Оман (рослина)
Оман | |
---|---|
![]() | |
оман високий (Inula helenium) типовий | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
Клада: | Айстериди (Asterids) |
Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
Підродина: | Айстрові (Asteroideae) |
Триба: | Inuleae |
Рід: | Оман (Inula) L., 1753 |
![]() |
Ома́н (Ínula) — рід багаторічних рослин родині айстрові (Asteraceae), росте в Європі, Азії й Африці. Типовий вид — оман високий. Рід містить приблизно 80 видів[1].
Це однорічні чи багаторічні трав'янисті рослини чи напівкущики, які дуже відрізняються за розміром, від невеликих видів у кілька сантиметрів заввишки до величезних багаторічних рослин понад 2 м у висоту. Вони несуть жовті чи оранжеві складні квіткові голови. Кілька видів є популярними квітами для саду, а їх вирощування сягає глибокої давнини[2][3].
Етимологія[ред. | ред. код]
Назва оман походить від прасл. *omanъ, утвореного від *maniti: це пов'язане з наркотизуючою дією рослини[4].
Назва цього роду (Inula) могла походити від аналогічного латинського слова, яке римляни використовували для позначення цих рослин. Інші автори пропонують іншу етимологію: похідне від грецького слова enàein (= очищати), очевидно, посилаючись на передбачувані лікувальні властивості рослини[5].
Загальноприйняте нині використання наукової назви Inula було запропоновано Карлом фон Лінне, шведським біологом і письменником, який вважається батьком сучасної наукової класифікації живих організмів, у публікації Species Plantarum 1753 року.
Біологічний опис[ред. | ред. код]
Багаторічні, рідше однорічні рослини з цільними листками й великими жовтими суцвіттями. Стебла некрилаті, зі смоляними каналами або частіше без них. Листки прикореневі і стеблові, чергові, прості, зазвичай сидячі, іноді в прикореневій розетці, по краях зазвичай пилчасті або зубчасті, іноді цілі.
Квітки жовті чи жовтогарячі, одиничні чи зібрані у волотеподібні чи щиткоподібні загальні суцвіття. Обгортки [5]10–40 мм у діаметрі. Променеві квітки (15)50–150+, жіночі, фертильні; віночок від жовтого до оранжевого забарвлення. Дискові квітки двостатеві, переважно (50)100–250+; віночок жовтий, часток 5.
Сім'янки еліпсоїдні чи циліндричні, ребристі. Папус стійкий, з базально зрощеними, щетинками або щетинкоподібними лусочками зазвичай в 1 серії. x = 8, 9, 10.
Цвітіння влітку в другій половині. Розмноження весняне.
Використання[ред. | ред. код]
Медичне[ред. | ред. код]
Рослини цього роду містять невелику кількість ефірної олії та високий відсоток (19–45%) інуліну[5]. Деякі речовини цієї рослини (наприклад, сесквітерпенові лактони) можуть викликати алергічний контактний дерматит; велика кількість цих речовин може викликати блювоту та діарею. Ці та інші речовини досі роблять ці рослини цікавими для лікування різних захворювань (згідно з народною медициною). У різних текстах про природну медицину ми знаходимо багатий перелік властивостей.
Садівництво[ред. | ред. код]
Користь рослин цього роду також поширюється на садівництво та прикрашання зрізаними квітами. Навіть якщо вони на вигляд трохи грубі, їх легко вирощувати і вони мають потужний вегетативний розвиток.
Класифікація[ред. | ред. код]
Таксономія[ред. | ред. код]
ще 12 родин (згідно з Системою APG II), у тому числі Дзвоникові, Стилідієві | ще близько двадцяти триб, у тому числі триба Айстрові | ||||||||||||||||||
близько ста видів, кілька природних гібридів | |||||||||||||||||||
порядок Айстроцвіті | підродина Айстрові | рід Оман | |||||||||||||||||
відділ Квіткові, чи Покритонасінні | родина Айстрові, чи Складноцвіті | триба Оманові, чи Інулеєві | |||||||||||||||||
ще 44 порядки квіткових рослин (згідно з Системою APG II) | підродина Цикорієві | роди Лігуларія, Доронікум, Підбіл та ін. | |||||||||||||||||
В Україні[ред. | ред. код]
В Україні росте два види: оман високий (Inula helenium) і оман дивиноподібний (Inula thapsoides); однак близько 10 колишніх членів цього роду тепер перенесено до роду Pentanema.
Види[ред. | ред. код]
-
- Inula acaulis Schott & Kotschy ex Boiss.
- Inula acuminata DC.
- Inula anatolica Boiss.
- Inula angustifolia DC.
- Inula arbuscula Delile
- Inula aucheriana DC.
- Inula barbata Wall. ex DC.
- Inula candida (L.) Cass.
- Inula ciliaris Matsum.
- Inula clarkei (Hook.f.) R.R.Stewart
- Inula cuanzensis Hiern
- Inula decurrens Popov
- Inula discoidea Boiss.
- Inula eminii (O.Hoffm.) O.Hoffm.
- Inula engleriana O.Hoffm.
- Inula fragilis Boiss. & Hausskn.
- Inula gimbundensis S.Moore
- Inula glareosa E.M.Antipova
- Inula glauca C.Winkl.
- Inula glomerata C.Winkl.
- Inula gombczewskyi E.M.Antipova
- Inula gossweileri S.Moore
- Inula grandiflora Willd.
- Inula grandis Schrenk ex Fisch. & C. A. Mey.
- Inula helenium L.
- Inula helianthus-aquatica C.Y.Wu ex Y.Ling
- Inula hendersoniae S.Moore
- Inula hissarica R.Nabiev
- Inula hookeri C.B.Clarke
- Inula huillensis Hiern
- Inula hupehensis (Y.Ling) Y.Ling
- Inula inuloides (Fenzl) Grierson
- Inula japonica Thunb.
- Inula kalapani C.B.Clarke
- Inula klingii O.Hoffm.
- Inula koelzii R.Dawar & Qaiser
- Inula limosa O.Hoffm.
- Inula linariifolia Turcz.
- Inula macrocephala Boiss. & Kotschy
- Inula macrolepis Bunge
- Inula magnifica Lipsky
- Inula mannii (Hook.f.) Oliv. & Hiern
- Inula mildbraedii Muschl.
- Inula montbretiana DC.
- Inula multicaulis Fisch. & C.A.Mey.
- Inula obtusifolia A.Kern.
- Inula oligocephala S.Moore
- Inula paludosa O.Hoffm.
- Inula peacockiana (Aitch. & Hemsl.) Korovin
- Inula perrieri (Humbert) Mattf.
- Inula persica F.Ghahrem. & Narimisa
- Inula poggeana O.Hoffm.
- Inula racemosa Hook.f.
- Inula rajamandii Narimisa & F.Ghahrem.
- Inula rhizocephala Schrenk ex Fisch. & C.A.Mey.
- Inula rhizocephaliformis Kamelin & Turak.
- Inula robynsii De Wild.
- Inula royleana DC.
- Inula salsoloides (Turcz.) Ostenf.
- Inula sarana Boiss.
- Inula schischkinii Gorschk.
- Inula schmalhausenii C.Winkl.
- Inula sechmenii Hartvig & Strid
- Inula sericeo-villosa Rech.f.
- Inula sericophylla Franch.
- Inula serratuloides (Gilli) Grierson
- Inula speciosa O.Hoffm.
- Inula stenocalathia (Rech.f.) Soldano
- Inula stewartii Abid & Qaiser
- Inula stolzii Mattf.
- Inula subfloccosa Rech.f.
- Inula taiwanensis S.S.Ying
- Inula thapsoides (Spreng.) Spreng.
- Inula tuzgoluensis M.Öztürk & Ö.Çetin
- Inula urumoffii Degen
- Inula vernonioides O.Hoffm.
- Inula viscidula Boiss. & Kotschy
- Inula welwitschii O.Hoffm.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Inula L.. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 14.09.2022.
- ↑ Peter William Ball, Thomas Gaskell Tutin: Inula L. In: T. G. Tutin, V. H. Heywood, N. A. Burges, D. M. Moore, D. H. Valentine, S. M. Walters, D. A. Webb: Flora Europaea. Volume 4: Plantaginaceae to Compositae (and Rubiaceae). Cambridge University Press, 1976, ISBN 0-521-08717-1, P. 133–136
- ↑ Neil A. Harriman: Inula. In: Flora of North America Editorial Committee: Flora of North America North of Mexico. Volume 19: Magnoliophyta: Asteridae, part 6: Asteraceae, part 1 (Mutisieae–Anthemideae). Oxford University Press, ISBN 0-19-530563-9, P. 473
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- ↑ а б Giacomo Nicolini, Enciclopedia Botanica Motta, Milano, Federico Motta Editore, 1960
Джерела[ред. | ред. код]
- Anderberg, A. (1991). Taxonomy and phylogeny of tribe Inuleae (Asteraceae). Pl. Syst. Evol. 176 (1-2): 75–123. doi:10.1007/BF00937947.
- Rubina Abid and M. Qaiser (2003). Chemotoxonomic study of Inula L. (s.str.) and its allied genera (Inuleae - Compositae) from Pakistan and Kashmir. Pak. J. Bot. 35 (2): 127–140.
Посилання[ред. | ред. код]
- Flora Europaea: Inula [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- Flora of China: list of Chinese Inula species [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
|