Опарін Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Опарін Олександр Іванович
Oparin.jpg
Народився 18 лютого (2 березня) 1894(1894-03-02)
Углич
Помер 21 квітня 1980(1980-04-21) (86 років)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Країна СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність біолог, біохімік, хімік
Alma mater МДУ
Галузь біохімія
Заклад МДУ, Інститут біохімії АН СРСР
Ступінь Доктор біологічних наук (1934)
Аспіранти, докторанти Q28359230? і Boris Vardapetyand
Членство Академія наук НДР, Леопольдина, Російська академія наук і Академія наук СРСР
Відомий завдяки: теорію виникнення життя на Землі
Нагороди

CMNS: Опарін Олександр Іванович у Вікісховищі

Олександр Іванович Опарін (нар. 18 лютого (2 березня) 1894(18940302) — пом. 21 квітня 1980) — радянський біолог та біохімік, який створив теорію виникнення життя на Землі з абіотичних компонентів; академік АН СРСР (1946; член-кореспондент з 1939), Герой Соціалістичної Праці (1969).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 лютого (2 березня) 1894 року в місті Угличі.

У 1917 р. закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету МДУ. У 1925 р. почав викладати у МДУ курс лекцій. Доктор біологічних наук (1934).

З початку 1935 р. починає свою роботу Інститут біохімії АН СРСР, заснований Опаріним спільно з О. Н. Бахом. З самого заснування інституту Опарін керував Лабораторією ензимології, яка в майбутньому перетворилася на Лабораторію еволюційної біохімії та субклітинних структур. До 1946 р. він був заступником директора, після смерті О. Н. Баха — директором цього інституту.

3 травня 1924 р. на зборах Російського ботанічного товариства виступив з доповіддю «Про виникнення життя», в якій запропонував теорію виникнення життя з бульйону органічних речовин. У середині XX століття були експериментально отримані складні органічні речовини під час пропускання електричних зарядів через суміш газів і парів, яка гіпотетично збігається зі складом атмосфери древньої Землі. Як протоклітини, Опарін розглядав коацервати — органічні структури, оточені жировими мембранами.

У 19421960 роках О. І. Опарін завідував кафедрою біохімії рослин МДУ, де читав курси лекцій із загальної біохімії, технічної біохімії, спецкурси з ензимології і з проблеми походження життя.

Після смерті у 1951 році С. І. Вавилова О. І. Опарін став 2-м головою правління Всесоюзного просвітницького товариства «Знання». Залишався на цьому посту по 1956 рік, коли головою «Знання» був обраний М. Б. Мітін.

Помер 21 квітня 1980 р. Похований на Новодівичому кладовищі у Москві.

Опарін і лисенківщина[ред. | ред. код]

У період лисенківщини Опарін підтримав Лисенка, за власними словами, побоюючись можливих репресій[1], проте, за твердженням В. Я. Александрова

Опарін на самому кінці 1955 року продовжував старанно відстоювати лженауку не тільки Лисенка, а й Лепешинської, попри те, що до цього часу було вже опубліковано немало статей, що викривають їхні дані, і попри те, що не було вже підстави боятися репресій за відстоювання істин цієї науки.

В. Я. Александров. Важкі роки радянської біології.

Його досліди щодо самозародження стали аргументом прихильників мічурінської біології.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні праці з біохімічних основх переробки рослинної сировини, дії ферментів в рослинах, проблеми виникнення життя на Землі. Вчений був основоположником технічної біохімії в СРСР.

Основні роботи по біохімії виноробства стосуються ролі біохімії в технології виноградних вин, окислювальних процесів при приготуванні і старінні вина, перетворенні азотистих речовин шампанського, біохімічних процесів, що протікають в шампанському в період післятиражної витримки та інше. Автор понад 500 наукових праць. Серед них:

  • О превращении азотистых веществ шампанского. — Биохимия, 1945, т. 10, вып. 4 (у співавторстві);
  • Влияние автолизатов на ход послетиражной выдержки шампанского. — Виноделие и виноградарство СССР, 1946, № 6 (у співавторстві);
  • Природа и механизм действия дрожжевой инвертазы. — М., 1955;
  • Жизнь, ее природа, происхождение и развитие. — 2-е изд. — М., 1968.

У 1970 року було організовано Міжнародне наукове товариство з вивчення виникнення життя (International Society for the Study of the Origin of Life), першим президентом, а потім почесним президентом якого був обраний Опарін. Був почесним членом АН Болгарії, НДР, Куби, Іспанії та Італії, членом Німецької академії натуралістів «Леопольдіна» (НДР)[2].

Пам'ять[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Олександр Іванович Опарін. Архів оригіналу за 4 червня 2008. Процитовано 10 лютого 2012. 
  2. Энциклопедия виноградарства / главный редактор А. И. Тимуш. — Кишинев : Главная редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1986. (рос.)