Операція Ке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Операція «Ке»
Друга світова війна, Війна на Тихому океані
Команда торпедного катера «РТ 65» вивчає пошкодження японського підводного човна «І-1», потопленого 29 січня 1943 року біля Камімбо на Гуадалканалі мінними загороджувачами «Ківі» і «Моа»

Команда торпедного катера «РТ 65» вивчає пошкодження японського підводного човна «І-1», потопленого 29 січня 1943 року біля Камімбо на Гуадалканалі мінними загороджувачами «Ківі» і «Моа»
Координати: 9° пд. ш. 159° сх. д. / 9° пд. ш. 159° сх. д. / -9; 159
Дата: 14 січня — 7 лютого 1943 року
Місце: острів Гуадалканал, Соломонові острови
Результат: Японія успішно завершила евакуацію сухопутних сил з острова Гуадалканал
Сторони
US flag 48 stars.svg США Flag of Japan (bordered).svg Японська імперія
Командувачі
US flag 48 stars.svg Вільям Холсі,
US flag 48 stars.svg Обрі Фітч,
US flag 48 stars.svg Александер Патч,
US flag 48 stars.svg Натан Фаррагут Твайнінг,
US flag 48 stars.svg Френсіс Мулкахі,
US flag 48 stars.svg Лоутон Коллінз
Японія Ісороку Ямамото
Японія Дзін'їті Кусака
Японія Хітосі Імамура
Японія Гун'їті Мікава
Японія Харукіті Хякутаке
Японія Сінтаро Хасімото
Втрати
Потонули:
1 крейсер
1 есмінець
3 торпедних катери
Важко пошкоджено:
1 есмінець
53 літака збито[1]
Потонули:
1 есмінець
1 підводний човен
Важко пошкоджено:
3 есмінця
56 літаків збито[2]

Операція «Ке» — в цілому успішна операція японських збройних сил з евакуації сухопутних військ з Гуадалканалу під час Гуадалканальської кампанії в Другій світовій війні. Операція проводилася з 14 січня по 7 лютого 1943 року, у ній брали участь японська армія і флот під об'єднаним командуванням Генерального штабу. Безпосередньо керували операцією Ісороку Ямамото і Хітосі Імамура.

Хід операції[ред. | ред. код]

Японське командування прийняло рішення про виведення військ і передачу Союзникам контролю над Гуадалканлом по декільком причинам. Всі спроби японської армії повернути контроль над аеродромом Гендерсон-філд на Гуадалканалі, який використовували Союзники, провалились з важкими втратами для неї. Японський флот навколо острову також отримав важкі втрати, намагаючись організувати перевезення підкріплень і постачання на острів. Ці втрати і відсутність ресурсів, необхідних для наступних операцій з повернення острову, справляли негативний вплив на стратегічне положення Японії в інших регіонах. Рішення про евакуацію було затверджено Імператором Хірохіто 31 грудня 1942 року.

Операція почалась 14 січня доставленням батальйону піхоти на Гуадалканал для прикриття ар'єргарду евакуації. Приблизно в той же час авіація японської армії і флоту почала операцію по захопленню переваги в повітрі Соломонових островів і Нової Гвінеї. Під час цієї операції авіація в бою біля острову Реннелл потопила американський важкий крейсер USS Chicago (CA-29). Двома днями пізніше японський літак затопив есмінець біля Гуадалканалу. Сама евакуація проводилася ночами 1, 4 і 7 лютого есмінцями. Крім декількох атак японських есмінців авіацією і торпедними катерами, сили Союзників не проводили активної протидії евакуації, бо командири Союзників вважали, що це не евакуація, а операція по перевезенню підкріплень.

В загальному японці евакуювали 10 652 особи з Гуадалканалу ціною втрати одного есмінця і важких пошкоджень ще трьох. 9 лютого солдати Союзників виявили, що японці пішли і оголосили Гуадалканал безпечним, закінчивши шестимісячну боротьбу за контроль над островом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Frank, с. 595—596.
  2. Zimmerman, с. 164, Frank, с. 595—596.

Джерела[ред. | ред. код]

Друковані[ред. | ред. код]

  • Brown, David (1990). Warship Losses of World War Two. Naval Institute Press. ISBN 1-55750-914-X. 
  • Crenshaw, Russell Sydnor (1998). South Pacific Destroyer: The Battle for the Solomons from Savo Island to Vella Gulf. Naval Institute Press. ISBN 1-55750-136-X. 
  • D'Albas, Andrieu (1965). Death of a Navy: Japanese Naval Action in World War II. Devin-Adair Pub. ISBN 0-8159-5302-X. 
  • Dull, Paul S. (1978). A Battle History of the Imperial Japanese Navy, 1941-1945. Naval Institute Press. ISBN 0-87021-097-1. 
  • Frank, Richard B. (1990). Guadalcanal : The Definitive Account of the Landmark Battle. New York: Penguin Group. ISBN 0-14-016561-4. 
  • Griffith, Samuel B. (1963). The Battle for Guadalcanal. Champaign, Illinois, USA: University of Illinois Press. ISBN 0-252-06891-2. 
  • Hayashi, Saburo (1959). Kogun: The Japanese Army in the Pacific War. Marine Corps Association. ASIN B000ID3YRK. 
  • Jersey, Stanley Coleman (2008). Hell's Islands: The Untold Story of Guadalcanal. College Station, Texas: Texas A&M University Press. ISBN 1-58544-616-5. 
  • Letourneau, Roger; Letourneau, Dennis (2012). Operation Ke: The Cactus Air Force and the Japanese Withdrawal from Guadalcanal. Annapolis, MD: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-446-5. 
  • Morison, Samuel Eliot (1958). The Struggle for Guadalcanal, August 1942 – February 1943, vol. 5 of History of United States Naval Operations in World War II. Boston: Little, Brown and Company. ISBN 0-316-58305-7. 
  • Rottman, Gordon L. (2005). Japanese Army in World War II: The South Pacific and New Guinea, 1942-43. Dr. Duncan Anderson (consultant editor). Oxford and New York: Osprey. ISBN 1-84176-870-7. 
  • Tagaya, Osamu (2001). Mitsubishi Type 1 "Rikko" 'Betty' Units of World War 2. New York: Osprey. ISBN 978-1-84176-082-7. 
  • Toland, John (2003). The Rising Sun: The Decline and Fall of the Japanese Empire, 1936-1945. New York: The Modern Library. ISBN 0-8129-6858-1. 

Інтернет[ред. | ред. код]