Онілова Ніна Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ніна Андріївна Онілова
OnilovaNinaAndr.jpg
Народилася 10 квітня 1921(1921-04-10)
Новомиколаївка
Померла 8 березня 1942(1942-03-08) (20 років)

Громадянство СРСР СРСР
Звання старший сержант
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора

Ніна Андріївна Онілова (10 квітня 1921, Новомиколаївка — 8 березня 1942) — Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир кулеметного розрахунку 54-го стрілецького полку 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії Приморської армії Кримського фронту, старший сержант.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася 10 квітня 1921 року в селі Новомиколаївці (нині Фрунзівського району Одеської області) в селянській родині. Українка. Рано втративши батьків, виховувалася в одеському дитячому будинку. Закінчила середню школу. Працювала швачкою на Одеській трикотажній фабриці. Одночасно навчалася в аероклубі.

У Червоній Армії з серпня 1941 року. З цього ж часу на фронті. В оборонних боях на підступах до Одеси Ніна Онілова зі своїм розрахунком відбивала численні атаки, завдаючи великих втрат ворогові. В одному з боїв була важко поранена, але після лікування знову повернулася у свою дивізію. За бої під Одесою була нагороджена орденом Червоного Прапора.

У середині жовтня 1941 року у складі 25-ї Чапаєвської дивізії захищала Севастополь. 27 лютого 1942 року з розрахунком при обороні Севастополя в районі хутора Мекензі знищила дві кулеметні точки ворога. 1 березня 1942 року залишившись з розрахунку одна в живих, продовжувала відбивати атаки противника. У бою була важко поранена. Померла в ніч на 8 березня 1942 року.

Могила Ніни Онілової

Похована на цвинтарі Комунарів у Севастополі.

Нагороди[ред.ред. код]

Звання Героя Радянського Союзу присвоєне посмертно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 травня 1965 року.

Нагороджена орденами Леніна, Червоного Прапора.

Пам'ять[ред.ред. код]

Ім'я Героїні було присвоєно Севастопольської швейній фабриці, піонерським дружинам ряду шкіл Одеси, вулицям в Одесі та Севастополі[1].


Примітки[ред.ред. код]

  1. Присвоєне 17 квітня 1951 року. На будинку № 37 встановлена анотаційна дошка

Література[ред.ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
  • Криштоф Е. Г. Сто рассказов о Крыме. — Симферополь, 1985
  • Легендарные Герои-комсомольцы. Вып V и VI. 1973.
  • Подвиг во имя жизни. — Одесса, 1984
  • Хлебников Н. М. Под грохот сотен батарей. — М.: Воениздат, 1974