Омар Караме

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Омар Караме
араб. عمر كرامي
Omar Karami.png
Народився 7 вересня 1934(1934-09-07)
Французький мандат у Сирії і Лівані, Французька колоніальна імперія, Франція
Помер 1 січня 2015(2015-01-01) (80 років)
Бейрут, Ліван
·злоякісна пухлина
Країна Flag of Lebanon.svg Ліван
Діяльність політик, адвокат
Alma mater Каїрський університет і Американський університет Бейрута
Посада Прем'єр-міністр Лівану[d] і Прем'єр-міністр Лівану[d]
Партія Arab Liberation Partyd
Конфесія сунізм
Батько Абдул Хамід Караме
Брати, сестри Рашід Караме
Діти Faisal Karamid

Омар Абдул Хамід Карамі (араб. عمر كرامي7 вересня 1934(1934-09-07), Французький мандат у Сирії і Лівані, Французька колоніальна імперія, Франція — 1 січня 2015(2015-01-01), Бейрут, Ліван)(фр. Omar Karamé) — ліванський політик і дворазовий ліванський прем'єр-міністр. Карамі вважався просірійським політиком.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в північному ліванському місті Ан-Нурі поблизу Триполі. Він був сином ліванського політика Абдула Хаміда Карамі та був молодшим братом восьмиразового прем'єр-міністра Рашида Карамі, який був убитий у 1987 році. Омар був адвокатом, поки не вступив у політику після вбивства брата.

Омар Карамі вперше обійняв посаду прем'єр-міністра 24 грудня 1990 року, коли Селім Хосс здав владу. Як член парламенту (з 1991 р.) Представляв Триполі. Його підтримку тісних зв'язків із сусідньою Сирією критикують ліванські націоналісти. Перш за все, антисирійські мароніти звинувачували його у підпорядкуванні суверенітету Лівану сирійській гегемонії. 13 травня 1992 року йому довелося піти у відставку після масових акцій протесту з приводу обвалу ліванської валюти.

21 жовтня 2004 року Карамі знову став прем'єр-міністром. Через два тижні після нападу на Рафіка аль-Харірі, який загинув під час вибухової атаки у Бейруті 14 лютого 2005 року, громадські протести мали бути відкликані. Опозиція звинуватила Сирію в теракті і вимагала від сусідньої країни вивести свої війська та персонал розвідки з Лівану, що просирійський кабінет Караміс відкинув. Кілька лідерів опозиції звинуватили уряд Карамі в причетності до нападу Харірі. Незважаючи на заборону зборів, протести в Бейруті розширилися, опозиція оголосила, що буде голосувати за недовіру. В умовах зростаючого тиску Карамі 28 лютого 2005 року оголосив, що його уряд подасть у відставку, але залишився на посаді.

Через десять днів після його відставки, після набагато більших просирійських протестів, президент Еміль Лахуд 10 березня знову призначив його прем'єр-міністром і доручив йому сформувати уряд. За підтримки більшості парламенту Карамі закликав усі партії працювати в уряді національної єдності[1]. 13 квітня 2005 року, після того, як сформувати новий уряд не вдалося, Карамі остаточно пішов у відставку[2].

Примітки[ред. | ред. код]