Онацька Віра Дем'янівна
| Онацька-Полонська Віра Дем'янівна | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народилася |
1893 Київ |
| Померла |
1969 Бориспіль |
| Поховання | Бориспіль |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Національність | українка |
| Діяльність | актриса, громадська діячка, режисер |
| Alma mater | Київська жіноча гімназія |
| Знання мов | українська |
| У шлюбі з | Полонський Андрій Матвійович |
| Діти | Муза Полонська |
Віра Дем'янівна Онацька (Онацька-Полонська, * 1893, Гадяч — † 1969, Бориспіль) — українська актриса, громадська діячка, педагог, режисер, відома за роботою в мистецькому об'єднанні «Березіль» та театрі «Кийдрамте» Леся Курбаса. Деякий час була актрисою Молодого театру (Леся Курбаса) та Національного зразкового театру.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася у м. Гадячі на Полтавщині. Її батько, Дем’ян Антонович, був титулярним радником, мати – Феодосія Іванівна – вчителькою. Навчалася у жіночій гімназії, яку закінчила із золотою медаллю, здобула фах учителя молодших класів.
Деякий час була актрисою «Молодого театру», заснованого Лесем Курбасом.
У 1910-х разом з чоловіком Андрієм Матвійовичем Полонським переїхали до Борисполя, де працювали на вчительській ниві. У 1917 році Андрій Матвійович був членом Української Центральної ради 1-го і 2-го складу.
7 жовтня 1923 Віра Онацька за дорученням Л. Курбаса очолила Бориспільську театральну студію «Березоля» – п'яту агітаційну майстерню.[1] «П'ята агітаційна майстерня, — зазначав Ю. Смолич, — готувала прообраз пересувного театрального колективу для села; у найбільш досконалих портативних формах і принципах ставились вистави кожної п'єси, а не просто спеціально (для села) створювались примітизовані малі постанови».[2]
В репертуарі студії — адаптовані для клубної сцени курбасівські постановки «Джиммі Хігінс» за Е. Сінклером, «Жовтень» та «Рур».[3] П'ята агітаційна майстерня проіснувала один рік. Після її закриття Віра Онацька тривалий час працювала керівником драмгуртка при Бориспільському районному будинку культури.
У Борисполі Андрій Матвійович також заснував ляльковий театр.[4]
У 1929—1930 рр. її з чоловіком кілька разів заарештовують і відпускають.
У 1933 році родина переїхала до Києва, де від туберкульозу легенів помирає Андрій Матвійович. В черговий раз Віру Дем'янівну було заарештовано, а також вислано на поселення у 1941 році.
У Бориспіль вона повернулася після війни.
Померла у березні 1969 року і похована на Рогозівському кладовищі Борисполя.
Ролі[ред. | ред. код]
- Катря («Зіля Королевич» С. Васильченка)
- Відьма («Гайдамаки» Леся Курбаса за Т. Шевченком)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Курбас Лесь. Філософія театру / Упоряд. М. Лабінський. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. — с. 870
- ↑ Бориспіль у міжвоєнні роки. Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 29 грудня 2015.
- ↑ Мистецтво України: Енциклопедія в п'яти томах. — Т. 1. — К., 1995. — с. 186
- ↑ Народна творчість та етнографія – К.: Наукова думка, 1974. — с. 57
Посилання[ред. | ред. код]
- Віра Онацька [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.] boryspilmuseum.info
- Інформація про нові назви вулиць Борисполя [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] boryspilmuseum.info
- Калініна — Віри Онацької // Бориспіль без комунізму
- Віра Онацька. Ляльковий театр на селі // Сільський театр, № 11, 1930. — с. 20-21 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Перетворення Шекспіра: Лесь Курбас, український модернізм і радянська культурна політика 1920-х років. Front Cover. Ірина Макарик. Ніка-Центр, 2010. — с. 70, 75.