Омікрон2 Великого Пса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ο² Великого Пса

Location of ο2 CMa (circled)
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Великий Пес
Пряме піднесення 07г 03х 01.47211с[1]
Схилення –23° 49′ 59.8523″[1]
Видима зоряна величина (V) 3.043[2]
Характеристики
Спектральний клас B3 Ia[3]
Показник кольору (B−V) –0.107[2]
Показник кольору (U−B) –0.778[2]
Тип змінності типу α Лебедя[4]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) 48.4[5] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: –2.21[1] мас/р
Схил.: +3.61[1] мас/р
Паралакс (π) 1.18 ± 0.40 мас[1]
Відстань прибл. 2800 св. р.
(прибл. 800 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
–7.3[6]
Фізичні характеристики
Маса 21.4 ± 2.2[7] M
Радіус 65[6] R
Світність 220,000[6] L
Ефективна температура 15,500[6] K
Інші позначення
24 Canis Majoris, CD −23°4797, FK5 270, HD 53138, HIP 33977, HR 2653, SAO 172839.
Посилання
SIMBADдані для HD+53138

ο² Великого Пса (ο² CMa, омікрон2 Великого Пса) — блакитно-білий надгігант у сузір'ї Великого Пса. З 1943 спектр цієї зорі застосовується як одна зі стабільних якірних точок для класифікації інших зір[3].

Характеристики[ред. | ред. код]

ο² Великого Пса є масивним надгігантом спектрального класу B3 Ia[3][8], що вказує на те, що у віці бл.7 мільйонів років[7], зоря вичерпала запаси водню у ядрі та почала спалення гелію для утворення енергії[9]. Вона має видиму зоряну величину у +3,043[2], та є однією з найяскравіших зір сузір'я. Відстань до цієї зорі оцінюється приблизно у 2 800 світлових років (800 парсек), з можливою похибкою 34 %[1].

Зоря має масу приблизно 21 M[7] та радіус близько 65 сонячних[6]. Імовірно у майбутньому зоря вибухне як наднова типу II (колапсом ядра)[9].

ο² Великого Пса є однією з найбільш яскравих відомих зір — її світність оцінюється бл. 220 000[6] світностей Сонця (оцінка на підставі температури зовнішньої оболонки у 15 500 K.[6].

Зоря є змінною типу α Лебедя, яка нерадіально пульсує, що спричиняє зміну яскравості з +2,93 до +3,08 видимих зоряних величин з періодом 24,44  дні[4]. ο² Великого Пса втрачає масу за рахунок зоряного вітру зі швидкістю 2 × 10−9 мас Сонця на рік (екв. 1 маси Сонця за кожні 500 мільйонів років)[10].

Хоча ця зоря розташована на ділянці розсіяного скупчення Collinder 121, малоймовірно, що вона до нього належить. Навпаки, її оптична сусідка, помаранчевий надгігант ο1 Великого Пса належить до цього скупчення з більшою ймовірністю у 23,1 %, на підставі того, що його власний рух краще узгоджується з рухом скупчення[11]. Хоча ці дві зорі розташовані на небесній сфері поруч, ο1 CMa та ο2 CMa швидше за все гравітаційно не пов'язані, бо між ними дуже велика відстань[1][9].

Історія назви[ред. | ред. код]

У зоряному каталозі «Calendarium of Al Achsasi Al Mouakket», зоря мала назву Таніх аль Адзарі (تاني ألعذاري — taanii al-aðārii), що перекладалось лат. Secunda Virginum, тобто друга діва[12]. Разом з Адарою (ε CMa), Везеном (δ CMa) та Алудрою (η CMa) вони складають астеризм Аль Адара (ألعذاري), «Діви»[13][Прим. 1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ε CMa мала назву Ауль аль Адзарі або Prima Virginum (Перша Діва), ο2 CMa — Таніх аль Адзарі (Друга Діва) та δ CMaТалат аль Адзарі (Третя Діва).

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics. 474 (2): 653–664. arXiv:0708.1752. Bibcode:2007A&A...474..653V. doi:10.1051/0004-6361:20078357. 
  2. а б в г Gutierrez-Moreno, Adelina та ін. (1966). A System of photometric standards. Т. 1. Publicaciones Universidad de Chile, Department de Astronomy. с. 1–17. Bibcode:1966PDAUC...1....1G. 
  3. а б в Garrison, R. F. (December 1993). Anchor Points for the MK System of Spectral Classification. Bulletin of the American Astronomical Society. 25: 1319. Bibcode:1993AAS...183.1710G. Архів оригіналу за 25 червня 2019. Процитовано 4 лютого 2012. 
  4. а б Lefèvre, L. та ін. (November 2009). A systematic study of variability among OB-stars based on HIPPARCOS photometry. Astronomy and Astrophysics. 507 (2): 11411201. Bibcode:2009A&A...507.1141L. doi:10.1051/0004-6361/200912304. 
  5. Wielen, R. та ін. (1999). Sixth Catalogue of Fundamental Stars (FK6). Part I. Basic fundamental stars with direct solutions. № 35. Astronomisches Rechen-Institut Heidelberg. Bibcode:1999VeARI..35....1W. 
  6. а б в г д е ж Crowther, P. A.; Lennon, D. J.; Walborn, N. R. (January 2006). Physical parameters and wind properties of galactic early B supergiants. Astronomy and Astrophysics. 446 (1): 279–293. arXiv:astro-ph/0509436. Bibcode:2006A&A...446..279C. doi:10.1051/0004-6361:20053685. 
  7. а б в Tetzlaff, N.; Neuhäuser, R.; Hohle, M. M. (January 2011). A catalogue of young runaway Hipparcos stars within 3 kpc from the Sun. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 410 (1): 190–200. arXiv:1007.4883. Bibcode:2011MNRAS.410..190T. doi:10.1111/j.1365-2966.2010.17434.x. 
  8. The Colour of Stars. Australia Telescope, Outreach and Education (Commonwealth Scientific and Industrial Research Organisation). 21 грудня 2004. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 16 січня 2012. 
  9. а б в Kaler, James B. OMI-2 CMA (Omicron-2 Canis Majoris). Stars (University of Illinois). Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 28 лютого 2012. 
  10. Prinja, R. K.; Massa, D. L. (October 2010). Signature of wide-spread clumping in B supergiant winds. Astronomy and Astrophysics. 521: L55. arXiv:1007.2744. Bibcode:2010A&A...521L..55P. doi:10.1051/0004-6361/201015252. 
  11. Baumgardt, H.; Dettbarn, C.; Wielen, R. (October 2000). Absolute proper motions of open clusters. I. Observational data. Astronomy and Astrophysics Supplement. 146: 251–258. arXiv:astro-ph/0010306. Bibcode:2000A&AS..146..251B. doi:10.1051/aas:2000362. 
  12. Knobel, E. B. (June 1895). Al Achsasi Al Mouakket, on a catalogue of stars in the Calendarium of Mohammad Al Achsasi Al Mouakket. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 55: 429–438. Bibcode:1895MNRAS..55..429K. doi:10.1093/mnras/55.8.429. 
  13. Allen, R. H. (1963). Star Names: Their Lore and Meaning (вид. Reprint). New York: Dover Publications Inc. с. 130. ISBN 0-486-21079-0. Процитовано 12 грудня 2010.