Операція «Вілфред»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Операція «Вілфред»
Operation Wilfred
Битва за Атлантику
Британський легкий крейсер HMS «Бірмінгем», що залучався до проведення операції «Вілфред» для постановки загороджень поблизу селища Бад.
Британський легкий крейсер HMS «Бірмінгем», що залучався до проведення операції «Вілфред» для постановки загороджень поблизу селища Бад.

Британський легкий крейсер HMS «Бірмінгем», що залучався до проведення операції «Вілфред» для постановки загороджень поблизу селища Бад.
Координати: 61° пн. ш. 8° сх. д. / 61° пн. ш. 8° сх. д. / 61; 8
Дата: 89 квітня 1940 року
Місце: Норвезьке море
Результат: успішне проведення мінування
Сторони
Союзники:
Велика Британія Велика Британія
Країни Осі:
Третій Рейх Третій Рейх
Військові формування
1 лінійний крейсер, 1 легкий крейсер, флотилія есмінців

Операція «Вілфред» (англ. Operation Wilfred) — морська військова операція з постановки мінних загороджень у територіальних водах Норвегії між берегами та її островами, що проводилася у квітні 1940 року силами британського флоту під час Другої світової війни. Операція Королівського флоту мала за мету запобігання транспортування стратегічно важливої шведської залізної руди (з неї вироблялось понад 40 % озброєння та військової техніки вермахту) через порти Норвегії морем до Третього Рейху. Усвідомлюючи, що такий крок викликає певну реакцію з боку гітлерівського керівництва, британське командування розробило окремий план вторгнення до нейтральної Норвегії — план R 4.

Історія

[ред. | ред. код]

3 квітня 1940 року чотири крейсери «Бервік», «Йорк», «Девоншир» та «Глазго» прибули до порту Росайт для завантаження морського десанту — Королівського лінкольширського полку[en], який мав висадитись, у разі необхідності за планом R 4, в Норвегії, у разі загрози вторгнення німецького вермахту до країни. Решта сил морського десанту завантажувалась на десантно-транспортні судна в Клайді й перебували в готовності до операції.

5 квітня велика група кораблів британського флоту на чолі з лінійним крейсером «Рінаун» та крейсером «Бірмінгем» та десантною групою з формуваннями, що мали висаджуватись на норвезький берег, вийшли з військово-морської бази Скапа-Флоу та попрямували на Норвегію.

За планом британці передбачали встановлення двох мінних полів. Перше у затоці Вестфіорд, поза Лофотенських островів, де проходив прямий шлях до порту Нарвік, звідкіля здійснювалось перевезення шведської залізної руди. Друге — на 3/4 загальної довжини маршруту поздовж західного норвезького узбережжя неподалік від півострову Стад, приблизно на півшляху між Фарерськими островами та Ісландією. Для імітації постановки мінного поля замислювалось провести демонстраційні заходи поблизу Бад, Крістіансунн.

7 квітня сили розділилися, й розійшлись за своїми напрямками, де згодом міноносці встановили мінні поля.

Склад груп мінування

[ред. | ред. код]
Оперативна група «WV» (затока Вестфіорд)
Оперативна група «WB» (Бад)
Оперативна група «WS» (Стад)

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Derry, T. K. (2004). Butler, J. R. M. (ред.). The Campaign in Norway. History of the Second World War, United Kingdom Military Series (вид. Naval & Military Press). London: HMSO. ISBN 1-845740-57-2. Процитовано 7 лютого 2016.
  • Roskill, S. W. (1957). Butler, J. R. M. (ред.). The Defensive. History of the Second World War United Kingdom Military Series: The War at Sea 1939–1945. Т. I (вид. 4th impr.). London: HMSO. OCLC 881709135. Процитовано 7 лютого 2016.

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
Джерела