Омета-Інстер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Омета-Інстер — страхова компанія, структуний підрозділ концерну «Омета-XXI сторіччя».

Логотип СК «ОМЕТА-Інстер»

Історія виникнення[ред. | ред. код]

У 1991 робітники заводу “Єлектроприлад” Іван Сахар та Ігор Кожевін Вирішили утворрити свою кмпанію. Статутний фонд спочатку становив усього 100 тис. рублів, з яких 75 % були оплачені зі сторони Івана Сахара. Першою вдалою значною угодою стало страхування ешелону з іномарками, котрий слідував з Владивостоку у Київ. Страхова сума становила мільйон рублів, тариф — 4 % (40 тис. рублів).

Пізніше до СК «Омета-Інстер» приєднався Григорій Суркіс, який вніс до статутного фонду значні кошти, збільшивши його до до 1 млн рублів та ставши основним акціонером.

Структура управління[ред. | ред. код]

Філії та представництва[ред. | ред. код]

У багатьох обласних центрах, практично в кожній області України були створені дочірні підприємства, філії та представництва СК «Омета -Інстер», котрі поширювали різні страхові продукти компанії та інші цінні папери концерну «Омета».

Діяльність[ред. | ред. код]

На початку свого виникнення страхова компанія «Омета-інстер» займалася різними видами страхування життя та пенсійного страхування громадян, страхування майна, тощо. Було укладено угоду про перестрахування ризиків із відомою британською страховою компанією «Ллойд».

Припинення діяльності[ред. | ред. код]

У жовтні 1995 року контрольний пакет акцій ЗАТ «Омета-інстер» у розмірі 82,4 % купує компанія «Укрнафта». Після чого страхову компанію перейменовують на ЗАТ «Омета-Укрнафта».

У грудні 1996 року компанія «Омета-Укрнафта» реформується в ЗАТ «Українська нафтогазова страхова компанія» (скорочено — СК «Укрнафтогаз»), причому у новій компанії «Укрнафта» вже володіла 97-ма відсотками статутного капіталу.

Офіси компанії в Києві зачинені, а реєстри вкладників і страхові внески громадян за програмою довгострокового пенсійного страхування знищені власником контрольного пакету акцій у 1993 році.

Джерела[ред. | ред. код]