Оноре де Бальзак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оноре́ де Бальза́к
Honoré de Balzac
Оноре де Бальзак. 1842

Оноре де Бальзак. 1842
При народженні Honoré de Balzac
Псевдоніми, криптоніми Horace de Saint-Aubin, Lord R’Hoone і Viellerglé
Народження 20 травня 1799(1799-05-20)
  Тур, Франція
Смерть 18 серпня 1850(1850-08-18) (51 рік)
  Париж, Франція
Поховання Пер-Лашез[1]
Національність Француз
Громадянство Франція Франція
Релігія атеїст[d]
Alma mater Ліцей Карла Великого[d][2], Paris Law Faculty[d][3] і Паризький університет
Мова творів французька
Рід діяльності письменник
Роки активності: 18291850
Напрямок критичний реалізм
Magnum opus: Євгенія Гранде
Батько Bernard-François Balzac[d]
Мати Anne-Charlotte-Laure Sallambier[d]
Дружина Евеліна Ганська[4]
Діти Marie-Caroline Du Fresnay[d]
Нагороди та премії
Автограф: Honoré de Balzac signature c1842-43.svg
S: Роботи у Вікіджерелах
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Оноре де Бальзак на Вікісховищі
Запит «Бальзак» перенаправляє сюди; див. також Бальзак (Шаранта).

Оноре́ де Бальза́к (фр. Honoré de Balzac; 20 травня 1799 — 18 серпня 1850) — французький романіст і драматург. Серія романів «Людська комедія», яка зображає панораму післянаполеонової Франції, вважається його головним твором.

Завдяки його завзятим спостереженням за деталями та за невикривлене висвітлення суспільства Бальзака вважають одним із засновників реалізму в європейській літературі[en]. Він відомий за створення багатогранних персонажів, найменші з яких усе одно є складними, морально неоднозначними та цілковито людяними. Неживі об'єкти в його творах теж наділені характером, наприклад, часто описуваний ним Париж набуває людських властивостей. Його творами надихалися як багато відомих письменників, як-от Еміль Золя, Чарльз Діккенс, Гюстав Флобер, Джек Керуак, Куросава Акіра та Генрі Джеймс, так і філософів, як-от Фрідріх Енгельс. Багато творів Бальзака екранізували, і вони продовжують надихати нових письменників.

Бальзак був хворобливим упродовж усього свого життя, що могло бути спричиненим його напруженим письмовим графіком. Його стосунки з родиною були завжди натягнутими через фінансові проблеми та особисті непорозуміння. 1850 року Бальзак одружився із Евеліною Ганською, польскою поміщицею українського походження та коханням усього його життя; він помер у Парижі п'ять місяців по тому.

Біографія[ред.ред. код]

Оноре де Бальзак народився в місті Тур 20 травня 1799. Дід його був селянин, а батько «вийшов у люди» і перетворився з «Бальса» на «Бальзака», додавши до свого прізвища шляхетну частку «де». Змалку мати не цікавилася дитиною і влаштувала його в інтернат.

У сім років Оноре почав навчання у Вандомському училищі. Йому там не дуже подобалось: предмети викладали абияк, а дисципліна була сувора. Бальзак не був першим учнем, хоча багато читав і захоплювався писанням. Після того як хлопчик захворів(1814), батьки забрали його додому. 1814 родина Бальзаків оселяється в Парижі. Оноре продовжив навчання у приватних школах, відвідував лекції в Сорбонні, всесвітньо відомому університеті, відвідував практику в адвокатській конторі. Вже за тих років Бальзак відчув на собі французьку дійсність.

Заглиблення в «прозу» життя посилювалось ускладненням власних матеріальних обставин. 1819 батько Бальзака залишив службу без пенсії, й Оноре, того самого року отримавши диплом юриста, був змушений заробляти собі на хліб. Професія адвоката його не приваблювала. Він мріяв про письменницьку діяльність. Родина не ставала йому на заваді, навіть посильно йому допомагала: на сімейній нараді ухвалено встановити Оноре випробний термін тривалістю два роки та фінансувати його. За той час він мав довести, що в нього є справжнє покликання до письменництва і що він здатний створити значний твір. Бальзак спробував догодити умовам угоди, написавши віршовану драму «Кромвель». І жанр, і естетика твору не відповідали хисту Бальзака. До того ж він робив тільки перші кроки на літературній ниві і не мав досвіду. Отже, твір, попри докази талановитості його автора, виявився невдалим.

З 1821 Бальзак жив у Мансарді, спілкувався з журналістами і створив низку модних тоді «готичних романів», спочатку в співавторстві, а потім самостійно. В них можна побачити набір прийомів і тем, властивих такому типу літератури: руїни замків, таємниці, кістяки та небесно чисте кохання. Ці твори теж не принесли Бальзакові бажаних грошей, але відіграли позитивну роль у становленні письменника: саме на них він вигострював свою майстерність, щоб в 1829, коли з'явився роман «Останній шуан», увійти до французької літератури одним з її найоригінальніших авторів. Двадцяті роки багато в чому ускладнили життя Бальзака. Боротьба з кредиторами — одна з найпопулярніших тем анекдотів, пов'язаних з його ім'ям. Аби позбутися боргів, Бальзак писав безупинно, створюючи роман за романом, працюючи по 16 годин на добу та одержуючи аванси від видавців за ненаписані твори. Крім того, він був світською людиною, завойовував серця жінок, мав славу трохи кумедного «денді». Встигнути скрізь він міг тільки завдяки життєлюбності і працьовитості, які, мов потік, нуртували і виливались на сторінки його книжок.

Згодом письменник використовує «фізіологічний нарис» для створення своїх новел. Саме так виник його всесвітньо відомий твір «Гобсек», що був спочатку «фізіологічним нарисом» про лихваря. Від початку 30-х років Бальзак пише великі прозові твори — романи і повісті («Шагренева шкіра», «Полковник Шабер», «Євгенія Гранде», «Історія величі і падіння Цезаря Біротто» та ін.). Ще на ранніх етапах творчості Бальзак виявив схильність писати твори циклами, внаслідок чого виник задум об'єднати всі романи в епопею.

У 1840 з'явилась і назва -«Людська комедія», а у 1842 — «Передмова». До епопеї увійшло майже все створене Бальзаком у 30-х роках та написане після 1842: романи «Втрачені ілюзії», «Кузина Бетта», «Кузен Понс», «Розкоші і злидні куртизанок» та ін. Останній роман Бальзака «Селяни» залишився незавершеним.

Бальзак і Україна[ред.ред. код]

У 1832 р. письменник отримав листа, що надійшов з Одеси за підписом «Іноземка» з приводу його роману «Тридцятирічна жінка». Авторка послання була багата поміщиця Евеліна Ганська, власниця маєтку поблизу Бердичева. Письменник почав листування з жінкою, а згодом зустрівся з нею у Швейцарії. Ганська була вродливою вельможною жінкою. Між письменником і нею зав'язались дружні стосунки, які невдовзі переросли в справжнє кохання. Вони не могли одружитись, адже Евеліна мала чоловіка. Венцеслав Ганський помер у 1841 р., але закоханим через різні обставини довелось чекати на вінчання ще дев'ять років. Вони зустрічались у різних містах і країнах Європи: у Швейцарії, Відні, Дрездені, Санкт-Петербурзі, а зрештою одружились у Бердичеві. Бальзак двічі відвідував Україну: у вересні 1847-січні 1848 р. і протягом останніх місяців 1849-го до квітня 1850 року. Окрім Верхівні, маєтку Ганської, він кілька разів був у Бердичеві. Україна вразила його своїми полями і родючою землею.

«…Це пустеля, царство хлібів, ці мовчазні прерії Купера, — захоплено зазначав він. — Тут починається український чорнозем, шар чорного і тучного ґрунту завтовшки футів п'ятдесяти, а іноді навіть і більше. Його ніколи не угниють…»

Разом з Ганською Бальзак відвідав Київ і так описав його красу і велич у листі до Лори де Сюрвіль: «…Ось я і побачив цей Північний Рим, це татарське місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії українських степів. Добре поглянути на це ще разок…».

У 1847, 1848 і 1850 роках відвідав Київ (загалом було 6 візитів письменника до Києва). Зупинявся у будинку польських магнатів Ганських на Печерську (неподалік теперішньої вулиці Липської), почав писати нарис «Лист про Київ». Бував у Контрактовому будинку на Подолі під час контрактових ярмарків.

Тривалий час жив у селі Верхівня (нині Житомирської області), в маєтку Ганських (з осені 1847 по лютий 1848 року та з осені 1848 року по квітень 1850 року).

Наприкінці вересня 1848, їдучи до Е. Ганської до с. Верхівня, чекаючи вирішення прикордонних формальностей, на 4 дні зупинився у містечку Вишнівець (нині смт Збаразького району Тернопільської області) в палаці князів Вишневецьких, де жила дочка Ганської Анна, заміжня за графом Ж. Мнішеком. Враження про Вишнівець виклав у листах до Е. Ганської в Париж, назвавши, зокрема, палац і парк на березі Горині «польським Версалем» і запропонувавши проекти вивезення з Вишнівеччини деревини для будівництва залізниці та спорудження тут ставків, суконної фабрики.

У 1850 році одружився з Евеліною Ганською. Вінчання відбулося 2 березня 1850 року в костьолі Святої Варвари міста Бердичів. На вінчанні були присутні дочка Евеліни — Анна, Густав Олізар та граф Жорж Мнішек. Вінчав житомирський прелат Віктор Ожаровський та канонік Йосип Білобоцький.

Листувався, зокрема, з начальником митниці міста Радивилів.

Помер 18 серпня 1850 року у Парижі.

У 2011 році в Бердичеві, навпроти костелу Варвари, було відкрито пам'ятник славетному письменнику. Автором погруддя став житомирський скульптор Василь Фешенко.

На честь Оноре де Бальзака названо перший український клуб Ротарі, що об'єднує франкомовних киян та іноземців, що мешкають у Києві, засідання якого проводяться французькою мовою.

Новаторство Бальзака[ред.ред. код]

Кінець 1820-х і початок 1830-х років, коли Бальзак увійшов в літературу, був періодом найбільшого розквіту творчості романтизму у французькій літературі. Великий роман в європейській літературі до приходу Бальзака мав два основні жанри: роман особистості — авантюрного героя (наприклад, Робінзона Крузо) або самотнього героя («Страждання молодого Вертера» В. Гете) та історичний роман (Вальтер Скотт).

Бальзак відходить і від роману особистості, і від історичного роману Вальтера Скотта. Він прагне показати «індивідуалізований тип». У центрі його творчої уваги, на думку ряду радянських літературознавців, знаходиться не героїчна або видатна особистість, а сучасне буржуазне суспільство, Франція Липневої монархії.

«Етюди про звичаї» розгортають картину Франції, малюють життя всіх станів, всі громадські стани, всі соціальні інституції. Їх лейтмотив — перемога фінансової буржуазії над земельною і родовою аристократією, посилення ролі і престижу багатства, і пов'язане з цим ослаблення або зникнення багатьох традиційних етичних і моральних принципів.

Музеї[ред.ред. код]

У квітні 1959 року в приміщенні Верхівнянського сільськогосподарського технікуму (с. Верхівня) було відкрито кімнату-музей Оноре де Бальзака, а у 1999 році тут засновано Житомирський літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака.

Щороку у день народження Оноре де Бальзака — 20 травня — у Верхівні проводиться Міжнародне літературно-мистецьке свято «Весна Прометея».

Твори[ред.ред. код]

Українські переклади[ред.ред. код]

Переклади творів Бальзака українською мовою з'являються в останній третині XIX ст. У 1884 р. у Львові вийшов роман «Батько Горіо», як літературний додаток до журналу «Діло». Широке входження письменника в українську культуру починається у 20—30-х роках XX ст., коли з'являються в українських перекладах основні його твори. Цей процес тривав у повоєнні роки. Класичними стали переклади українською мовою, що їх виконали І. Сидоренко, Є. Дроб'язко, В. Підмогильний, М. Рудницький та ін.

З 1989 р. здійснено 10-томне видання творів Бальзака українською мовою, у підготовці якого взяли участь перекладачі В. Шовкун, Д. Паламарчук, І. Сидоренко, Т. Воронович тощо. Видано перших п'ять томів. Шостого тома переклав і здав до видавництва В. Шовкун, але його досі не надруковано.

Два Бальзакові романи українською мовою переклала Єлизавета Старинкевич («Розкоші і злидні куртизанок» і «Батько Горіо»).

Існує декілька варіантів українського перекладу роману «Шагреньова шкура» («Шагренева шкіра»). Цей роман перекладали Василь Вражливий (1929 р.), Ольга Крупко.

Одним з перекладачів Бальзака українською мовою був і Анатоль Перепадя («Лілея долини»).

Роман Бальзака «Серафіта» переклав Григорій Філіпчук. [1]

Горіо (Батько Горіо). Київ, Книгоспілка, 1927. Переклав Валер'ян Підмогильний

Шагреньова шкура. Харків, 1929. — 230с. Переклав Василь Вражливий

Бідні родичі. Кузина Бета. Харків-Київ, ДВУ, 1929. Переклав Валер'ян Підмогильний

Бідні родичі. Кузен Понс. Харків-Київ, ДВУ, 1929. Переклав Валер'ян Підмогильний

Гобсек. Х.-О., Держмедвидав, 1930. Переклав Г. Оберемок. Ред. М.Гільов і В. Державин.

Полковник Шабер. Гобсек. Х., ДВУ. 1930. Переклав Г. Оберемок.

Вибрані твори. Том 1. (вийшов лише 1 том). Тридцятилітня жінка. Подвійна родина. Покинута. Оноріна. Крамниця пустуна кота. К., Література і мистецтво. Переклад з фр. за редакцією В. Підмогильного

Втрачені ілюзії. Київ, Держлітвидав, 1937. Переклала Євгенія Русинська, вірші переклав Максим Рильський.

Батько Горіо. Київ, Держлітвидав, 1939. Переклала Єлизавета Старинкевич.

Розкоші і злидні куртизанок. Київ, Держлітвидав, 1941. Переклала Єлизавета Старинкевич.

Гобсек. К., Держлітвидав, 1951. Переклав А. Кашпер.

Вибрані твори. Київ, Держлітвидав, 1953.

Втрачені ілюзії. Київ, Держлітвидав, 1956 (ймовірно, перевидання перекладу 1937 року)

Спадкоємець диявола. К., Держлітвидав, 1958.

Шуани. Батько Горіо. Київ, «Дніпро» 1976. Переклад: Тамара Воронович / Єлизавета Старинкевич. Серія «Вершини світового письменства».

Ежені Гранде. Селяни. Київ, «Дніпро» 1981. Переклад: Елеонора Ржевуцька / Євген Дроб'язко. Серія «Вершини світового письменства».

Втрачені ілюзії. Київ, «Дніпро» 1986. Переклад: Дмитро Паламарчук і Віктор Шовкун, вірші — Максим Рильський. Серія «Вершини світового письменства».

Твори в 10 томах (вийшло тільки 5) 1989—1991.[ред.ред. код]

Том 1.[ред.ред. код]

  1. ШУАНИ АБО БРЕТАНЬ 1799 РОКУ Переклад Тамари Воронович за редакцією Дмитра Паламарчука.
  2. ДІМ З КОТОМ, ЯКИЙ ГРАЄ В М'ЯЧА Переклав Віктор Шовкун
  3. ПОБІЧНА СІМ'Я Переклав Дмитро Паламарчук
  4. СИЛУЕТ ЖІНКИ Переклав Дмитро Паламарчук
  5. ПОКИНУТА Переклав Віктор Шовкун
  6. ПОЛКОВНИК ШАБЕР Переклала Ірина Сидоренко
  7. БАТЬКО ГОРІО Переклад Єлизавети Старинкевич за редакцією Дмитра Паламарчука

Том 2.[ред.ред. код]

  1. ГОБСЕК (усі ці твори переклав Віктор Шовкун)
  2. ТРИДЦЯТИРІЧНА ЖІНКА
  3. СПРАВА ПРО ОПІКУ
  4. ДОЧКА ЄВИ
  5. ДРУГИЙ СИЛУЕТ ЖІНКИ
  6. МОДЕСТА МІНЬЙОН
  7. МЕСА БЕЗВІРНИКА

Том 3.[ред.ред. код]

  1. ШАГРЕНЕВА ШКІРА Переклав Юрій Лісняк
  2. НЕВІДОМИЙ ШЕДЕВР Переклав Віктор Шовкун
  3. ЧЕРВОНА КОРЧМА Переклав Віктор Шовкун
  4. ІСУС ХРИСТОС У ФЛАНДРІЇ Переклав Віктор Шовкун
  5. ЕЛІКСИР ДОВГОЛІТТЯ Переклав Віктор Шовкун
  6. ПОШУКИ АБСОЛЮТУ Переклав Віктор Шовкун
  7. ЛУІ ЛАМБЕР Переклав Віктор Шовкун
  8. СЕРАФІТА Переклав Григорій Філіпчук
  9. РОЗКАЯНИЙ МЕЛЬМОТ Переклав Віктор Шовкун

Том 4[ред.ред. код]

  1. ТУРСЬКИЙ СВЯЩЕНИК Переклав Анатоль Перепадя
  2. ЕЖЕНІ ГРАНДЕ Переклала Елеонора Ржевуцька
  3. ВТРАЧЕНІ ІЛЮЗІЇ Переклали Дмитро Паламарчук і Віктор Шовкун

Том 5[ред.ред. код]

  1. ЛІЛЕЯ ДОЛИНИ Переклав Анатоль Перепадя
  2. СТАРА ПАННА Переклав Дмитро Паламарчук
  3. МУЗЕЙ СТАРОЖИТНОСТЕЙ Переклав Віктор Шовкун
  4. БАЛАМУТКА Переклав Юрій Лісняк

Історія тринадцятьох. Переклав Віктор Шовкун. Львів «Апріорі» 2013 р. 576 с.

Література[ред.ред. код]

  • Бубній П., Ковальков Ю. Остання любов Бальзака // Вільне життя. — 2001. — 26 трав.
  • Дорогих Т. В., Чернега В. Г. Оноре де Бальзак і Верхівня. — Вінниця. Тірас, 2004. — 68 с.
Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.

Посилання[ред.ред. код]

Твори Бальзака онлайн[ред.ред. код]

Сайти, присвячені життю й творчості Бальзака[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Література Це незавершена стаття про літератора.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.