Омеляновський Михайло Еразмович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Омеляновський Михайло Еразмович
Омеляновський Михайло Еразмович.jpg
Народився 19 січня (1 лютого) 1904
Київ
Помер 1 грудня 1979(1979-12-01) (75 років)
Москва
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність філософ
Alma mater Інститут червоної професури
Науковий ступінь Доктор філософських наук
Заклад Інститут філософії РАН[d]
Членство НАН України, Російська академія наук і Академія наук СРСР
Посада директор Інституту філософії АН УРСР
Партія КПРС
Нагороди
Орден Леніна

Миха́йло Ера́змович Омеляно́вський (* 1 лютого 1904, Київ — † 1 грудня 1979, Москва) — український філософ. Доктор філософських наук (1946). Професор. Академік АН УРСР (від 1948 року). Член-кореспондент АН СРСР (від 1968 року). Перший директор новоствореного інституту філософії АН УРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї вчителя.

1931 року закінчив Інститут червоної професури філософії і природознавства в Москві.

Від 1931 року працював завідувачем кафедри марксизму-ленінізму Воронезького хіміко-технологічного інституту.

У 19441946 роках — старший науковий співробітник Інституту філософії АН СРСР. Там 1946 року захистив докторську дисертацію з філософських питань вимірювання.

У 19461952 роках — директор Інституту філософії АН УРСР, у 19521955 роках — завідувач відділу філософії природознавства цього ж Інституту.

1955 року повернувся на роботу в Інститут філософії АН СРСР: до 1965 року — заступник директора, далі — завідувач відділу філософських проблем природознавства.

Був членом КПРС (від 1938 року).

Нагороджено орденом Леніна, іншими орденами, медалями.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор низки праць із філософських проблем природознавства, насамперед із філософських проблем фізики.

Основні публікації[ред. | ред. код]

  • О докторской диссертации Маркса // Под знаменем марксизма. — 1935. — № 1.
  • Ленин о пространстве и времени и теории относительности Эйнштейна // Известия АН СССР. Серия истории и философии. — 1946. — Т. 3. — № 4.
  • В. И. Ленин и физика XX века. — Москва, 1947.
  • Против субъективизма в квантовой механике. — К., 1953.
  • Против индетерминизма в квантовой механике // Философские вопросы современной физики. — К., 1956.
  • Философские вопросы квантовой механики. — Москва, 1956.
  • Диалектический материализм и проблема реальности в квантовой физике // Философские вопросы современной физики. — Москва, 1959.
  • Философская борьба вокруг проблемы причинности в квантовой физике // Проблема причинности в современной физике. — Москва, 1960.
  • Проблема наглядности в физике // Вопросы философии. — 1961. — № 11.
  • Философская эволюция копенгагенской школы физиков // Вестник АН СССР. — 1962. — № 9.
  • Проблема элементарности частиц в квантовой физике // Философские проблемы физики элементарных частиц. — Москва, 1963.
  • Диалектика в современной физике. — Москва, 1973.
  • Philosophische Probleme der Quantenmechanik. — Berlin, 1962.

Література[ред. | ред. код]