (1991). Taxonomy and phylogeny of tribe Inuleae (Asteraceae). Pl. Syst. Evol. 176 (1-2): 75—123. doi:10.1007/BF00937947.
- Rubina Abid and M. Qaiser (2003). Chemotoxonomic study of Inula L. (s.str.) and its allied genera (Inuleae - Compositae) from Pakistan and Kashmir. Pak. J. Bot. 35 (2): 127—140.
- Flora Europaea: Inula [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- Flora of China: list of Chinese Inula species [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]