Онищенко Вадим Прохорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Онищенко Вадим Прохорович
Киев. Вадим Прохорович провожает внука в Крым..jpg
Народився 10 березня 1911(1911-03-10)
Глухів, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 18 листопада 1991(1991-11-18) (80 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність державний діяч
Учасник Німецько-радянська війна
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Вадим Прохорович Онищенко (10 березня 1911(19110310), місто Глухів Чернігівської губернії, тепер Сумської області — 18 листопада 1991, місто Київ) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 4-го скликання, депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання. Член ЦК КПУ в 1952—1960 рр.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині вчителя. У 1930 році закінчив профтехшколу, а у 1934 році — Шосткинський хіміко-технологічний інститут.

У 1934 році — інженер будівельної дільниці на будівництві комбінату.

З кінця 1934 року до 1940 року працював інженером-конструктором, начальником проектного відділу, начальником відділу капітального будівництва і начальником будівельного управління в Донецькій (Ворошиловградській) області.

З 1940 року — начальник відділу монтажних робіт тресту у місті Харкові, начальник капітального будівництва Харківського заводу імені Т. Г. Шевченка.

Член ВКП(б) з 1941 року.

З вересня 1941 року — начальник будівництва і головний інженер будівництва в місті Сарапул Удмуртської АРСР. У жовтні 1943 року його вибирають заступником секретаря Сарапульського міського комітету ВКП(б) по промисловості.

З квітня 1944 року — заступник завідувача промислового відділу Херсонського обкому КП(б)У, заступник секретаря Херсонського обкому КП(б)У по будівництву. У 1948—1949 роках — завідувач промислово-транспортного відділу Херсонського обкому КП(б)У.

У 1949 — 8 березня 1951 року — 2-й секретар Херсонського обласного комітету КП(б)У.

8 березня 1951 — лютий 1954 року — 1-й секретар Херсонського обласного комітету КПУ.

17 лютого 1954 — 1957 року — міністр міського і сільського будівництва Української РСР.

Потім — заступник міністра внутрішніх справ Української РСР.

Проживав у місті Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом «Знак пошани», медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.р». медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

Джерела[ред. | ред. код]