Операція «Маріта»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Операція «Маріта»
Частина Середземноморського театру воєнних дій Другої світової війни
Німецькі війська входять до Афін. 27 квітня 1941

Німецькі війська входять до Афін. 27 квітня 1941
Координати: 38°30′ пн. ш. 23°00′ сх. д. / 38.500° пн. ш. 23.000° сх. д. / 38.500; 23.000
Дата: 6 квітня 1941 — 23 квітня 1941
Місце: Албанія, материкова частина Греції і грецькі острови
Результат: Вирішальна перемога країн Осі
Сторони
Flag of Nazi Germany (1933-1945).svg Німеччина
Flag of Italy (1861-1946).svg Італія
State Flag of Greece (1863-1924 and 1935-1970).svg Греція
Велика Британія Велика Британія
Австралія Австралія
Нова Зеландія Нова Зеландія
Командувачі
Flag of Nazi Germany (1933-1945).svg Вільгельм Ліст
Flag of Nazi Germany (1933-1945).svg Максиміліан фон Вейхс
Flag of Nazi Germany (1933-1945).svg Курт Штудент
Flag of Italy (1861-1946).svg Уго Кавальєро
Flag of Italy (1861-1946).svg Джованні Мессе
State Flag of Greece (1863-1924 and 1935-1970).svg Александрос Папагос
Велика Британія Генрі Мейтленд Вільсон
Військові сили
Flag of Nazi Germany (1933-1945).svg: 680 000 солдатів, 1200 танків, 700 літаків
Flag of Italy (1861-1946).svg: 565 000 солдатів, 463 літаків, 163 танки
State Flag of Greece (1863-1924 and 1935-1970).svg: 430 000 солдат, 20 танків[1]
Велика Британія Велика Британія: 62 612 чоловіків, 100 танків, 200–300 літаків
Втрати
Flag of Nazi Germany (1933-1945).svg 1099 загиблих, 3752 поранених, 385 зниклих безвісти[2]
Flag of Italy (1861-1946).svg 13 755 загиблих, 63 142 поранених, 25 067 зниклих безвісти
State Flag of Greece (1863-1924 and 1935-1970).svg: 13 408 загиблих, 42 485 поранених, 1290 зниклих безвісти, 270 000 захоплених

Опера́ція «Марі́та» (нім. Unternehmen Marita) — операція німецьких військ з захоплення Греції в 1941 році.

Передумови[ред. | ред. код]

29 жовтня Фашистська Італія оголосила війну Греції. Стратегічним плацдармом для нападу на країну була окупована ще в 1939 році Албанія. Наступ на Грецію вели італійські дивізії "Тосканські вовки", "Феррарські геркулеси", "Напівбоги з Італії", "Червоні дияволи з П’ємонту". Війна розвивалася невдало для Муссоліні 5 листопада 1940 р. грецька армія завдала поразки італійській армії і витіснила її на територію Албанії. Муссоліні звернувся до Гітлера по допомогу у війні проти Греції. Італія отримала допомогу від Німеччини в обмін на військову присутність Німеччини у східній частині Середземного моря (це був для Гітлера найближчий шлях в Індію).

Англійське командування з воєнних баз в Єгипті в листопаді 1940 р. активізувало бойові дії проти італійського флоту. 11 листопада 20 англійських бомбардувальників завдали серйозного удару по італійському флоту, що перебував в бухті Таранто. З цих пір Англія змогла вільно проводити свої конвої через усе Середземне море.

У Німеччині були завчасно розроблені (в жовтні 1940 р. генералом Гальдером) плани оволодіння Балканами. Німецькі агенти проникли в державний апарат Югославії, а воєнна розвідка діяла на усій території Югославії. До того ж німецька національна меншина в Югославії створила свої штурмові загони типу (СА) для захисту своїх поселень у разі війни.

Хід операції[ред. | ред. код]

Вторгнення в Грецію розпочалося одночасно із вторгнення в Югославію. Проти 430 тис. солдатів і офіцерів грецької армії і британського корпусу Німеччина виставила угруповання в 680 тис. чоловік.

Греки перш за все, оборонялися біля кордону Болгарії, з території якої рухалися німці. Після кількох днів запеклих боїв частин вермахту вдалося прорвати фронт через південно-східний край Югославії. 9 квітня 1941 року німці підійшли до Салонік. 11 квітня стався великий бій між дивізією СС «Адольф Гітлер» і британськими танкістами. І все ж загальна картина складалася на користь Німеччини. Британцям довелося відступати по гірських перевалах. Танки і вантажівки в поспіху кидали або знищували. Разом з британцями і греками через Грецію йшла розгромлена югославська армія. Відступаючі на південь військові колони піддавалися нальотам люфтваффе. Того разу літаки Messerschmitt під командуванням генерала Ріхтгофена переграли ескадрильї Королівських ВПС. Ті ж німецькі льотчики, яких вдавалося збити, наштовхувалися на вкрай жорстоке поводження грецьких селян.

17 квітня 1941 року капітулювала Югославія. А 18-го, після рішення грецького уряду і короля Георга II евакуюватися на Крит, а потім на контрольований британцями Кіпр, голова уряду Коризис, усвідомлюючи приреченість Греції, покінчив життя самогубством[3].

Новий прем'єр Еммануїл Цудерос зажадав від командування армії продовжити опір. Але серед грецького генералітету вже розвинулися настрої поразки. Військова верхівка почала тиснути на уряд, підштовхуючи міністрів до мирних переговорів з Німеччиною. Відбувся військовий заколот, в результаті якого лояльний вліді командувач був замінений на генерала Георгіоса Цолакоглу. 21 квітня 1941 року в порушення рішення уряду він підписав в Ларисі за Грецію акт про капітуляцію. Але оскільки Цолакоглу не мав на це законних повноважень, капітуляція зізнавалася багатьма греками. Незважаючи на свою поразку у війні з греками, італійці висловили протест з приводу того, що капітуляція була підписана без них. Фюрер не відмовив своїм союзникам, замінивши представника Німеччини на церемонії капітуляції. Документ переробили і заново підписали в Салоніках 23 квітня 1941-го. 16 грецьких дивізій склали зброю.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ziemke, Earl F. "Balkan Campaigns". World War II Commemoration. Grolier. Archived from the original on 5 February 2007. Retrieved 4 April 2007.
  2. Richter 1998, pp. 595–97.
  3. Thermopylae Stand Expected by Nazis. The Milwaukee Star-Journal (Milwaukee). 20 квітня 1941. с. 1. Процитовано 2013-12-15. 

Джерела[ред. | ред. код]

Літуратура[ред. | ред. код]

  • Barber, Laurie; Tonkin-Covell, John (1990). Freyberg: Churchill's Salamander. Hutchinson. ISBN 978-1-86941-052-0. 
  • Bitzes, John (1989). Greece in World War II: To April 1941. Sunflower University Press. ISBN 978-0-89745-093-5. 
  • Bosworth, R. J. B. (2002). Mussolini. London: Hodder Arnold. ISBN 978-0-340-73144-4. 
  • Churchill, Winston (1974). У Rhodes James, Robert. His Complete Speeches, 1897–1963. Chelsea House Publisher. ISBN 978-0-8352-0693-8. 
  • Ciano, Galeazzo (1946). The Ciano Diaries, 1939–1943: The Complete, Unabridged Diaries of Count Galeazzo Ciano, Italian Minister for Foreign Affairs, 1936–1943. Doubleday. OCLC 245645. 
  • Ėrlikhman, Vadim (1946). The Ciano Diaries: the Complete, Unabridged Diaries of Count Galeazzo Ciano, Italian Minister for Foreign Affairs, 1936–1943. Doubleday. OCLC 245645. 
  • Goebbels, Joseph (1982). Diaries, 1939–41. transl Fred Taylor. Hamish Hamilton. ISBN 978-0-241-10893-2. 
  • Hitler, Adolf (1981). Hitlers politisches Testament. Die Bormann Diktate vom Februar und April 1945 [Hitler's political testament. The Bormann dictations from February and April 1945] (German). Hamburg: Albrecht Knaus. ISBN 978-3-81355-111-2.