Онора О'Ніл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Онора О'Ніл
англ. Onora O’Neill, Baroness O’Neill of Bengarve
OnoraONeillChairingWCITColloquiumHouseOfLords26June2013.jpg
Народилася 23 серпня 1941(1941-08-23)[1][2][3] (79 років)
Північна Ірландія, Велика Британія
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія[4][5][…]
Діяльність філософиня, політична діячка, викладачка університету, письменниця, наукова працівниця
Alma mater Сомервілл-коледж, Гарвардський університет і Школа святого Павла для дівчатd
Галузь біоетика
Заклад Ньюнгем коледжd[7]
Посада член Палати лордів[d] і principald
Ступінь докторський ступінь[1]
Членство Австрійська академія наук, Норвезька академія наук, Британська академія, Американська академія мистецтв і наук, Леопольдина, Американське філософське товариство[8], Європейська академія[9] і Лондонське королівське товариство[10]
Батько Кон О'Ніл[d][11][2]
Мати Rosemary Margaret Pritchardd[2]
У шлюбі з Едвард Джон Нілd
Діти Adam Edward O'Neill Nelld[2] і Jacob Rowan Nelld[2]
Нагороди

Онора Сільвія О'Ніл (англ. Onora Sylvia O'Neill; нар. 23 серпня 1941) — британська філософиня і членкиня палати лордів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дочка Кона О'Ніла[en]. Навчалася в Німеччині і в Школі Святого Павла для дівчаток[en] у Лондоні, потім вступила до Оксфордського університету (Сомервіль-коледж), де вивчала філософію, психологію і фізіологію. Докторський ступінь здобула в Гарвардському університеті, де її керівником був Джон Роулз. У 1970-ті роки викладала в Барнард-коледжі[en] при Колумбійському університеті в Нью-Йорку. 1977 року повернулася до Великої Британії і почала викладати в Ессекському університеті[en]. 1992 року з посади професора філософії перейшла на посаду голови Ньюнем-коледжу[en] в Кембриджському університеті .

Є почесним професором філософії в Кембриджському університеті. Від 2005 до 2009 була президенткою Британської академії, від 1998 до 2010 — головою фонду Наффілда[en]. 2003 року стала першим президентом Британської філософської асоціації[en] (БФА). 2013 року Амстердамський університет обрав її володаркою «місця Спінози» (The Spinoza Chair)[12]. До жовтня 2006 року О'Ніл залишалася директором Ньюнем-коледжу. До квітня 2016 року працювала в Комісії з рівності та прав людини[en]. За свою діяльність відзначена багатьма нагородами і преміями, серед яких мільйон доларів премії Берггрюна[en].

Філософія[ред. | ред. код]

О'Ніл багато робіт присвятила політичній філософії й етиці, міжнародному правосуддю, біоетиці і філософії Іммануїла Канта.

О'Ніл відстоювала і використовувала в своїх роботах конструктивістську інтерпретацію кантівської етики, значною мірою під впливом (за одночасно критичного ставлення) робіт Джона Роулза, підкреслюючи важливість довіри, згоди і поваги автономії у справедливому суспільстві. Довірі присвячено багато робіт О'Ніл, у них вона зазначала, що «люди часто покладаються на тих самих людей, яким, за їх твердженням, не довіряють» і пропонуючи «дати свободу фахівцям і громадським службам служити суспільству… домагатися розумніших форм звітності… [і] переосмислити медіа-культуру, в якій поширення підозр стало усталеною практикою»[13].

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

О'Ніл була президенткою Арістотелівського товариства[en] (1988—1989), членкинею Комітету з етичного поводження з тваринами[en] (1990—1994), головою Наффілдської ради з біоетики[en] (1996—1998), членкинею, а потім виконувачкою обов'язків голови Комісії з генетики людини[en] (1996—1999), членкинею комітету з перегляду статуту Бі-бі-сі. Від 1997 року — голова фонду Наффілда, від 2002 року — піклувальниця фонду Sense About Science[en]. Також є піклувальницею фонду Дитчлі[en] і Gates Cambridge Trust[en]. Від 2005 до 2009 року обіймала посаду президента Британської академії[14]. Входить до Консультативної ради з ініціатив у глобальній охороні здоров'я — недержавної організації, створеної для вибору напрямків роботи Health Impact Fund.

1999 року отримала довічний титул баронеси О'Ніл Бенгрейвської, Брейда у графстві Антрім. 2007 року її обрано почесною членкинею Королівського товариства. Є іноземною почесною членкинею Американської академії мистецтв і наук (1993) та Австрійської академії наук (2002), іноземною членкинею Американського філософського товариства (2003), високоповажною членкинею Ірландської королівської академії (2003), іноземною членкинею Леопольдини (2004) і Норвезької академії наук (2006)[15], членкинею Академії медичних наук[en][16]. Її обрано членкинею Гастінгс-центру[en], незалежної науково-дослідної установи в галузі біоетики[17]. 2004 року нагороджено почесним докторським ступенем Батського університету[en]. Також від 2009 року є почесною старшою членкинею Школи перспективних досліджень[en] Лондонського університету.

Звання почесного доктора присвоєно О'Ніл також Університетом Геріот-Ватт (2007) і Гарвардським університетом (2010)[18][19].

Від 2013 до 2016 року очолювала Комісію з рівності та прав людини[20].

За внесок у філософію і службу суспільству 2014 року включено до ордену кавалерів пошани.

2014 року О'Ніл нагороджено німецьким орденом Pour le Mérite[21].

У вересні 2015 року, під час ХІІ п'ятирічної міжнародної кантівської конференції у Відні отримала престижну премію Kant-Preis від Fritz Thyssen Stiftung за наукові роботи в галузі практичної та політичної філософії Іммануїла Канта[22].

У лютому 2016 року нагороджено лицарським командорським хрестом ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» за видатний внесок у морально-етичне осмислення довіри, підзвітності в суспільному житті, справедливості і чесноти[23].

Є президенткою Товариства прикладної філософії[en], заснованого 1982 року з метою розвитку філософських досліджень, що безпосередньо стосуються питань, які становлять практичний інтерес[24].

2017 року відзначено норвезькою премією Гольберга за видатний внесок у дослідження в галузі мистецтва і гуманітарних наук «за роль в етичній і політичній філософії». Того ж року відзначено премією Берґрюна[25].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Вибрані статті[ред. | ред. код]

Див. також: Scanlon, T.M.[en]. Replies // Ratio[en] : журнал. — Wiley, 2003. — Vol. 16, no. 4 (12). — P. 424—439. — DOI:10.1046/j.1467-9329.2003.00231.x.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #113123612 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  3. Indiana Philosophy Ontology Project
  4. OCLC. VIAF (Virtual International Authority File)[Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  5. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #113123612 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  6. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. O'Neill, Sir Con Douglas Walter // Oxford Dictionary of National Biography / C. MatthewOxford: OUP, 2004.
  8. NNDB — 2002.
  9. https://www.ae-info.org/ae/User/O'Neill_Onora
  10. https://royalsociety.org/people/onoraoneill12024
  11. Oxford Dictionary of National Biography / C. MatthewOxford: OUP, 2004.
  12. Universiteit van Amsterdam. The Spinoza Chair. uva.nl. 
  13. Reith 2002: A Question of Trust - Onora O'Neill. OpenLearn. 
  14. Baroness Onora O'Neill | British Academy (en). British Academy. Процитовано 2018-03-17. 
  15. House of Lords biography
  16. Debretts People of Today 2007
  17. The Hastings Center Hastings Center Fellows.
  18. Annual Review 2007 : Principal's Review. www1.hw.ac.uk. Архів оригіналу за 2016-03-05. Процитовано 2016-03-29. 
  19. Honorary degrees awarded. Harvard Gazette. Процитовано 2017-10-03. 
  20. Baroness Onora O’Neill to head human rights body (en). Процитовано 2018-03-17. 
  21. The London Gazette: (Supplement) no. 60728. p. 5. 31 грудня 2013.
  22. 12th International Kant Congress 2015 » Social Program (en). kant2015.univie.ac.at. Процитовано 2018-03-17. 
  23. Scholar Baroness O'Neill of Bengarve awarded Knight Commander’s Cross of the Order of Merit. German Missions in the United Kingdom. Архів оригіналу за 2017-07-27. Процитовано 2016-02-16. 
  24. The Society for Applied Philosophy. The Society for Applied Philosophy President: Baroness Onora O'Neill. Архів оригіналу за 2017-10-07. Процитовано 2018-03-17. 
  25. Jennifer Schuessler (2017-10-03). Onora O’Neill Wins $1 Million Berggruen Prize for Philosophy. The New York Times.