Онуфрієнко Василь Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Онуфрієнко Василь Йосипович
Народився 6 травня 1920(1920-05-06)
Кишеньки
Помер 24 грудня 1992(1992-12-24) (72 роки)
Сідней
Громадянство Австралія Австралія
Діяльність поет
перекладач

Василь Йосипович Онуфрієнко (англ. Wasyl Onufrienko, *6 травня 1920(19200506), с. Кишеньки, Кобеляцький район Полтавська область — †24 грудня 1992, Сідней, Австралія) — український поет, редактор, радіожурналіст, перекладач, учитель, член уряду УНР на вигнанні, лауреат УММАН.

Біографія[ред. | ред. код]

Василь Онуфрієнко народився 6 травня 1920 в с. Кишенька на Полтавщині в селянській родині. В с. Кишеньці закінчив десятирічку. Вступив до Харківського Інституту Журналістики, але в 1938 не було набору на перший курс, і після іспитів довелося повертатися додому та ставати викладачем української та російської мов та літератури в середній школі у с. Озера, Кишенського району (1938–1940). Навчався заочно на мовно-літературному факультеті Кременчуцького Учительського Інституту, який закінчив у 1940.[1]

Перед війною залишив працювати до редакції кишенської райнової газети «Соціялістичне село». Через поганий зір не був мобілізований до війська. Залишився під німецькою окупацію і в листопаді 1942 разом з дружиною був вивезений на роботу до Німеччини. Працював на заводі в місті Андернах на Рейні.[1]

Під час перебування на примусових роботах у Німеччині влаштувався в Берліні на працю коректора в журналі «Дозвілля», що виходив для робітників із Сходу (літературно-розваговий журнал-двотижневик). Тут також друкувалися його твори.[2]

З 1945 жив у таборі переміщених осіб (англ. "DP camp") в Реґензбурзі; займався літературною діяльністю, дописував до газет і журналів.[3]

1949 переїхав до Австралії і поселився в Сіднеї.

Творчість[ред. | ред. код]

Перші поезії з'явилися друком 1938, у 1948 одержав другу нагороду на конкурсі спогадів товариства колишніх політичних в'язнів у Німеччині. 1952–1955 переклав українською мовою австралійських поетів Генрі Ловсона, Генрі Кендала, Ендрю Бенджо Патерсона та інші.

В кінці 70-х років написав комедію «Заморські гості», яка йшла двічі в Аделяїді (1965), а тричі в Сіднеї (1967–1968) на українських сценах.

Видання[ред. | ред. код]

  • «Сталін у пеклі», Гумористична поема (Новітня Енеїда) / Мельбурн: в-во Б. Ігнатова, 1956 — 64 с.[1]
  • «Симон Петлюра», поема. 1961
  • «Земля Незабутня», Поезії / Сідней, Мельбурн: в-во «Просвіта», 1976 — 95 с.
  • «Україна моя», Поезії / Сідней: в-во «Фундація Українознавчих Студій в Австралії», 1994 — 91 с. ISBN 0-908168-03-9
  • «Полтава», Поезії 1943–1956 / Сідней: в-во «Фундація Українознавчих Студій в Австралії», 1995–247 с. ISBN 0-908168-09-X
  • «Ватра», Поезії 1943–1956 / Сідней: в-во «Фундація Українознавчих Студій в Австралії», 1995–124 с. ISBN 0-908168-10-1
  • «Поезії», вірші оригінальні і перекладені 1956–1992 / Сідней: в-во «Фундація Українознавчих Студій в Австралії», 1996–124 с. ISBN 0-908168-09-8

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Марія Онуфрієнко «Поет Василь Онуфрієнко (за автобіографією)», передмова до збірки «Полтава», поезії 1943-56 / Сідней: в-во «Фундація Українознавчих Студій в Австралії», 1995 — 247 с. ISBN 0-908168-09-X
  2. Петро Ротач. Розвіяні по чужині. Полтавці на еміграції. Короткий біобібліографічний довідник. — Полтава, 1998
  3. Енциклопедія української діяспори / гол. ред. Василь Маркусь ; Наукове Товариство ім. Шевченка, Національна академія наук України. — К. : ІНТЕЛ, 1995. — Т. 4 : Австралія, Азія, Африка. — ISBN 978-5-7702-1069-9.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Біляїв В. Співець землі незабутньої: Василь Онуфрієнко // «На неокраянім крилі…». — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — С. 201–219.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.