Онишкевич Гнат Денисович
| Онишкевич Гнат Денисович | |
|---|---|
| Народився |
1847 Угнів, Україна |
| Помер |
26 березня 1883 Відень, Австро-Угорщина |
| Діяльність | мовознавець, греко-католицький священник, викладач університету |
| Alma mater | Віденський університет |
| Заклад | ЧНУ імені Юрія Федьковича |
Онишкевич Гнат Денисович (1847, Угнів, тепер Сокальського району Львівської області — 26 березня 1883, Відень) — український мовознавець, педагог[1], греко-католицький священник. Псевдоніми — Д. Галичанин, І. Онишкевич, Ігнатій Онишкевич тощо.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у 1847 році у місті Угнів, тепер Сокальського району Львівської області. Закінчив Віденський університет 1870 року. Висвячений на священника в 1871 році. Після висвячення був сотрудником на парафії у Великих Мостах (1871–1873).[2] З 1873 — учитель гімназій у Львові, з 1876 — професор, а з 1877 — керівник кафедри української мови і літератури Чернівецького університету.[1]
Помер 26 березня 1883 у Відні.[1]
Творчий спадок[ред. | ред. код]
Основна власна праця: «Додаток до вчення про малоруський наголос» (1877). Крім цього разом з Онуфрієм Лепким підготував до друку 3-є вид. «Граматики руського языка» Михаїла Осадци (1876).[3]
За ініціативою Степана Смаль-Стоцького вийшло у світ серія видань «І. Онишкевича Руська Бібліотека» (3 томи, 1877 — 78):
- Руска библіотека И. Онишкевича. Т. 1. Писаня И. П. Котляревского; В. А. Гоголя; П. П. Артемовского Гулака. У Львовѣ: Печ. Института Ставропигійского, 1877 178 стор. (
HathiTrust pdf [Архівовано 29 червня 2020 у Wayback Machine.])
- Руска библіотека И. Онишкевича. Т. 2. Писаня Г. Ф. Квітки (Основяненка). У Львовѣ: Печ. Института Ставропигійского, 1878 613 стор.
- Руска библіотека И. Онишкевича. Т. 3. Писання Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича і Якова Головацького. У Львовѣ: Зъ печатнѣ Товариства имени Шевченка, пôдъ зарядомъ К. Беднарского, 1884. 382 стор.
- Повісти Марка Вовчка у 3 ч.[4] Львів: Коштом Онишкевича. 1878. ? стор. (ч. I), ? стор. (ч. II), ? стор. (ч. III)[5]
Джерела та примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Й. О. Дзендзелівський. Онишкевич Гнат Денисович / Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- ↑ Onyškevyč Ihnatij // Блажейовський Д. Історичний шематизм Перемиської єпархії з включенням Апостольської Адміністратури Лемківщини (1828—1939). — Львів : Каменяр, 1995. — С. 790. — ISBN 5-7745-0672-Х. (англ.)
- ↑ Язикослови і словарі // Йосиф Застирець. Історія руської літератури від найдавніших часів по нинішній день. Льів: Накладом автора. 1902. С. 54
- ↑ Зміст I ч.: Два сини; Чари; Козачка; Чумак; Горпина; Отець Андрій; Максим Грімач; Данило Гурч; Сон; Одарка; Не до пари; Викуп; Ледащиця; Невільничка; II ч.: Три долі; Інститутка; III ч.: Сестра; Свекруха; Кармелюк; Девять братів і десята сестриця Галя; Сестриця Мелася (Ведмідь); Листи з Парижа: 1) Життя в Парижі, 2) Дівчина-струйниця
- ↑ Василь Бойко. Бібліоґрафичний покажчик. Видання творів Марка Вовчка [Архівовано 9 липня 2018 у Wayback Machine.] // Василь Бойко. Марко Вовчок: історично-літературний начерк (з біографією письменниці і покажчиком літератури). Київ: «Друкарь». 1918. 240 стор.: с. 10-81; Передрук у 1923 році в лейпцизькому видавництві «Українська накладня» (pdf, chtyvo, pdf, lib.pnu.edu.ua)
