Омега-6 ненасичені жирні кислоти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Оме́га-6 ненаси́чені жи́рні кисло́ти належать до сімейства ненасичених жирних кислот, що мають подвійний вуглець-вуглецевий зв'язок який знаходиться в кінці шостого атома вуглецю.

Лінолева кислота є основним представником довголанцюгових жирних кислот родини омега-6 (ω-6).

Біологічне значення і важливість[ред.ред. код]

Жирні кислоти ω-6 і ω-3 конкурують за метаболізацію ферментними системами і можуть заміщувати один одного.[1] Співвідношення ω-6/ω-3 поліненасичених жирних кислот, що рекомендується Інститутом харчування РАМН, у раціоні здорової людини повинно становити 10:1, а для лікувального харчування — від 3:1 до 5:1. На підставі клінічних та експериментальних досліджень зарубіжних учених співвідношення кислот ω-6 та ω-3, що рекомендується, становить від 4:1 до 2:1.[2]

Дослідженнями вчених встановлено, що живий організм не синтезує лінолеву і ліноленову кислоти, вони можуть надходити лише з їжею. Залежно від вихідної жирної кислоти синтезовані ейкозаноїди мають різну структуру і біологічну дію на організм, часто прямо пропорційну. Ейкозаноїди, утворені з ω-3 жирів, а саме з ейкозапентаєнової кислоти, мають протизапальну, протиалергійну дію, розріджують кров і попереджають утворення тромбів, покращують кровообіг, розширюють кровоносні судини та знижують артеріальний тиск. Навпаки, ейкозаноїди, синтезовані з арахідонової кислоти (ω-6), сприяють розвитку запалення, алергії, злипанню тромбоцитів і утворенню тромбів, звужують судини. Винятком є простагландин Е1, який утворюється з γ-ліноленової кислоти (ω-6) і має протизапальну дію, уповільнює визволення гістаміну, зменшуючи алергійний компонент запалення. Клінічними дослідженнями доведено, що дефіцит у клітинах есенціальних поліненасичених жирних кислот (особливо ω-3) формує високий потенціал запалення.[3]

Тому дуже важливим є введення до складу харчових раціонів таких жирових продуктів, які забезпечать необхідний для фізіологічних потреб організму баланс есенціальних кислот ω-6 та ω-3.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Heller A. Omega-3-Fettsauren als adjuvante Therapie bei inflammatorischen Reaktionen. / A. Heller, T. Koch // Anaesthesiologie & Intensivmedizin. — 1996. — V. 10(37). — P. 517–529
  2. What is the optimum w-3 to w-6 fattyacid (FA) ratio of parenteral lipid emulsions in postoperative trauma? / В.J. Morlion [etc.] // Clinical Nutrition. ─ 1997. ─ Vol. 16 (Suppl. 2). — Р. 49.
  3. Общность атеросклероза и воспаления: специфичность атеросклероза как воспалительного процесса [Электронный ресурс] / В. Н. Титов // Российский кардиологический журнал. — 1999. — № 5.и — Режим доступа: http://medi.ru/doc/6690510.htm

Джерела[ред.ред. код]