Омрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Омрі († 869[1] чи 874[2] чи 871 до. н. е.) — шостий цар Ізраїльського царства, правив 12 років років (3Цар 16:23). Засновник династії Омридів.

За Першою книгою царів Омрі був воєначальником царя Ели і командував військом в поході проти филистимського міста Гавафана (3Цар 16:8-28). Коли Ела загинув в результаті змови, організованої ізраїльським воєначальником Зімрі, солдати, обурившись царевбиством, проголосили царем Омрі. Омрі повів своє військо на столицю Ізраїлю, Тірцу, і осадив її, але не зміг захопити Зімрі живим, тому що після падіння міста той спалив себе разом з царським палацом. Між тим, половина народу встала на сторону іншого претендента на престол — Фавна, Гінатового сина (Тібні бен Гіната). Однак, після тривалої і важкої боротьби Омрі здобув перемогу і боротьба за владу завершилася смертю його суперника.

Перші шість років Омрі проживав у Тірці (3Цар 16:23); потім він придбав в ефраїмських горах пагорб, на якому він побудував місто Самарію (Шомрон), назване так по імені колишнього власника землі, Шемерові (Саміра), і зробив його столицею свого царства. Самарія залишалася столицею і політичним центром царства Ізраїльского до самих останніх його днів.

Омрі зрозумів, що суперництво між царствами Іудеї і Ізраелю шкодить силі і престижу обох держав. Тому він запропонував царю Юдеї — Асі укласти мир, що врешті-решт і було зроблено, і між обома царствами встановилися обопільна дружба і повага, закріплені одруженням сина Аси Іеошафата на дочці Омрі.

Єгу — син царя Омрі поклоняється перед ассірійським царем Салманасаром. Сцена із Чорного обеліску Салманасара III.
Фотографія стели Меша бл. 1891

Ім'я Омрі згадується на клинописних стеллах моавітян (Стела Меші) та ассирійців (Чорний обеліск Салманасара III). Навіть довго після його смерті Ізраїль називали «Країною Омрі» чи «Домом Омрі». Складним політичним питанням для Омрі були його відносини з Арамом (Сирією), потужним північним сусідом. Щоб утихомирити Арам, він змушений був поступити йому землі і міста. У той же час він вигнав філістімлян з прикордонних міст, тимчасово зайнятих ними, і підпорядкував собі народ Моава, змусивши його платити данину Ізраїлю.

Одним з найбільш важливих політичних досягнень Омрі було заново встановлені добрі стосунки з Цідоном, країною фінікійців, дружба з якими сприяла колись збільшенню багатства і могутності царя Давида і царя Соломона. Тут Омрі теж закріпив політичний союз одруженням. Його син Ахав одружився на Єзвелі — дочці царя Сидону. Однак тісний союз між двома країнами мав поганий вплив на релігійне і культурне життя Ізраїлю. Сам Омрі був не кращим своїх попередників. Як і всі інші царі царства Ізраїлю, починаючи з Єровоама, він не пішов шляхом Божим. Під зростаючим впливом фінікійців виродження царського дому Омрі прогресувало і досягло свого апогею під правлінням його сина Ах'ава і цариці Єзвелі.

Царювання Омрі тривало дванадцять років. Хоча роки царювання Омрі можна вважати часом далекосяжних політичних досягнень, наслідком яких було значне зміцнення царства Ізраїля, воно все ж не підвищило стан життя народу в духовному відношенні. Навпаки, ідолопоклонство і порочність царського дому вкинули всю країну в безодню духовного виродження.

Омрі був похований у Самарії. Наступником Омрі був його син Ахав.

Царі Ізраїлю
Попередник:
Зімрі
Омрі
Правління: бл. 885 до н. е. — 874 до н. е.
Наступник:
Ахав

Примітки[ред.ред. код]

  1. William Foxwell Albright
  2. Edwin Richard Thiele: The Mysterious Numbers of the Hebrew Kings. Kregel, 1994, ISBN 978-0-8254-3825-7, ст. 10)

Посилання[ред.ред. код]

Омрі у www.wibilex.de(нім.)