Операція «Поза межами»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Операція «Поза межами»
‏מחוץ לקופסה‏‎
Арабо-ізраїльський конфлікт
Сирійський реактор до і після атаки
Дата6 вересня 2007
МісцеДайр-ез-Заур, Сирія
35°42′28″ пн. ш. 39°50′01″ сх. д. / 35.70778° пн. ш. 39.83361° сх. д. / 35.70778; 39.83361
Результат знищено сирійський ядерний реактор
Сторони
Ізраїль Ізраїль Сирія Сирія
Сили
4 винищувачі F-15I Ra'am
4 винищувачі F-16I Sufa		 сили протиповітряної оборони

Операція «Поза межами» (івр. ‏מחוץ לקופסה‏‎‎, англ. Outside the Box), раніше також відома, як «Фруктовий сад» (івр. מבצע בוסתן‎, англ. Orchard) [1][2] — операція, під час якої ізраїльські ВПС здійснили повітряний напад на сирійський ядерний реактор, розташований в мухафазі Дайр-ез-Заур[3].

Напад відбувся після півночі (місцевого часу) 6 вересня 2007 року. До складу групи, що здійснила атаку, входили винищувачі F-15I Ra'am та F-16I Sufa з повітряних баз «Хацерім» і «Рамон»[2][4]. Усього в операції брали участь вісім літаків.[5].

Внаслідок атаки будівля і реактор були повністю зруйновані без можливості відновлення.

Розвідувальна інформація[ред. | ред. код]

Навесні 2004 року Агентство національної безпеки США (АНБ) зафіксувало велику кількість телефонних дзвінків між Сирією та Північною Кореєю, серед яких переважали зв'язки між Пхеньяном і Аль-Кібар, невеликим населеним пунктом у сирійській пустелі. Інформація АНБ була передана ізраїльському підрозділу радіорозвідки 8200.[6]

З кінця 2004 року військова розвідка Ізраїлю (АМАН) та Моссад отримували неперевірену інформацію про іноземних експертів, що допомагають Сирії розробити військову ядерну програму. Розглядалася можливість будівництва ядерного реактора за допомогою Північної Кореї або Пакистану.[7]

Протягом наступного року розвідка та Моссад збирали інформацію щодо сирійської ядерної програми. У квітні 2006 року підрозділ військової розвідки 9900, що спеціалізується на аналізі супутникових зображень, виявив підозрілу будівлю в північній частині Дайр-ез-Заур. АМАН визначив структуру сирійського ядерного реактора та ще кілька підозрілих будівель поблизу Дайр-ез-Заур, на північний схід від Дамаску. За оцінками АМАН, реактор мав бути введений в експлуатацію вже наприкінці 2007 року.[7]

У наступні місяці пошуки сконцентрувалися на збиранні розвідувальних даних про підозрілий об'єкт і на початку березня 2007 року Моссад отримав знімки, зроблені в середині будівлі. Ці фотографії остаточно підтвердили підозри Ізраїлю.[8] Близько 10 отриманих фото не залишили сумніві, що це плутонієвий реактор. Він був розташований далеко від населених місць, менш ніж за 1 кілометр від річки Євфрат, поблизу іранського та турецького кордонів. На знімках були зафіксовані північнокорейські працівники, а зовнішній вигляд реактора був ідентичним унікальному реактору Йонбьон, побудованому Північною Кореєю в попереднє десятиліття.[4] На одній з фотографій були упізнані поруч Чон Чібу та Ібрагім Отман, відповідно, провідний спеціаліст північнокорейської ядерної програми, головний інженер реактора Йонбьон та директор Сирійської комісії з атомної енергії.[6]

Контакти зі США[ред. | ред. код]

У квітні 2007 року міністр оборони Ізраїлю Амір Перец ознайомив з ситуацією тодішнього міністра оборони США Роберта Гейтса під час його візиту до Ізраїлю.

Одночасно голова Моссаду Меїр Даган вирушив до Вашингтона і зустрівся з цього приводу з директором ЦРУ Майклом Гейденом, віце-президентом Чейні та радником з питань національної безпеки Стівеном Гедлі. За дорученням президента Буша надана ізраїльтянами інформація була перевірена й підтверджена ЦРУ, Національною агенцією з геопросторової розвідки та експертами з ядерної зброї.[4]

Проте Сполучені Штати, за результатами внутрішніх дискусій, вирішили утриматися від проведення військової операції. Офіційно причиною була названа низька впевненість щодо використання реактора саме у збройних цілях.[9]

Більш важливими причинами відмови були наслідки попереднього втручання в Іраку, непевність у можливостях Ізраїлю захиститися в разі сирійської відповіді, заплановані переговори світових держав з Північною Кореєю щодо її ядерного проекту та перспективи близькосхідної мирної конференції.[4]

Рішення про операцію[ред. | ред. код]

Зважаючи на ситуацію, ізраїльське керівництво вирішило діяти самостійно.

Серед ізраїльських високопосадовців відбулася дискусія щодо терміновості і можливих наслідків операції. Реакція Сирії була непередбачуваною і, одночасно з підготовкою атаки на реактор, сухопутні війська влітку 2007 року готувалися до можливої масштабної війни на півночі. У підсумку була обрана стратегія авіаційного удару.[4]

На початку вересня 2007 американський журналіст звернувся до прес-секретаря ізраїльського посольства у Вашингтоні із питанням, чи відомо Ізраїлю про військовий ядерний реактор, який будує Сирія на своїй території. Такі повідомлення в ЗМІ могли б попередити Башара Асада про розкриття його таємниці та викликати його превентивні дії. Тому 5 вересня ізраїльський уряд обговорив ситуацію останній раз і надав прем'єр-міністру Ехуду Ольмерту, міністру оборони Ехуду Бараку та міністру закордонних справ Ципі Лівні повноваження схвалити військовий підхід та терміни атаки.[4]

Атака[ред. | ред. код]

Винищувач F-15I Ra'am 69-ї ескадрильї

У ніч з 5 по 6 вересня 2007 р. Ехуд Ольмерт прибув до командного бункера ВПС Ізраїлю в штаб-квартирі ЦАХАЛ у Тель-Авіві. Разом із прем'єром за перебігом подій стежили Ехуд Барак, Ципі Лівні, начальник АМАН Амос Ядлін та начальник штабу ЦАХАЛ Габі Ашкеназі. Підготовку, планування та безпосереднє керівництво атакою здійснював командувач ВПС Ізраїлю генерал-лейтенант Еліезер Шкеді.[10]

Операція розпочалася о 22:30. Чотири винищувачі F-15I Ra'am 69-ї ескадрильї, два винищувачі F-16I Sufa 253-ї ескадрильї та два F-16I Sufa 119-ї ескадрильї були підняті з повітряних баз «Хацерім» і «Рамон». Вони пролетіли в бік Середземного моря, потім уздовж узбережжя на північ, далі повернули на схід в бік кордону між Туреччиною і Сирією. Між 0:40 та 0:53 за місцевим часом сирійський ядерний об'єкт був атакований і повністю зруйнований. До 2:30 ранку всі літаки благополучно повернулися на аеродроми базування. Отримані наступного ранку супутникові знімки довели, що реактор зруйнований і відновленню не підлягає.[2][4][7]

Сирійська реакція[ред. | ред. код]

Винищувач ВПС Ізраїлю F-16I Sufa

Наступного дня офіційне Сирійське інформаційне агентство SANA повідомило, що ізраїльські літаки проникли в повітряний простір країни, скинули боєприпаси в пустелі без жодної шкоди і були вигнані з території країни вогнем протиповітряної оборони.[11]

За три тижні, в інтерв'ю Бі-бі-сі Башар Асад повідомив, що ізраїльські військові літаки здійснили напад на військову будівлю, яку ніхто не використовував, і що Дамаск має право на відповідь.[12]

1 жовтня 2007 року на щорічних дебатах Генеральної Асамблеї ООН міністр закордонних справ Сирії Валід аль-Муалем звинуватив Ізраїль у посиленні напруги в регіоні і закликав Раду Безпеки засудити порушення кордону 6 вересня, як акт ізраїльської агресії, але мети і результатів нападу не вказав.[13]

Міжнародна реакція[ред. | ред. код]

Ізраїль намагався утримуватися від будь-яких публічних заяв про події. Ізраїльське керівництво вважало, що збереження таємниці допоможе сирійському диктаторуБашару Асаду врятувати обличчя і не змусить його надавати відповідь, яка могла б призвести до повномасштабної війни.[8]

Тим не менш, інформація щодо інциденту, з посиланням на різноманітні джерела, почала з'являтися у світових ЗМІ майже одразу.

Північна Корея невдовзі заявила, що недавні повідомлення засобів масової інформації щодо надання Кореєю допомоги в ядерній програмі Сирії є безпідставними, це змова, спрямована проти поліпшення стосунків КНДР зі Сполученими Штатами[14]

Наприкінці жовтня 2007 року The Washington Post, з посиланням на незалежних експертів Інституту науки та міжнародної безпеки, Девіда Олбрайта й Пола Бренана ідентифікували за фотографіями знищений сирійський об'єкт як газографітовий ядерний реактор, ідентичний до південнокорейського і здатний виробляти ядерний матеріал для однієї бомби на рік. Ізраїльські чиновники і Білий дім відмовилися від коментарів.[15]

У заяві Білого дому від 24 квітня 2008 року повідомлялося, що за даними американської розвідки, ядерний об'єкт, побудований Сирією у співробітництві з Північною Кореєю, мав використовуватися для військових цілей.[16] 28 квітня 2008 року цю точку зору підтвердив тодішній директор ЦРУ Майкл Хайден.[17]

За кілька місяців США зажадали від МАГАТЕ провести розслідування «можливої ​​секретної ядерної програми Сирії». Діяльність експертів МАГАТЕ в Сирії спіткала утруднення, тому у попередньому звіті МАГАТЕ не вистачало доказів того, що об'єкт міг бути використаний для визначених США та Ізраїлем цілей.[18]. Остаточний результат тесту повинен був стати відомим після розслідування[19].

Згідно зі звітом МАГАТЕ 2011 року, бомбардована будівля за типом і розміром була подібна до реактора, а знайдені на місці зразки доводили зв'язок з ядерною діяльністю.[20]

21 березня 2018 року Ізраїль вперше офіційно визнав[5], що 2007 року він бомбардував сирійський ядерний реактор і нагадав, що ця атака повинна стати попередженням Ірану щодо недозволеності розробки ядерної зброї.[4][21]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Peter Beaumont (16 вересня 2007). Was Israeli raid a dry run for attack on Iran? (англ.). The Observer. Процитовано 22 березня 2018.
  2. ↑ а б в Tal Giladi (21 березня 2018). The Untold Story: IAF Attack of Syrian Nuclear Reactor (англ.). Israeli Air Force. Процитовано 23 березня 2018.
  3. ↑ Officials say Israel raid on Syria triggered by arms fears (англ.). Reuters. 12 вересня 2007. Процитовано 22 березня 2018.
  4. ↑ а б в г д е ж и Noam Gil (21 березня 2018). Israel confirms attacking Syrian nuclear reactor in 2007 (англ.). YNETnews.com. Процитовано 22 березня 2018.
  5. ↑ а б The Secret Operation Revealed a Decade Later (англ.). IDF. 21 березня 2018. Процитовано 22 березня 2018.
  6. ↑ а б Erich Follath, Holger Stark (November 02, 200). How Israel Destroyed Syria's Al Kibar Nuclear Reactor (англ.). Der Spiegel. Процитовано 23 березня 2018.
  7. ↑ а б в Or Heller (21.03.2018). Israel Confirms 2007 Attack on Syrian Nuclear Reactor (англ.). Israel Defense. Процитовано 23 березня 2018.
  8. ↑ а б Judah Ari Gross (21 березня 2018). Ending a decade of silence, Israel confirms it blew up Assad's nuclear reactor (англ.). The Times of Israel. Процитовано 23.03.2018.
  9. ↑ Bob Woodward (11 вересня 2011). In Cheney’s memoir, it’s clear Iraq’s lessons didn’t sink in (англ.). The Washington Post. Процитовано 23.03.2018.
  10. ↑ Tal Giladi (21 березня 2018). Maj. Gen. (Res') Shkedi on Syria (англ.). Israeli Air Force. Процитовано 23 березня 2018.
  11. ↑ BBC News (6 вересня 2007). Syria 'fires on Israel warplanes' (англ.). Процитовано 24 березня 2018.
  12. ↑ BBC News (1 жовтня 2007). Assad sets conference conditions (англ.). Процитовано 24 березня 2018.
  13. ↑ UN News (1 жовтня 2007). Syrian Foreign Minister says Security Council should condemn Israeli acts (англ.). Процитовано 24 березня 2018.
  14. ↑ Stephen Farrell (18 вересня 2007). N.Korea calls Syria nuclear ties report "conspiracy" (англ.). Reuters. Процитовано 22 березня 2018.
  15. ↑ Robin Wright, Joby Warrick (24 жовтня 2007). Photographs Said to Show Israeli Target Inside Syria (англ.). The Washington Post. Процитовано 23.03.2018.
  16. ↑ Robin Wright (24 квітня 2008). N. Koreans Taped At Syrian Reactor (англ.). The Washington Post. Процитовано 23.03.2018.
  17. ↑ Randall Mikkelsen (29 квітня 2008). Syrian reactor capacity was 1-2 weapons/year -CIA (англ.). Reuters. Процитовано 23.03.2018.
  18. ↑ U.S. Demands More Details From IAEA Syria Probe (англ.). Fox News. 25 вересня 2008. Процитовано 22 березня 2018.
  19. ↑ Nuclear Threat Initiative (2011). Syria Nuclear Chronology - 28 October 2008 (PDF) (англ.). с. 8. Процитовано 22 березня 2018.
  20. ↑ BBC News (24 травня 2011). IAEA: Syria site bombed by Israel 'was likely nuclear' (англ.). Процитовано 22 березня 2018.
  21. ↑ Stephen Farrell (21 березня 2018). Israel admits bombing suspected Syrian nuclear reactor in 2007, warns Iran (англ.). Reuters. Процитовано 22 березня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Операція_«Поза_межами»&oldid=41996618